Вирок № 53828815, 26.11.2015, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/731/15-к Провадження №1-кп/630/71/15

В И Р О К

Іменем України

26 листопада 2015 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області

головуючий суддя Демяненко І.В.,

за участю:

секретаря Нескоромної Ю.О.,

прокурора Касьяненка Р.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Люботин Харківської області кримінальне провадження № 1201522043003624 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, що має середню освіту, розлученого, непрацюючого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: Харківська область, м. Люботин, с. Байрак, вул. Одринська,2, кв.1, раніше судимого за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 23 липня 2014 року за ч.2, 3 ст. 185, ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком два роки,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, тобто відкрите заволодіння чужим майном, вчинене повторно, за таких обставин.

ОСОБА_1 16 вересня 2015 року близько 16 год. 45 хв., діючи повторно, маючи прямий злочинний намір, спрямований на відкрите заволодіння чужим майном, підійшов до залишеного без нагляду власником ОСОБА_2 біля входу магазину ПП «Макаренко» по вул. Караванській,70а, велосипеду «Україна». Після чого, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, таємно взяв велосипед та поїхав на ньому до перехрестя вул. Одеської та пров. Героїв Афганців в м. Люботин, але був помічений власником велосипеду та ОСОБА_4, які раптово почали наздоганяти ОСОБА_1, кричати з вимогою зупинитися та про повернення велосипеду. Але ОСОБА_1, усвідомлюючи злочинність своїх дій продовжував свою злочинну діяльність, утримував велосипед, продовжуючи їхати на ньому. В подальшому він був зупинений свідком ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_2, які усвідомлювали вчинення ОСОБА_1 викрадення велосипеда ОСОБА_2

ОСОБА_1 розпорядився велосипедом на свій розсуд, як своїм майном, здійснюючи поїздку на ньому.

Водночас ОСОБА_1 усвідомлював, що його дії помічені іншими особами ОСОБА_2 і ОСОБА_5, але він ігнорував це.

Своїми діями ОСОБА_1 спричинив потерпілій збитків на 640 грн., викравши велосипед, який був для потерпілої засобом пересування, який вона використовувала для вкрай необхідних поїздок через тяжку хворобу матері, яка мешкає окремо. В результаті злочинних дій ОСОБА_1 наступили суспільно небезпечні наслідки.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите заволодіння чужим майном, вчинене повторно .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що крім повного визнання своєї вини ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України, його вина за викладеними вище обставинами предявленого обвинувачення повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі під час досудового слідства доказів, досліджених в повному обсязі в судовому засіданні.

У судовому засіданні свої свідчення, дані на досудовому слідстві ОСОБА_1 підтвердив.

ОСОБА_1 пояснив, що він дійсно заволодів велосипедом, який належав потерпілій ОСОБА_2, оскільки йому терміново було їхати назустріч і він поспішав, проте дозволу взяти велосипед він ні в кого не просив, бо окрім продавця в магазині нікого не бачив. Вийшовши з магазину, він випив пива, подивився на годинник, зрозумів, що запізнюється і єдиним виходом є їхати на велосипеді, тому він сів на велосипед та поїхав по вул. Одеській в м. Люботин в напрямку вул. ОСОБА_6. Коли ОСОБА_1 їхав по вул. Одеській він чув, що жінка йому кричала «стій», тобто усвідомлював, що його незаконні дії були помічені іншими особами, проте зупинитися він не хотів, оскільки їхав поблизу двору знайомих і хотів проїхати далі, через короткий проміжок часу жінка його зупинила, нею виявилася ОСОБА_5, потім підійшла ОСОБА_2, вони разом повернулися до магазину, де ОСОБА_7 викликав міліцію.

Обвинувачений в судовому засіданні також зазначив, що вже коли він їхав у нього виник намір повернути велосипед, після того, як він вирішить свої справи, та якби він знав, що це велосипед ОСОБА_2, він би його не крав.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила показання, дані раніше в ході досудового слідства.

Крім того, потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 16 вересня 2015 року вона приїхала на своєму велосипеді «Україна» чорного кольору до магазину, розташованого на вул. Караванській, 70 а в м. Люботин, щоб придбати продукти, велосипед залишила поблизу магазину, не закріплений. В той час, коли вона знаходилася в магазині, туди заходив раніше знайомий їй ОСОБА_1, який придбав пиво. Через деякий час до магазину підїла на велосипеді ОСОБА_5, вона зайшла до магазину і вони розмовляли. Потім, коли вони вийшли з магазину, то ОСОБА_5 побачила,що велосипеда ОСОБА_2 не має і вони побачили силует чоловіка, який їхав на велосипеді. ОСОБА_5 сіла на вій велосипед і почала наздоганяти його, при цьому кричала, щоб чоловік зупинився та повернув велосипед. Потерпіла ОСОБА_2 бігла слідом за ОСОБА_5 та чоловіком на велосипеді по вул. Одеській, потім вони звернули в провулок. Наздогнавши чоловіка, ОСОБА_5 зупинила його, слідом підійшла ОСОБА_2 і вони всі рази попрямували до магазину ПП «Макаренко», ОСОБА_1 вів велосипед, потерпіла йшла поряд. При повернені до магазину там вже стояв власник магазину ОСОБА_7, який зясувавши, що трапилось, викликав працівників міліції.

Потерпіла в судовому засіданні пояснила,що обвинувачений говорив їй,що якби він знав,що велосипед належить саме їй, то він би його не крав. Крім того,ОСОБА_2 зазначила, що велосипед є єдиним її засобом пересування, оскільки вона доглядає за хворою матірю.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував проти пояснень потерпілої ОСОБА_2, визнав себе винним і перепросив потерпілу.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 16 вересня 2015 року вона повертаючись із кладовища заїхала на своєму велосипеді до магазину ПП «Макаренко» на вул. Караванській,70- а в м. Люботин. Там вона побачила потерпілу ОСОБА_2, вони розмовляли, в магазині ще була продавець, згодом зайшов ОСОБА_1, з яким вона раніше була знайома, він придбавши цигарки і пиво, вийшов. Вийшовши на поріг магазину свідок ОСОБА_5 побачила, що велосипед ОСОБА_2 викрав чоловік, який видалявся на велосипеді від магазину, про що повідомила потерпілій. ОСОБА_5, усвідомлюючи вчинення викрадення велосипеду, сіла на свій велосипед і почала наздоганяти чоловіка, який рухався по вул. Одеській в м. Люботин на велосипеді ОСОБА_2 чорного кольору. При цьому вона голосно кричала ОСОБА_1 «стій», чоловік на її крики обернувся, але продовжував рухатися і не зупинявся, розуміючи, що його дії помічені, але він ігнорував вимоги. Наздогнавши чоловіка на велосипеді, яким виявився обвинувачений, ОСОБА_5 зупинила його, слідом прибігла потерпіла ОСОБА_2 і вони всі разом пішли до магазину. Біля магазину вже був власник ОСОБА_7, який викликав міліцію.

Крім того, вина ОСОБА_1 підтверджується наступним:

- змістом рапорту чергового Люботинського ВМ Харківського РА ГУМВС України в Харківській області про реєстрацію заяви про вчинення злочину від 16 вересня 2015 року (а.с.42),

- змістом протоколу про прийняття заяви про вчинення злочину від 16 вересня 2015 року (а.с.43),

- змістом протоколу огляду місця події з фототаблицями( а.с.44-48) ,

- змістом протоколу огляду предметів (а.с.49),

- змістом постанови про визначення речових доказів та передачу їх на зберігання потерпілій (а.с.50),

- зберігальною розпискою ОСОБА_2 про отримання велосипеду на зберігання (а.с.51),

- постановою про призначення товарознавчої експертизи (а.с.52),

- змістом висновку судово товарознавчої експертизи № 9114 (а.с.54-56),

- копією вироку Люботинського міського суду Харківської області від 23 липня 2014 року відносно ОСОБА_1 за ч.2, 3 ст. 185 КК України (а.с.61)

- характеристикою на ОСОБА_1 (а.с.63)

- вимогою про судимості ОСОБА_1 ( а.с.64)

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він має середню освіту, раніше судимий за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 23 липня 2014 року за ч.2,3 ст. 185, ст. 70 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття обвинуваченого та визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, суд вбачає рецидив злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 65-68 КК України враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд вважає, що з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який в силу ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, для виправлення ОСОБА_1 йому необхідно обрати покарання, повязане з позбавленням волі, в межах санкції статті Кримінального кодексу України, за якою кваліфіковані його дії.

Крім того, суд враховує, що за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 23 липня 2014 року ОСОБА_1 визнаний винним за ч. 2, 3ст. 185 КК України та засуджено до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не відбув покарання по вказаному вироку, вчинив злочини в період іспитового строку, при призначенні покарання ОСОБА_1 за даним вироком необхідно застосувати вимоги ст. 71 КК України, частково приєднавши до покарання не відбуте покарання за попереднім вироком.

Термін відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 18 вересня 2015 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Керуючись ст.ст.128,129, 368-371, 373-375 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченому за ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком ОСОБА_1 частково приєднати невідбуте ним покарання, призначене за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 23 липня 2014 року за ч. 2,3 ст. 185 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на чотири роки один місяць.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишити раніше обраний - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань УДПС України в Харківській області.

Термін відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 18 вересня 2015 року о 14.20 год.

Процесуальні витрати в сумі 246 (двісті сорок шість) гривень за виконання експертизи № 9114 від 18 вересня 2015 року стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Держави (Одержувач УДКС України в м. Люботин, Харківської області, Код 38008949, МФО 8511011, ОСОБА_3 ГУДКСУ в Харківській області, р/р 31114115700018).

Речовий доказ, вказаний на а.с. 50-51 велосипед «Україна» чорного кольору вважати повернутим власнику ОСОБА_2

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Люботинський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обвинуваченим - з моменту отримання копії вироку.

Суддя(підпис) ОСОБА_8