Постанова № 53821594, 24.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.11.2015 справа №908/2802/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Представники сторін: від позивача:ОСОБА_4 - за довіреністю б/н від 15.05.15р.від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від09.06.15р. (повний текст рішення підписано 11.06.2015р.) у справі№ 908/2802/15 (суддя Сушко Л.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦШИНА, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація, м. Запоріжжя простягнення 834 088,20 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2015р. у справі №908/2802/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦШИНА, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація, м. Запоріжжя про стягнення 834 088,20 грн.- задоволені у повному обсязі.

Товариством з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація, м. Запоріжжя подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку з тим, що судом порушено та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що місцевим господарським судом не встановлено факт отримання рахунків та позивачем здійснено нарахування орендних платежів на підставі актів про здачу прийняття, які не підписані відповідачем; сума заборгованості становить 386 892,30грн., інші нарахування не відповідають дійсності, а, отже і нарахування штрафних сакцій є помилковим. Також, відповідач зазначає про порушення господарським судом норм процесуального права з огляду на неврахування клопотання про відкладення розгляду справи, наданого до суду першої інстанції, у звязку з чим відповідач був позбавлений права надати заперечення по справі.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наданими йому правом не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦШИНА, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 834 088,20 грн., яка складається з суми основного боргу 683 085,36 грн., 3% річних у розмірі 2 470,34 грн. та інфляції у сумі 73 773,22 грн. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 74 759,28 грн., нарахованого на підставі п.п. 5.2, 5.3 договору оренди.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація, м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №1 від 20.04.2012р. Як зазначає позивач, за наведеним договором останній передав відповідачу в оренду шини для карєрного самоскиду Белаз, що підтверджує наявним у матеріалах справи актом приймання передачі, при цьому відповідач орендну плату не сплачував, у зв'язку з чим зобов'язання останнього на загальну суму 683 085,36 грн., за твердженням позивача, є невиконаним. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості позивачем нараховані 3% річних, інфляційні втрати та на підставі п.п. 5.2, 5.3 договору на суму заборгованості позивачем нараховано штраф за несвоєчасне виконання зобовязань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог з огляду на несвоєчасну сплату відповідачем суми заборгованості з орендної плати.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №908/2802/15; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

Так, 20.04.2012р. між ТОВ СПЕЦШИНА - Орендодавець та ТОВ Промінвестекскавація - Орендар укладено Договір оренди №1 (далі за текстом Договір).

За умовами п. 1.1. Договору Орендодавець передає Орендарю за плату і на строк, а Орендар приймає в тимчасове володіння і користування для господарської діяльності шини для карєрного самоскиду Белаз та здійснює за них плату.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Орендар зобовязаний вносити плату за користування Об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені даним Договором .

Згідно п. 2.2. Договору орендна плата сплачується за термін оренди, який починається з моменту складання попереднього звіту, або початку експлуатації шин до складання наступного звіту про пробіг.

Пунктом 2.3. Договору Сторони узгодили, що орендна плата нараховується Орендареві з дати підписання ОСОБА_5 прийому-передачі Обєкта оренди .

Відповідно до п. 2.4. Договору, орендна плата сплачується Орендарем двічі на місяць протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання рахунку.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, факт передачі обєкту оренди (шини) орендодавцем орендарю за зазначеним договором підтверджується актом приймання-передачі обєкту оренди від 08.05.2012р.

Орендна ставка пробігу 1 км однієї шини складає 04грн.23коп. з ПДВ, що еквівалентно 0.529 доларів США за офіційним курсом гривні до долара США, встановленого НБУ (7,99 гривень за 1 долар США станом на день укладання договору). Орендодавець до кожного 10-го і 25-го? числа місяця здійснює розрахунок орендної плати на підставі звіту про пробіг транспортних засобів (Додаток № 2) та виставляє рахунок. (п.п. 2.5., 2.6. договору)

Відповідно до п. 7.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

10.05.2012р. між сторонами підписано ОСОБА_5 вводу в експлуатацію обєкту оренди.

Як стверджує позивач, відповідач в узгоджені строки та в узгоджених розмірах орендну плату оплатив частково на загальну суму 78 314,64, внаслідок чого за останнім склалася заборгованість в розмірі 683 085грн. 36 коп.

Позивачем на виконання умов договору складались звіти про пробіг об'єкту оренди від 25.05.2012р. на суму 63 314,64грн.; від 12.06.2012р. на суму 72 417,60грн. ; 25.06.2012р. на суму 60 438,24грн. на суму 59 592,24грн.; від 10.07.2012р. на суму 53 763,30грн.; від 25.07.2012р. на суму 65015,10грн.; від 10.08.2012р. на суму 53577,18грн.; від 10.09.2012р. на суму 14 111,28грн.; від 25.09.2012р. на суму 22 977,36грн.; від 10.10.2012р. на суму 80729,55грн.; від 25.10.2012р. на суму 37503,18грн.; від 12.11.2012р. 41885,46грн.; від 26.11.2012р. на суму 35 591,22грн.; від 10.12.2012р. на суму 35861,94грн.; від 25.12.2012р. на суму 27731,88грн.; від 10.01.2013р. на суму 14369,31грн.; від 25.01.2013р. на суму 6450,75грн.; від 11.02.2013р. на суму 16069,77грн. та загальний звіт про пробіг об'єкту оренди від 11.02.2013р. на загальну суму 761400,00грн.

Також, позивачем складались акти здачі-прийняття № ОУ-0000001 від 25.05.2012р.; № ОУ-0000002 від 12.06.2012р.; № ОУ-0000003 від 25.06.2012р.; № ОУ-0000005 від 10.07.2012р.; № ОУ-0000007 від 26.07.2012р.; № ОУ-0000014 від 10.10.2012р.; № ОУ-0000015 від 25.10.2012р.; № ОУ-0000017 від 12.11.2012р.; № ОУ-0000018 від 26.11.2012р.; № ОУ-0000020 від 10.12.2012р.; № ОУ-0000021 від 25.12.2012р.; № ОУ-0000022 від 10.01.2013р.; № ОУ-0000023 від 25.01.2013р.; № ОУ-0000025 від 11.02.2013р.

На сплату орендної плати відповідачу виставлено рахунки-фактури, а саме: № УКИ-000568 від 25.05. 2012р. на суму 63 314,64 грн.; № УКИ-000630 від 12.06.2012р. на суму 72 417,60 грн.; № УКИ-000715 від 25.06. 2012р. на суму 60 438,24 грн.; № УКИ-000820 від 10.07. 2012р. на суму 59 592,24 грн.; № УКИ-000891 від 26.07. 2012р. на суму 53 763,30 грн.; № УКИ-000973 від 10.08. 2012р. на суму 65 015,10 грн.; № УКИ-001088 від 27.08. 2012р. на суму 53 577,18 грн.; № УКИ-001110 від 10.09.2012р. на суму 14 111,28 грн.; № УКИ-001201 від 25.09.2012р. на суму 22 977,36 грн.; № УКИ-001274 від 10.10.2012р. на суму 80 729,55 грн.; № УКИ-001332 від 25.10.2012р. на суму 37 503,18 грн.; № УКИ-001391 від 12.11.2012р. на суму 41 885,46 грн.; № УКИ-001460 від 26.11.2012р. на суму 35 591,22 грн.; № УКИ-001507 від 10.12.2012р. на суму 35 861,94 грн.; № УКИ-001552 від 25.12.2012р. на суму 27731,88 грн.; № УКИ-000032 від 10.01.2013р. на суму 14 369,31 грн.; № УКИ-000084 від 25.01.2013р. на суму 6 450,75 грн.; № УКИ-000129 від 11.02.2013р. на суму 16 069,77 грн., а всього на загальну суму 761 400,00 грн.

За твердженням позивача, вказані рахунки сплачені відповідачем частково на загальну суму 78314,64грн., виходячи з чого, сума заборгованості за розрахунком позивача складає 683 085,36грн.

Як зазначає позивач та встановлено господарським судом, у звязку з тим, що відповідачем в порушення умов Договору підписано не всі звіти про пробіг обєкту оренди та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), позивач листом вих. №3001/1 від 30.01.2015р. повторно надіслав їх відповідачеві. Також, зазначеним листом позивачем повторно надіслано Відповідачеві для оплати вищезазначені рахунки-фактури. Надсилання вказаного листа підтверджується фіскальним чеком від 31.01.2015р, описом вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення звязку від 31.01.2015р. та поштовим повідомленням з відміткою про вручення відповідачу листа №3001/1 від 30.01.2015р. 09.02.2015р.

Надалі, позивачем на адресу відповідача 24.02.2015р. направлялась претензія вих. №2302/1 від 23.02.2015р. з вимогою про сплату виниклої заборгованості, яка залишена відповідачем без задоволення (опис вкладення з відміткою поштового відділення звязку від 24.02.2015р. та поштове повідомлення про отримання 04.03.2015р.).

Листом №23-15 від 10.03.2015р. відповідач повідомив позивача про те, що станом на поточну дату сума заборгованості становить 386 892,30 грн., а також зазначив, що погашення зазначеної заборгованості можливе впродовж травня серпня 2015 року рівними частинами.

Господарським судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 683 085,36грн.

Однак, висновки господарського суду про обгрунтованість позовних вимог у цій частині є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одночасно, частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як зазначалось вище, згідно п. 2.2. Договору орендна плата сплачується за термін оренди, який починається з моменту складання попереднього звіту, або початку експлуатації шин до складання наступного звіту про пробіг.

Тобто, належним доказом в підтвердження виконання п.2.2. договору, є звіти про пробіг об'єкту оренди (шини), які складаються позивачем. Зазначені звіти повинні бути підписані та скріплені печатками обох сторін

Однак, дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що звіти про пробіг об'єкту оренди від 25.05.2012р. на суму 63 314,64грн.; від 12.06.2012р. на суму 72 417,60грн. ; 25.06.2012р. на суму 60 438,24грн. на суму 59 592,24грн.; від 10.07.2012р. на суму 53 763,30грн.; від 25.07.2012р. на суму 65015,10грн.; від 10.08.2012р. на суму 53577,18грн.; від 10.09.2012р. на суму 14 111,28грн.; від 10.10.2012р. на суму 80729,55грн.; від 25.10.2012р. на суму 37503,18грн.; від 12.11.2012р. 41885,46грн.; від 26.11.2012р. на суму 35 591,22грн.; від 10.12.2012р. на суму 35861,94грн.; від 25.12.2012р. на суму 27731,88грн.; від 10.01.2013р. на суму 14369,31грн.; від 25.01.2013р. на суму 6450,75грн.; від 11.02.2013р. на суму 16069,77грн. не можуть бути прийняті судом до уваги у якості належних доказів, оскільки не підписані з боку відповідача.

Колегією суддів приймається до уваги звіт про пробіг об'єкту оренди від 25.09.2012р. на суму 22 977,36грн., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, останній підписаний з боку відповідача (орендара), скріплений печаткою підприємства та є належним доказом на підтвердження виконання позивачем умов договору.

Також, у якості підтвердження надання послуг з оренди, позивачем складались акти здачі прийняття (надання послуг)

Проте, як встановлено апеляційним господарським судом, акти здачі-прийняття № ОУ-0000001 від 25.05.2012р. на суму 63 314,64грн., № ОУ-0000002 від 12.06.2012р. на суму 72417,60грн., № ОУ-0000005 від 10.07.2012р. на суму 49 660,20грн., № ОУ-0000007 від 26.07.2012р. на суму 53763,30грн., № ОУ-0000014 від 10.10.2012р. на суму 80 729,55грн.; № ОУ-0000015 від 25.10.2012р. на суму 37 503,18грн., № ОУ-0000017 від 12.11.2012р. на суму 41 885,46грн.; № ОУ-0000018 від 26.11.2012р. на суму 35 591,22грн.; № ОУ-0000020 від 10.12.2012р. на суму 35 861,94грн.; № ОУ-0000021 від 25.12.2012р. на суму 27731,88грн.; № ОУ-0000022 від 10.01.2013р. на суму 14 369,31грн.; № ОУ-0000023 від 25.01.2013р. на суму 6 450,75грн.; № ОУ-0000025 від 11.02.2013р. на суму 16 069,77грн. також не можуть бути прийняті судом до уваги у якості належних доказів в підтвердження надання послуг за договором оренди, оскільки останні не підписані з боку відповідача. Окрім того, складання вказаних актів здачі приймання взагалі не передбачено умовами договору.

Також не приймається до уваги акт здачі-прийняття № ОУ-0000003 від 25.06.2012р. на суму 60 438,24грн., оскільки останній містить лише підпис особи «від замовника» без зазначення посади, прізвища, ініціалів особи, яка виконала підпис та взагалі не містить печатки підприємства.

Одночасно, в матеріалах справи містяться акти здачі приймання робіт № ОУ-0000008 від 10.08.2012р.; на суму 65 015,10грн., № ОУ-0000009 від 27.08.2012р.; на суму 53577,18грн., № ОУ-0000011 від 10.09.2012р.; на суму 14 111,28грн., № ОУ-0000012 від 25.09.2012р. на суму 22 977,36грн. (підписано звіт від 25.09.2012р.), які підписані та скріплені печатками обох сторін, тому приймаються судом у якості належних доказів з надання відповідачу послуг з оренди на загальну суму 155 680,92грн., оскільки є погодженими сторонами договору.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено п.2.4. договору орендна плата сплачується орендарем двічі на місяць протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання рахунку.

Таким чином, рахунки повинні сплачуватись відповідачем протягом 15 днів з моменту отримання.

Факт направлення рахунків фактур на адресу відповідача позивач підтверджує листом вих. №3001/1 від 30.01.2015р., про що свідчить фіскальний чек від 31.01.2015р, опис вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення звязку від 31.01.2015р. та поштове повідомленням з відміткою про вручення відповідачу зазначеного листа 09.02.2015р.

Тобто, обовязок щодо сплати вищевказаних рахунків виникає у відповідача у період з 10.02.2015р. по 24.02.2015р.

В свою чергу, на підставі вищевикладених висновків суду, належним розміром заборгованості з орендної плати є 155 680,92грн.

При цьому, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.01.2015р., відповідно до якого відповідачем оплачено суму основної заборгованості у розмірі 78 314,64грн. Факт погашення відповідачем даної суми позивачем не заперечується.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено розміру заявленої до стягнення орендної плати, тому колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми основної заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 77 366,28грн.

Всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції не надано належної оцінки зазначеним доказам, у звязку з чим, господарський суд дійшов помилкового висновку щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості на загальну суму 683 085,36грн.

На ряду з зазначеним, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2470,34грн. та інфляційних втрат у розмірі 73 773,22грн..

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, за порушення строків оплати оренди позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 73 773,22грн. за період з 25.02.2015р. по 09.04.2015р. та 3% річних у розмірі 2470,34грн. за період з 25.02.2015 по 09.04.2015р.

Наразі, за висновком колегії суддів апеляційної інстанції, розрахунок 3% та інфляційних втрат, наданий позивачем, є невірним, оскільки, як вказано вище, доведена позивачем сума основної заборгованості з орендної плати складає 77 366,28грн., отже 3% річних та інфляційні втрати повинні бути розраховані виходячи з вказаної суми. При цьому, період нарахувань, визначений позивачем є вірним.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що належний до стягнення розмір 3% річних становить 228,92 грн. за період з 25.02.2015р. по 09.04.2015р. , а розмір інфляційних втрат за період з 25.02.2015 по 09.04.2015р. становить 8355,56грн. з урахуванням встановленої судом суми основної заборгованості.

У звязку із зазначеним, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 228,92грн. та в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 8355,56грн.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення штраф у відповідності до п.5.2. та п.5.3. договору з огляду на несвоєчасну оплату відповідачем послуг з використання обєкту оренди.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 1 статті 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разі порушення орендарем строків здійснення орендної плати, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки платежу, крім того, якщо затримка платежу за цим договором перевищує 15 (пятнадцять) днів, Орендар сплачує штраф у розмірі 10 (десять) % від несвоєчасно сплаченої суми.

За підрахунком позивача сума штрафу складає 68 308,53грн. (683 085,36грн. (сума осовної заборгованості)*10%=68308,53грн.). Проте, з таким розрахунком колегія суддів не погоджується, оскільки, як зазначалось вище, доведеною позивачем сумою основної заборгованості є 77 366,28грн. Виходячи з чого, сума штрафу, нарахованого у відповідності до п.5.2. договору становить 7 736,62грн. (77 366, 28грн. *10%=7 736,62грн.)

Одночасно, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 6450,75грн., нарахований відповідно до п.5.3 договору.

Згідно п.5.3. договору передбачено, що у разі порушення орендарем строків сплати орендної плати у відповідності до п.2.4 договору не здійснення оредної плати терміном понад один місяць, орендодавець здійснює зняття обєкту з експлуатації, а Орендар сплачує додатково штраф у розмірі орендної плати за попередній місяць.

Наразі, позивачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не представлено доказів зняття обєкту оренди з експлуатації, як і не зазначено, за який саме місяць оренди позивачем розраховано розмір орендної плати, на підставі якої розраховано розмір вказаного штрафу, оскільки договором оренди не визначено розмір орендної плати за місяць, а як вбачається з рахунків фактур, актів виконаних робіт та звітів про пробіг обєкту оренди розмір орендної плати не був фіксованим та відрізнявся у кожному місяці з урахуванням пробігу обєкту оренди.

Виходячи з чого, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у цій частині з огляду на необгрунтованість.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначає про порушення господарським судом норм процесуального права з огляду на те, що судом не врахувано клопотання про відкладення розгляду справи, надане до суду першої інстанції, у звязку з чим відповідач був позбавлений права надати заперечення по справі.

Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право відкласти судове засідання у випадках, визначених зазначеною статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача від 18.05.2015р. про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю явки його представника у судове засідання. Зазначене клопотання задоволено судом першої інстанції та відкладено розгляд справи на 09.06.2015р.

09.06.2015р. відповідач, через електронну пошту суду, повторно звернувся до господарського суду Запорізької області з клопотанням про відкладення розгляду справи №908/2802/15 у звязку з неможливістю явки представника у судове засідання. Господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання з огляду на те, що документи, які надходять електронною поштою не є офіційними документами у розумінні законодавства України. Також, вказане клопотання не було підписано уповноваженою особою відповідача.

Колегія суддів вважає правомірною відмову господарського суду у задоволенні повторного клопотання, оскільки відповідач до винесення рішення по справі не був позбавлений можливості представити суду відзив на позовну заяву та надати додаткові документи в обґрунтування своєї правової позиції по справі завчасно. Обставин, що перешкоджали відповідачу вчинити вищенаведені дії на дату розгляду справи Товариству з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація, м. Запоріжжя у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено, як і не обґрунтована їх наявність. Крім того, відповідачу вже надавалась можливість надати відзив на позовну заяву шляхом задоволенням клопотання від 18.05.2015р. про відкладення розгляду справи.

Таким чином, за висновком суду, зважаючи на достатність доказів для розгляду справи по суті, господарський суд правомірно відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

В решті рішення господарського суду Запорізької області за мотивами, зазначеними апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015р. у справі №908/2802/15 скасувати частково.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦШИНА, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація, м. Запоріжжя про стягнення основного боргу у розмірі 683 085,36 грн., 3% річних у розмірі 2 470,34 грн., інфляції у сумі 73 773,22 грн. та штрафу у розмірі 74 759,28 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація (69050 м. Запоріжжя, вул. Космічна, б. 118-А, код ЄДРПОУ 33273087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦШИНА (02089 м. Київ, вул. Радистів, б. 73-А, код ЄДРПОУ 35571158) суму основного боргу в розмірі 77 366,28грн., 3% річних в розмірі 228,92 грн., інфляційні витрати в розмірі 8355,56грн., штраф в розмірі 7 736,62грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1873,75грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦШИНА (02089 м. Київ, вул. Радистів, б. 73-А, код ЄДРПОУ 35571158) на користь Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промінвестекскавація (69050 м. Запоріжжя, вул. Космічна, б. 118-А, код ЄДРПОУ 33273087) 7404,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Запорізької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3