Ухвала суду № 53826610, 26.11.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 375/199/15-к Головуючий у І інстанції Литвин О. В.Провадження № 11-кп/780/1130/15 Доповідач у 2 інстанції Ященко І. Ю.Категорія 54 26.11.2015

УХВАЛА

Іменем України

« 26 » листопада 2015 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Ященко І.Ю.

суддів -Капічон О.М., Костенко І.В.

при секретарі - Берлінової Т.В.

з участю прокурорів - Костюка О.А., Кукси О.В.

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Біла Церква Київської області Кукси О.В. на вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 5 серпня 2015 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5., уродженця м.Біла Церква Київської області, українця, гр.України, із вищою освітою, працюючого директором товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський ливарний завод», розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину, потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС категорії ІV, зареєстрованого в АДРЕСА_1 раніше не судимого, -

визнано невинним в пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 382 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст.373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень,

в с т а н о в и л а :

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався в тому, що, він, працюючи директором ТОВ «Красилівський ливарний завод», яке в період 2011-2013 років здійснювало господарську діяльність із лиття чавуну, відобразив в податковому обліку підприємства операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей у підприємств, які здійснювали фіктивну господарську діяльність, а саме - ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Дівич-Гора», ТОВ «Брауні» та ТОВ «Брідстаф». Фактично вказані суб'єкти господарювання будь-які товари на ТОВ «Красилівський ливарний завод» не постачали і їх реквізити використовувались службовими особами ТОВ «Красилівський ливарний завод» з метою штучного збільшення витрат та податкового кредиту підприємства, що виразилося у безпідставному завищенні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат та спричинило умисне ухилення від сплати податку на додану вартість в сумі 1 379 296.00 грн. та податку на прибуток в сумі 1 482 915.00 грн., а всього податків на загальну суму 2 862 211.00 грн..

В обґрунтування обвинувачення зазначається, що ОСОБА_4, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, являючись службовою особою підприємства з приватною формою власності, отримав підроблені за своїм змістом документи від ніби то проведених фінансово-господарських операцій із ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Дівич-Гора», ТОВ «Брауні» та ТОВ «Брідстаф», достовірно знаючи, що вказані суб'єкти господарювання не поставляли товарів для ТОВ «Красилівський ливарний завод» - надав їх головному бухгалтеру ТОВ «Красилівський ливарний завод» ОСОБА_6 для складання податкової звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток даному підприємству.

Головний бухгалтер ТОВ «Красилівський ливарний завод» ОСОБА_6, не знаючи дійсних намірів директора ОСОБА_4 щодо умисного ухилення від сплати податків, на підставі отриманих від ОСОБА_4 первинних документів виписаних від вищевказаних товариств відображала в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства дані, щодо проведених фінансово-господарських взаємовідносин підприємства та подавала їх засобами електронного зв'язку з 01.11.2011 р. по 28.02.13 р. до Рокитнянської МДПІ в якості офіційних документів.

Подані ТОВ «Красилівський ливарний завод» податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств належать до офіційних документів, оскільки складаються і видаються службовими особами від імені підприємства та посвідчують факти проведеної фінансово-господарської діяльності.

Одночасно з цим, ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді ненадходження податків в особливо великих розмірах, в ході своєї господарської діяльності, в період часу з 29.09.2009 р. по 30.11.2012 р., достовірно знаючи, що ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Дівич-Гора», ТОВ «Брауні» та ТОВ «Брідстаф», створені з метою прикриття незаконної діяльності, не надавали і не будуть надавати жодних послуг, не поставляли і не будуть поставляти ніяких товарів та виконувати роботи, протягом 2011-2012 р.р., використав завідомо підроблені первинні документи бухгалтерського обліку щодо створення видимості проведених фінансово-господарських відносин, а саме товарно-транспортні накладні, згідно яких на ТОВ «Красилівський ливарний завод» від вказаних вище підприємств поставлено товарно-матеріальні цінності на суму 8 194 868 грн., в т.ч. ПДВ 499 000 грн.

Також ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що являючись директором ТОВ «Красилівський ливарний завод» та службовою особою вказаного товариства, будучи належним чином ознайомленим 19.09.2013 р. у Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, з ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.09.2013 р. № 1-кс/357/1027/13 по справі № 357/12431/13-к про надання тимчасового доступу до документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Красилівський ливарний завод» щодо проведених фінансово-господарських операцій з ТОВ «Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Дівич Гора», ТОВ «Брауні», ТОВ «Брідстаф» за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., що набрала законної сили 06.09.2013 р., діючи умисно, не виконав вказану ухвалу суду з терміном дії до 06.10.2013 р., незважаючи, що зобов'язаний був вчинити такі дії та мав таку можливість.

Органами досудового розслідування вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, в особливо великих розмірах; за ч. 2 ст. 382 КК України, як невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, вчинене службовою особою; за ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей; за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 5 серпня 2015 року ОСОБА_4 визнано не винним в пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 382 КК України та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні злочинів.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що стороною обвинувачення не було надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 вчинив інкриміновані правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор прокуратури м. Біла Церква Кукса О.В. просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 212, ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 382 КК України та призначити йому покарання за ч.3 ст.212, 53 КК України у виді штрафу в розмірі 168 366 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 862 222грн. з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн. з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на 3 роки; за ч.2 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, строком на 3 роки; за ч.4 ст. 358 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 168 366 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2 862 222грн, з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна.

Стягнути судові витрати за проведення експертиз в сумі 13 981,36грн. Цивільний позов задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт послався на незаконність вироку суду, винесеному в порушення вимог, передбачених ст.ст. 94, 370 КПК України, оскільки суд І інстанції у вироку не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_7, експерта ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також первинним бухгалтерським документам ТОВ «Красилівський ливарний завод», випискам з розрахункових рахунків банківських установ контрагентів заводу, товарно- транспортним накладним та випискам про рух коштів підприємств з банку, які на її думку, доводять факт безтоварності операцій проведених ТОВ «Красилівський ливарний завод» та доводять наявність умислу ОСОБА_4 зменшити витрати заводу та ухилитися від сплати податків, також апелянт зазначає, що покази свідка ОСОБА_10 не відповідають дійсності, що не було належним чином проаналізовано судом І інстанції

Апелянт вважає що висновки суду про те, що пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення не знайшло свого підтвердження та визнано судом недоведеним - суперечать доказам, дослідженим в судовому засіданні та спростовується матеріалами справи та зокрема висновком експерта за результатами проведення експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів №1929//14-35 від 17.09.2014, також апелянт зазначила, що висновок експертного економічного дослідження №28/4/02-13 від 26.02.2013р. не може бути допустимим доказом в провадженні, оскільки було порушено вимоги ч.2 ст. 102 КПК України та вважає, що судом І інстанції було надано однобічну оцінку висновку судово-економічної експертизи №5022/10928/14-45 від 14.08.2014р. без врахування при цьому показів експерта ОСОБА_8

Крім того апелянт зазначає, що також судом не мотивовано, чому не взято до уваги рішення судів, якими підтверджено фіктивність діяльності товариств «Брауні», «Брідстаф», «Гера Драйф» , «Гранд Твінс».

Також апелянт вказав на те, що, в порушення п.4 ч.2 ст. 374 КПК України, зазначено датою народження ОСОБА_4 3.11.2015р, при тому, що згідно паспорту фактична дата народження ОСОБА_4 3.11.1966р., а тому, на думку апелянта вирок винесено щодо іншої особи.

На думку апелянта, в порушення вимог ч.4 ст. 107 КПК України в матеріалах справи відсутній запис судових засідань від 13.03.2015р., 9.04.2015р. та 23.04.2015р. під час яких допитувались свідки, що ставить під сумнів дійсність проведення процесуальних дій та у відповідності до ст. 415 КПК України є істотним порушенням, що тягне за собою скасування вироку.

В змінах та доповненнях до апеляційної скарги прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_4 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в матеріалах справи відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції за 13.03.2015р, 9.04.2015р., 23.0.2015р. та відсутній журнал судового засідання від 17.02.2015р., що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та у відповідності до ст.ст. 412, 415 КПК України тягне за собою скасування вироку.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник виправданого ОСОБА_11 - ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_4 без зміни, оскільки вважає, що судом І інстанції під час судового розгляду було повно та об'єктивно проведено судове слідство, висновки суду, викладені у вироку відповідають фактичним обставинам справи, правильно застосований кримінальний закон, який підлягав застосуванню та було дотримано норми кримінального процесуального закону, а тому вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а доводи, викладені в апеляційній скарзі надуманими, безпідставними та необґрунтованими.

Крім того адвокат вказує на те, що податкові повідомлення-рішення від 20.12.2012р. №0001102301 та №0001112301 та від 18.05.2013р. №0000522200 та №0000552200 Рокитнянської МДПІ були визнані протиправними та скасовані постановами Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2013р. та від 25.06.2013р. відповідно; також адвокат зазначає, що матеріали справи містять довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, що контролюються органами державної податкової служби від 5.09.2014р, 3.02.2015р. та 2.06.2015р. та всі первинні документи по взаємовідносинах ТОВ «КЛЗ» з ТОВ « Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Брауні», ТОВ «Брідстаф», ТОВ «Дівич Гора» складені належним чином та розрахунки за отримані товарно-матеріальні цінності проведено тільки через банківські установи, а також вказані товариства станом на 28.02.2015р. на офіційному сайті Реєстраційної служби зазначені як такі, що «не перебувають в стані припинення».

Також адвокат вказує на безпідставність обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст. 382 КК України, оскільки вважає, що ухвала слідчого суду про тимчасовий доступ до речей та документів була винесена з порушенням вимог ст. 163 КПК України, крім того положеннями ст. 166 КПК України визначена процедура реагування на невиконання ухвали слідчого суді, та вважає відсутнім склад злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, а саме умисне ухилення від сплати у встановлений строк податків і зборів, інших обов'язкових платежів, коли особа має намір взагалі не виконувати покладені на неї податкові зобов'язання.

Заслухавши доповідача, думку прокурорів Кукси О.В., Костюка О.А., які підтримали апеляційну скаргу зі змінами і доповненнями і просили вирок скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції, пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги і просили вирок залишити без зміни, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Суд обґрунтовує своє рішення на підставі доказів досліджених під час судового розгляду та оцінених судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв»язку для прийняття відповідного процесуального рішення, при цьому, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред»явлено особі і визнане судом недоведеним, підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів з яких суд відкидає докази обвинувачення.

З вироку суду вбачається, що при постановленні вироку щодо ОСОБА_4 судом дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Підставами для скасування або зміни судового рішення відповідно до п.п.1,2 ст. 409 КПК України є : неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з»ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо : висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність вироку є обґрунтованими.

З матеріалів даного кримінального провадження та вироку вбачається, що під час розгляду кримінального провадження допущена неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, згідно пред»явленого органами досудового розслідування обвинувачення, ОСОБА_4 обвинувачувався в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених в установленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства незалежно від форми власності, яка зобов»язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів в особливо великих розмірах; невиконані ухвали суду, що набрала законної сили, вчинене службовою особою; службовому підробленні; використанні завідомо підробленого документа.

Виправдовуючи ОСОБА_4 за ч.3 ст.212, ч.2 ст. 382, ч.1 ст.366, ч.4 ст. 358 КК України суд дійшов висновку про недоведеність винності обвинуваченого у вказаних правопорушеннях.

Такий висновок суду колегія суддів вважає передчасним, а вирок таким, що постановлений без з»ясування всіх обставин справи, які можуть вплинути на правильність рішення.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2.06.2011р №742/11/13-11, витрати для цілей визначення об»єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об»єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, при цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В постанові Верховного Суду України від 5.03.2012р. у справі №21-421а11 зазначено, що підписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи.

Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_4, суд першої інстанції не дав належної оцінки товарно-транспортним накладним, випискам про рух коштів підприємств ТОВ»Гранд Твінс», ТОВ»Дівич-Гора», ТОВ»Брауні», ТОВ»Гера Драйф»(т.6 а.с.6-15, 21-53,65-193, т.5 а.с.15-141)та не дослідив обставини реального здійснення господарських операцій між підприємствами ТОВ « Гера Драйф», ТОВ «Гранд Твінс», ТОВ «Брауні», ТОВ «Брідстаф», ТОВ «Дівич Гора» та ТОВ»Красилівський ливарний завод».

Неповнота судового розгляду також виявилася і у тому, що суд з метою перевірки реальності здійснення господарських підприємств не допитав осіб, які рахуються директорами зазначених підприємств.

Також, з вироку суду вбачається, що суд не перевірив і належним чином не дав оцінки показанням свідка ОСОБА_10 щодо можливості реального здійснення перевезень вантажів відповідно до товарно-транспортних накладних відповідно до яких 2.01.2012р., 7.01.2012р., 9.01.2012р. ОСОБА_10 здійснив за добу по 2 перевезення, а 12.01.2012р. - 3 перевезення з врахуванням значної відстані між населеними пунктами та необхідного часу для перевезення.

Не надано оцінки судом і не перевірені показання свідка ОСОБА_7 згідно яких він здійснював перевезення вантажу лише з м. Одеси до м. Красилів, і пояснив, що в товарно-транспортних накладних, які йому надавалися для огляду в суді з його прізвищем, підписи виконані не ним.

Як вбачається з матеріалів провадження, ні органами досудового розслідування, ні судом не з»ясовувалося питання належності підписів в товарно-транспортних накладних виконаних від імені ОСОБА_7 - ОСОБА_7 З»ясування даного питання також може вплинути на висновки суду.

Поклавши в основу виправдувального вироку постанови Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2013р. та від 25.06.2013р. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Рокитнянської МДПІ за результатами перевірки ТОВ»Красилівський ливарний завод», суд не дав оцінку рішенням інших судів, зокрема: Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2014р., Солом»янського районного суду м. Києва від 22.04.2012р., Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.07.2014р. та від 16.10.2014р. згідно яких директор ТОВ»Брауні» ОСОБА_12, директор ТОВ»Брідстаф» ОСОБА_13, директор ТОВ»Гера Драйф» ОСОБА_14, директор ТОВ»Гранд Твінс» ОСОБА_15 звільнені від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, з нереабілітуючих підстав на підставі ч.1 ст. 49 КК України у зв»язку із закінченням строків давності.

Крім того, судом не дано належної оцінки і даним, які містяться у висновку експерта комп»ютерної техніки та програмних продуктів №1929/14-35 від 17.09.2014р., згідно якого на дослідженому системному блоці, вилученому з ТОВ»Красилівський ливарний завод» містяться текстові файли в електронних папках з назвами «Качелі», «КЗЛ-Брауні» і «КЗЛ-Брідстаф», які є товарно-транспортними накладними про постачання товару вказаними товариствами ТОВ»Красилівський ливарний завод» і мають одну дату створення 25.01.2013р., в тому числі і товарно-транспортні накладні за листопад і грудень 2012р.

Також не перевірялись показання ОСОБА_4 щодо можливості з»явлення вказаних файлів на комп»ютері ТОВ»КЛЗ» шляхом надходження електронною поштою від зазначених підприємств.

Є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги прокурора щодо невірної дати народження обвинуваченого зазначеної у вироку, оскільки згідно паспортних даних ОСОБА_4 народився 3.11.1966 року, а у вироку зазначено рік народження 2015.

Враховуючи сукупність наведених обставин викладених в ухвалі, вирок суду у зв»язку з допущеною неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, що впливає на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, вирок не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду під час якого слід розглянути дане кримінальне провадження з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, усунути зазначену неповноту судового розгляду, і, в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Біла Церква Київської області Кукси О.В. із змінами і доповненнями задовольнити частково.

Вирок Рокитнянського районного суду Київської області від 5 серпня 2015 року, яким ОСОБА_4 визнано невинним за ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 382 КК України та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень - скасувати.

Призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Судді