Ухвала суду № 53827258, 26.11.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Мирошникова О.Ш.

Доповідач - Орлов І.В.

Справа № 425/1255/15-ц

Провадження № 22ц/782/684/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Карайван Т.Д., Авалян Н.М.,

за участю секретаря : Коротенко С.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (КП «РВУВКГ») Рубіжанської міської ради на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом КП «РВУВКГ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення, -

в с т а н о в и л а:

21 квітня 2015 року представник Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради (далі КП «РВУВКГ» або позивач) звернувся до ОСОБА_2 (далі відповідач) з позовом, в уточнених вимогах якого в редакції від 17.09.2015 року, просив: стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення станом на 01.11.2014 року в розмірі 17.383,05 гривень, у тому числі: 12.668,39 гривень основного боргу; 3.319,54 гривень - інфляційні нарахування; 1395,12 гривень - 3% річних, а також судові витрати у розмірі 243,60 гривень.

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 28.09.2015 року позов задоволено частково. З ОСОБА_2 на користь КП «РВУВКГ» за період 01.11.2011 року по 31.10.2014 року стягнуто: заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в загальній сумі 2.627,97 гривень, у тому числі: основний борг - 2.359,66 гривень, інфляційні втрати - 55,94 гривень, 3% річних - 212,37 гривень, а також судові витрати в розмірі 36,83 гривень. У задоволені решти вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2003 року по 31.10.2011 року у розмірі 10.308,73 гривень, інфляційних втрат у розмірі 3.263,60 гривень, 3% річних у розмірі 1.182,75 гривень, - відмовлено за пропуском строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив: рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що суд першої інстанції в порушенні вимог статті 267 ЦК України безпідставно застосував наслідки спливу позовної давності та необґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача заборгованості, яка утворилася в період з 01.12.2003 року до 31.10.2011 року. З грудня 2006 року до лютого 2014 року за отримані послуги централізованого водопостачання ОСОБА_2 здійснив 18 платежів сумами від 30 до 300 гривень, тобто вчинив дії, що свідчать про визнання ним боргу. Окрім того, 28 квітня 2014 року між сторонами було укладено письмову угоду, за умовами якої ОСОБА_2 повністю визнав існуючу станом на 01.04.2014 року заборгованість у розмірі 12.650,88 гривень та зобов'язувався її сплатити.

Задоволення позовних вимог за період з 01.11.2011 року по 31.10.2014 року у розмірі 2.627,97 гривень сторони не оскаржували. Згідно з вимогами статті 303 ЦПК України, у цій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з 20.02.1981 року ОСОБА_2 разом з дружиною, яка є наймачем житла, мешкає в квартирі за адресою: місто Рубіжне Луганської області вулиця Визволителів 51А/38. За цією адресою зареєстроване місце проживання відповідача.

Послуги з централізованого холодного водопостачання та водовідведення до багатоквартирного будинку за вищевказаною адресою надає КП «РВУВКГ». Особовий рахунок № 11439 відкритий на ім'я ОСОБА_2, який є членом сім'ї наймача квартири. В період з 01.10.2003 року по 31.10.2014 року виникла заборгованість по сплаті за спожиті послуги з централізованого холодного водопостачання та водовідведення у розмірі 12.831,12 гривень. Разом з інфляційними витратами та 3% річних, загальна сума боргу склала 17.545,78 гривень.

30 жовтня 2014 року КП «РВУВКГ» звернулося із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості. 31 жовтня 2014 року такий наказ був виданий Рубіжанським міським судом Луганської області. 04 березня 2015 року за заявою ОСОБА_2 судовий наказ було скасовано, що стало причиною звернення 21 квітня 2015 року КП «РВУВКГ» до суду з позовом про стягнення заборгованості.

З 28 квітня 2014 року нарахування за спожиту воду проводиться за даними показників приладу обліку спожитої води. З цього часу послуги з централізованого водопостачання відповідач сплачує.

19.06.2015 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про застосування строку позовної давності стосовно заявлених позивачем вимог за період з 01.10.2003 року до 20.04.2012 року (а.с.42).

Предметом перевірки рішення суду першої інстанції є правильність застосування наслідків спливу позовної давності за період з 01.12.2003 року по 31.10.2011 року. Перевіряючи доводи апелянта в частині застосування норм закону щодо позовної давності, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 68 ЖК України, статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» наймач (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги. До числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно вимог статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або нормами, затвердженими в установлено порядку.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10.01.2002 року споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженого Наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 року за № 936/15627, встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачам щомісячно відповідно до умов договору.

Таким чином, плата за житлово-комунальні послуги (у тому числі плата за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення) представляє собою періодичні платежі (щомісячні). Невиконання зобов'язань з оплати комунальних послуг не є «продовжуваним порушенням». До вимог про стягнення такої заборгованості застосовується загальний трирічний строк позовної давності. Початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання споживачем кожного із цих зобов'язань.

Як було зазначено раніше, оплата наданих КП «РВУВКГ» послуг визначається періодичними щомісячними платежами. Позовна давність у такому випадку обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. (Правова позиція ВСУ постанова в справі № 6-116 цс13 від 06.11.2013 року)

У грудні 2006 року, березні, вересні і жовтні 2008 року; березні 2009 року; у травні, червні, вересні 2011 року; у липні, серпні 2011 року; червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2013 року; у січні і лютому 2014 року споживач ОСОБА_2 здійснював оплату нарахованих періодичних платежів за відповідні місяці. Такі дії відповідача свідчать про визнання ним лише певної частини боргу (періодичного платежу) за відповідний місяць. Вищезазначені дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності за іншими періодичними платежами, де позовна давність обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За передбаченим статтями 96, 118, частиною 8 статті 105-1 ЦПК України процесуальним порядком, з вимогами про стягнення заборгованості за оплату комунальних послуг, КП «РВУВКГ» мало право звернутися з позовом лише через проходження процедури подачі та подальшого скасування судового наказу.

Внаслідок подання КП «РВУВКГ» 30 жовтня 2014 року заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділу ІІ ЦПК України, сталося переривання перебігу строку позовної давності (Правова позиція ВСУ постанова від 21.01.2015 року в справі № 6-214 ц).

Таким чином, судом першої інстанції трирічний загальний строк позовної давності правильно відраховувався з 01.11.2011 року (дата простроченого платежу за жовтень 2011 року, яка збігається з моментом виникнення у позивача права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд) до 30.10.2014 року - дня переривання перебігу цього строку, а саме дати звернення позивача із заявою про видачу судового наказу.

В суді першої інстанції обставини укладання сторонами угоди від 28 квітня 2014 року про реструктуризацію заборгованості не досліджувалися. Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України сама угода в якості доказу, суду не подавався. Неподання цього доказу поважними причини не зумовлювалося, про існування таких причин позивачем не заявлено.

З урахуванням викладеного та положень статті 303 ЦПК України, колегія суддів не приймає заявлений позивачем лише під час апеляційного розгляду доказ - угоду від 28.04.2014 року.

За таких обставин висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог за період з 01.12.2003 року до 31.10.2011 року відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону про позовну давність. Норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані правильно. Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування вказаних висновків суду, апеляційна скарга позивача не містить.

Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.

Суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 304, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», - відхилити.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 28 вересня 2015 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: