Рішення № 53822935, 11.11.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

11.11.2015 Єдиний унікальний номер 205/2733/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 рокум. ДніпропетровськСправа № 205/2733/15-ц 2/205/1575/15

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, Гаражного кооперативу «Южний», Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, про визнання факту належності майна, визнання права власності та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 міської ради, Гаражного кооперативу «Южний», Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, у якому просить:

встановити факт належності гаража № 54 у Гаражному кооперативі «Южний», який розташований у м. Дніпропетровську по вул.Колективній, 42-Г, ОСОБА_3, померлому 07.03.2005р.;

визнати за нею право власності на вказаний гараж № 54 у Гаражному кооперативі «Южний» (надалі ГК«Южний»), який розташований у м. Дніпропетровську по вул.Колективній, 42-Г;

зобовязати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за нею право власності на вищевказаний гараж .

Позовна заява мотивована тим, що після смерті бабусі позивача ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді гаражу № 54 у ГК «Южний», який розташований у м.Дніпропетровську по вул.Колективній, 42-Г, проте позивач не може оформити спадкове майно у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Представник Реєстраційної служби ДМУЮ 20.07.2015р. надав суду заперечення, в яких зазначив, що частково заперечує проти позову, а саме в частині зобовязання вчинити певні дії Реєстраційну службу ДМУЮ, у звязку з тим, що реєстраційна служба не порушувала прав позивача, а відтак ці вимоги є передчасні.

Позивач у судове засідання не зявилась, хоча про день, місце і час судового засідання повідомлялась належним чином.

Представник Реєстраційної служби ДМУЮ в своїх запереченнях просив справу розглядати за його відсутності.

Представник ОСОБА_2 міської ради просив справу розглядати без його присутності, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2 державна нотаріальна контора явку свого представника у судове засідання не забезпечила, проте звернулась до суду з письмовою заявою про розгляд справи без участі її представника.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 помер 07.03.2005р., що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті в м. Дніпропетровську Дніпропетровського обласного управління юстиції, актовий запис №8793.

ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про одруження, виданого Будинком Щастя Ленінського району м. Дніпропетровська 29.07.1967 року, був одружений з ОСОБА_4 та від спільного шлюбу 11.08.1968р. в них народився син ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-АВ№014362.

У 1988 році ОСОБА_3 повністю вніс пайовий внесок та побудував за спільні кошти зі своєю дружиною гараж № 54 у ГК «Южний», який розташований у м.Дніпропетровську по вул.Колективній, 42-Г.

Відповідно до технічного паспорту загальна площа вищевказаного гаражу дорівнює 38кв.м., з якої: основна площа 21,1 кв.м. та допоміжна площа 16,9 кв.м.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про власність» член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

При цьому Верховним Судом України у листі «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014р. розяснено, що згідно зі ст. 15 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 697-XII «Про власність» член житлово-будівельного кооперативу, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, з 1 липня 1990 р. (набрання чинності Законом СРСР від 6 березня 1990 р. № 1305-1 «Про власність в СРСР», який згідно з Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» підлягав застосуванню на території України до 15 квітня 1991 р. часу набрання чинності Законом України від 7 лютого 1991 р. № 697-XII «Про власність») набуває право власності на цю квартиру, тому в разі його смерті після зазначеної дати спадщина відкривається на квартиру.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за яким у разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Верховним Судом України у листі «Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р.» від 01.02.2014р. роз'яснено, що виникнення права власності на будинки, квартири, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. Аналогічна правова позиція зазначена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 3.1 листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13.

Згідно з ч.1 ст.22 Кодексу про шлюб та сімю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Таким чином, оскільки внесення пайового внеску та будівництво гаражу було здійснено під час шлюбу, суд доходить висновку, що гараж 54 у ГК «Южний», який розташований у м.Дніпропетровську по вул.Колективній, 42-Г, був спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частина вищевказаного гаражу.

Відповідно до спадкової справи після смерті ОСОБА_3, заведеної у Другій ОСОБА_2 нотаріальній конторі, з заявою про прийняття спадщини звернулись його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_5

Також факт прийняття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 підтверджується довідкою № 6083 від 07.12.2006., виданою КП«ЖЕП№ 25», в якій вказано, що дружина та син померлого були зареєстровані та проживали разом з померлим на момент його смерті.

Таким чином, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 успадкували по 1/4 частині спірного гаражу.

Оскільки ОСОБА_6, як дружині померлого, належало 1/2 спірного гаражу, а після звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини вона отримала у спадок від чоловіка ще 1/4 частину, її загальна частина у праві власності на вказаний гараж стала складати 3/4 (1/2+1/4=3/4).

ОСОБА_4 померла 12.11.2013р., що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №7839.

Після її смерті відкрилась спадщина, у тому числі, на 3/4 частини гаражу № 54 у ГК «Южний», який розташований у м. Дніпропетровську по вул.Колективній, 42-Г.

Згідно з ч.2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2014р. ОСОБА_5 визнано винним у вчинені умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, що спричинили смерть його матері, ОСОБА_4, тобто злочину, передбаченого ч.2ст.121ККУкраїни, та призначено покарання у вигляді девяти років шести місяців позбавлення волі.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Таким чином, враховуючи вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2014р., який набрав чинності 01.07.2014р., суд доходить висновку, що ОСОБА_5 не має права на спадкування, оскільки умисно наніс тяжкі тілесні ушкодження спадкодавцю, що призвели до її смерті.

Згідно з ч.1 ст.1265 ЦК України у пяту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Судом встановлено, що позивач у справі відповідно до свідоцтва про народження, виданого 26.02.1991р. Відділом РАЦС виконкому Ленінської районної рад народних депутатів м.Дніпропетровська, є донькою ОСОБА_5 та онукою померлої ОСОБА_4

Позивач прийняла спадщину після померлої ОСОБА_4, оскільки 07.12.2013р. у передбачені ЦК України строки звернулась до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Водночас, постановою державного нотаріуса Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 30.07.2014р. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний гараж, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У положеннях п. 3.1 ОСОБА_8 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. за № 24-753/0/4-13 розяснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

З огляду на викладене, а також враховуючи існування перешкод для оформлення у нотаріальному порядку спадкових прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту її прав як спадкоємця шляхом визнання права власності на 3/4 частини гаражу №54 у ГК«Южний», який розташований у м. Дніпропетровську по вул.Колективній, 42-Г, після смерті її бабусі ОСОБА_4, померлої 12.11.2013р., оскільки інша 1/4 частина спірного гаражу належить ОСОБА_5, як спадок після смерті його батька ОСОБА_3М, померлого 07.03.2005р.

Водночас у суду відсутні підстави для задоволення позову в частині встановлення факту належності ОСОБА_3, померлого 02.03.2005р., гаражу № 54 у ГК «Южний», оскільки такого роду вимоги фактично є вимогами про визнання права власності за померлою особою.

Стосовно вимог позову про зобовязання Реєстраційної служби ДМУЮ зареєструвати право власності на спірний гараж суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів порушення її прав реєстраційною службою, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Крім того, рішення суду про визнання права власності є самостійною та достатньою підставою для проведення державної реєстрації спірного майна.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, Гаражного кооперативу «Южний», Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2 державна нотаріальна контора, про визнання факту належності майна, визнання права власності та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини гаражу № 54 у Гаражному кооперативі «Южний», який розташований у м.Дніпропетровську по вул.Колективній, 42-Г в порядку спадкування за законом після смерті бабусі ОСОБА_4, яка померла 12 листопада 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_9