Ухвала суду № 53823607, 23.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9978/15 Справа № 205/5292/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Варенко О.П.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним та неукладеним,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (а.с.2-5), посилаючись на те, що 17 серпня 2014 року на підставі договору позики, укладеного із ОСОБА_2, яка була написана власноручно ОСОБА_3, він передав останнім грошові кошти в сумі 20 000,00 доларів США.

В грудні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою повернути грошові кошти, але відповіді на свою вимогу так і не отримав.

У звязку із тим, що до сьогодні відповідачки свої зобовязання по поверненню отриманої позики не виконали, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд стягнути солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь суму боргу за договором позики від 17.08.2014 року в сумі 444 254,17 грн., з якої: основна сума боргу 436 963,46 грн.; 7 290,71 грн. 3% річних, а також судові витрати по справі.

Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вересні 2015 року звернулися до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним та неукладеним (а.с.67-70).

В обґрунтування своїх вимог посилались на те, що тривалий час знайомі із ОСОБА_4 та його родиною. 17 серпня 2014 року договору позики не укладали, а написані власноручно ОСОБА_3 договір та розписка від 17.08.2014 року, були написані нею задля зразка для ОСОБА_2, щоб у подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали цей договір.

Зазначили, що в серпні 2014 року вони проживали за різними адресами та не вели спільний бюджет та господарство. Крім того, вимоги про повернення грошових коштів, яку начебто надсилав ОСОБА_4 вони не отримували.

Вони вважають договір позики недійсним, а нараховані ОСОБА_4 відсотки - безпідставними, так як жодних договорів із ним не укладали і грошових коштів не отримували.

Уточнивши свої позовні вимоги та враховуючи вищевикладене ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд визнати договір позики від 17.08.2014 року та додатки до нього: розписку від 17.08.2014 року про отримання грошових коштів неукладеним та недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 суму боргу за договором позики у сумі 444 254 грн. 17 коп. (чотириста сорок чотири тисячі двісті пятдесят чотири грн. 17 коп.), з якої 436 963 грн. 46 коп. (чотириста тридцять шість девятсот шістдесят три грн. 46 коп.) сума основного боргу, 7290 грн.71 коп. (сім тисяч двісті девяносто грн. 71 коп.) 3% річних за користування.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 3 775 грн. 80 коп. (три тисячі сімсот сімдесят пять грн. 80 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договору позики недійсним та неукладеним відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилаються на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову та про задоволення їх зустрічного позову.

Вислухавши відповідачів і представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у письмовій формі було укладено договір позики (а.с.7-9), відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала від останнього грошові кошти в сумі 20 000,00 доларів США (двадцять тисяч доларів США 00 центів), за курсом 12 грн. за 1 долар США.

У підтвердження отримання грошових коштів за вищевказаним договором позики, 17 серпня 2014 року ОСОБА_2 була написана розписка, оригінал якої надано позивачем і залучено до матеріалів справи (а.с.56).

ОСОБА_4 письмовою вимогою, направленою на адресу ОСОБА_2, просив повернути йому отримані грошові кошти на підставі договору позики від 17.08.2014 року (а.с.11 - 11-1,12).

Зазначена сума ОСОБА_2 повернута не була.

Встановивши вищевикладені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 16, 203, 215-216, 525, 526, 610, 625, 626, 628, 638, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідача ОСОБА_2 про відсутність за нею боргу грошових коштів перед позивачем та неукладання нею оспорюваного договору позики не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, спростовуються оригіналом розписки, яка надана позивачем і залучена до матеріалів справи. Відповідно до положень ч.2 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор приймаючи виконання зобовязання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Розписку суду надав ОСОБА_4, отже ОСОБА_2 грошове зобовязання не виконано.

Порушень матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_6