Постанова № 53821569, 24.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.11.2015 справа №908/297/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМарченко О.А. Зубченко І.В., Татенко В.М. Представники сторін: від позивача:Саввон С.О. - за довіреністю №2199 від 02.11.15р.;від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_5 - особисто за паспортом НОМЕР_1; Тислицький Ю.В.- за довіреністю №1098 від 16.03.15р. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ на рішення господарського суду Запорізької області від10 червня 2015 р. (повний текст рішення підписано 15.06.2015р.) у справі№ 908/297/14 (головуючий суддя Давиденко І.В., судді Сушко Л.М., Топчій О.А.) за позовомУправління комунальної власності Бердянської міської ради, м. Бердянськ до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ Бердянська міська рада Запорізької області, м. Бердянськпроусунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлового приміщення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.14р. у справі № 908/297/14 позовні вимоги Управління комунальної власності Бердянської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення з нежитлового приміщення - задоволені у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.14р. у справі № 908/297/14 рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.14р. залишено без змін.

Вищий господарський суд України у постанові від 20.01.15р. у справі № 908/297/14 вказав, що судом першої та апеляційної інстанцій не досліджено та не надано оцінку листу позивача від 27.08.13. № 2430 про закінчення строку дії Договору оренди майна, про відмову Орендодавця від продовження дії Договору та про намір власника використовувати майно для власних потреб щодо розписки в його отриманні за адресою відповідача, а судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінку листу відповідача від 27.08.13. щодо продовження дії вказаного Договору оренди, який 29.08.13р. отримано позивачем.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. у справі №908/297/14 позовні вимоги Управління комунальної власності Бердянської міської ради, м. Бердянськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення - задоволені в повному обсязі.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, м. Бердянськ подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не була з`ясована обставина щодо фактичного продовження дії договору оренди та не досліджено факт отримання відповідачем листа про припинення дії договору оренди.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, з підстав, викладених у відзиві.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи наданими йому правом не скористався, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.15р. у справі № 908/297/14 рішення Господарського суду Запорізької області від 26.03.14. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.14. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору оренди та вимог чинного законодавства України, не повернув Орендодавцю спірне нежитлове приміщення після припинення Договору оренди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для знаходження відповідача у орендованому приміщенні після закінчення строку дії договору оренди. При цьому, господарським судом на виконання приписів постанови ВГСУ досліджено лист позивача від 27.08.13. № 2430 про закінчення строку дії Договору оренди майна, про відмову Орендодавця від продовження дії Договору та лист відповідача від 27.08.13. щодо продовження дії вказаного Договору оренди.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 908/297/14; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представників сторін; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. у справі №908/297/14 з огляду на наступне.

Так, 01.01.1999р. між Управлінням комунальної власності Бердянської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) укладено договір оренди комунального майна, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 230,5 кв. м, розташоване за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Коцюбинського, 57. Майно передається в оренду з метою використання під магазин продовольчих товарів.

Матеріалами справи підтверджується, що нежитлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є об'єктом оренди за договором оренди, передане позивачем відповідачу у задовільному стані 15.01.1999року на підставі акта здачі-приймання нежитлового приміщення(світлокопія якого долучена до матеріалів справи).

Орендоване приміщення належить територіальній громаді м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке наявне в матеріалах справи.

Пунктом 1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013р.) передбачено, що Орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлові вбудовані приміщення, які знаходиться на балансі Комунального підприємства Бердянської міської ради "Житлосервіс 2-а", площею 83,35 кв.м. згідно зі звітом про оцінку майна, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, нежитлові вбудовані приміщення на першому поверсі триповерхової будівлі (приміщення № 116-118, 128, 130-132, частина приміщення № 129, IV, будівлі літ. А-3 згідно з технічним паспортом)".

Умовами п.п. 2.1, 2.3. договору визначено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами Договору та акта здачі-приймання вказаного майна, а передача майна в оренду здійснюється орендодавцем згідно з актом здачі-приймання, а майно вважається поверненим після підписання такого акта орендодавцем.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що власником орендованого майна залишається територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

На підставі п. 1.1.13 рішення тридцять другої сесії Бердянської міської ради VI скликання від 27 грудня 2012 р. № 38 "Про продовження договорів оренди будівлі по АДРЕСА_1" сторонами по справі укладено додаткову угоду від 01.02.2013 р., якою внесено зміни до п. 10.1 розділу 10 договору оренди комунального майна від 29.11.1998 р. (зі змінами та доповненнями) та продовжено договір оренди нежитлового приміщення строком з 30.11.2012 р. по 30.11.2013 р.

Згідно п. 10.2 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013 р.) строк дії договору може бути подовжений за згодою сторін; у випадку якщо орендар має намір використовувати майно після закінчення строку дії договору він не пізніше, ніж на три місяці до закінчення його дії звертається до орендодавця з заявою про продовження строку дії договору; строк дії договору автоматично не поновлюється у випадку відсутності згоди хоча б однієї сторони на подовження строку дії договору.

Як передбачено п. 10.7 договору оренди (в редакції додаткових угод від 05.02.2010 р. та від 31.01.2013 р.) дія договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (крім випадків, встановлених п. 10.2).

Доказів настання обставин, передбчаених п.10.2. договору сторонами не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Отже, термін дії договору оренди комунального майна від 01.01.1999 р. на інший строк сторонами подовжений не був, тобто закінчення строку дії договору відбулося 30.11.2013р.

Договір оренди комунального майна від 01.01.1999 р. укладено на нерухоме майно, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 226-ХІІ від 10.04.1992 р., про що зазначено в ст. 1 цього Закону.

Умовами пунктів 2.3 та 5.9 Договору (в редакції додаткових угод від 15.01.2009р. та від 28.01.2010р.) сторони передбачили, що у разі припинення Договору відповідач зобов'язаний в п'ятиденний термін повернути позивачу або підприємству, вказаному позивачем, орендоване майно за актом здачі-приймання у належному стану не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану, або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача. Майно вважається поверненим після підписання акта здачі-приймання.

Як встановлено місцевим господарським судом, 27.08.2013р. позивачем направлено відповідачу лист № 2430 про повернення об'єкту оренди, оскільки нерухоме майно, яке є предметом договору оренди, власник планує використовувати для власних потреб та Договір після закінчення строку дії подовжено не буде.

Разом з тим, відповідачем у п'ятиденний строк, встановлений п. 5.9. договору об'єкт оренди за актом здачі-прийняття позивачеві не повернуто.

За твердженням позивача, договір оренди комунального майна від 01.01.1999р., припинив дію 30.11.2013р., а за відсутності згоди власника майна - Бердянської міської ради відсутні підстави для його продовження. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, що й стало підставою звернення до суду із відповідними позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення відповідача.

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та умовами договору оренди.

Договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності від 01.01.1999р. за своєю правовою природою є договором майнового найму (оренди) і підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться в положеннях п.1 ст.283 Господарського кодексу України

Згідно з ч.1 ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлений перелік суб'єктів, що можуть бути орендодавцями державного та комунального майна, а саме:

- Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю;

- органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

- підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна (крім нерухомого), а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна.

Приписи аналогічного змісту також закріплені в ст.287 ГК України.

Відповідно до ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Пунктом 2.2 договору оренди закріплено, що власником орендованого майна залишається територіальна громада (Бердянська міська рада), а орендар користується ним протягом строку оренди.

В свою чергу, позивач є виконавчим органом Бердянської міської ради і діє на підставі Положення про управління комунальної власності Бердянської міської ради, затвердженого рішенням Бердянської міської ради №19 від 17.05.2007 р. Основним завданням позивача відповідно до наведеного Положення є, у тому числі, здійснення повноважень орендодавця комунального майна відповідно до рішень міської ради та контроль за виконанням зобов'язань, передбачених у договорах оренди та купівлі-продажу об'єктів-приватизації.

З наведеного вбачається, що на час укладення договору оренди від 01.01.1999р. позивач був наділений повноваженнями орендодавця щодо спірного нерухомого майна.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст.764 Цивільного кодексу України та ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За приписами ст.ст.764, 777 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2013р. позивачем на адресу відповідача направлений лист №2430, в якому позивач повідомив останнього, що згідно з п. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та в зв'язку з тим, що власник планує використовувати будівлю по АДРЕСА_1 у м. Бердянську для власних потреб, договір оренди комунального майна після закінчення строку дії не буде продовжено. У листі позивачем наголошено про необхідність відповідача після закінчення строку дії Договору в п'ятиденний термін повернути Орендодавцеві орендоване майно за актом здачі-приймання. Факт направлення даного листа відповідачу підтверджується поштовим повідомленням про вручення 30.08.13р. поштового відправлення особисто відповідачу, на якому вказані прізвище та ініціали відповідача.

З наведеного вбачається, що позивач належним чином повідомив відповідача про припинення Договору оренди та про небажання у його продовженні.

Крім того, 06.12.13р. Управління комунальної власності Бердянської міської ради листом № 3443 повідомило відповідача, що строк дії Договору припинився та йому необхідно повернути предмет оренди.

Факт направлення даного листа підтверджується фіскальним чеком № 2534 від 09.12.13., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач відповіді на зазначені вище листи не надав, орендоване за Договором майно не повернув.

За умовами ч.2 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як зазначено вище, пунктом 10.2 договору оренди (в редакції додаткової угоди від 31.01.2013 р.) строк дії договору може бути подовжений за згодою сторін; у випадку якщо орендар має намір використовувати майно після закінчення строку дії договору він не пізніше, ніж за три місяці до закінчення його дії звертається до орендодавця з заявою про продовження строку дії договору; строк дії договору автоматично не поновлюється у випадку відсутності згоди хоча б однієї сторони на подовження строку дії договору.

Зі змісту листа №2430 від 27.08.2013 р. вбачається, що позивачем повідомлено відповідача про закінчення договору оренди 30.11.2013 року та, у зв'язку з відсутністю рішення власника майна щодо пролонгації договору з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, м. Бердянськ, висловлено позицію щодо звільнення орендованого приміщення у строки, встановлені при укладенні договору оренди (п. 5.9.).

Матеріали справи не містять відомостей щодо надання Бердянською міською радою дозволу на продовження договору на новий строк у вигляді розпорядження, як наслідок, сторони договору письмово не визначились щодо продовження договору. Більш того, в матеріалах справи міститься лист Бердянської міської ради №01-2862/48 від 20.05.2015р. в якому повідомляється, що терміном закінчення договору оренди є 30.11.2013р. та зазначається, що Бердянською міською радою не приймалось жодних рішень щодо можливості подальшого продовження вказаного договору після його закінчення.

Стаття 291 Господарського кодексу України містить підстави для припинення договору оренди, зокрема в зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено, що кореспондується з приписами спеціальної норми, викладеної у ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.785 ЦК України та п.10.7. договору.

Відповідно до вимог частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Умови повернення майна передбачені у пунктах 2.3, 5.9, договору оренди (в редакції додаткових угод від 15.01.2009р. та від 28.01.2010р.), якими встановлено обов'язок орендаря після закінчення строку договору повернути орендодавцю в п'ятиденний термін орендоване майно на підставі акта приймання-передачі.

Обов'язок орендаря у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди також встановлений у ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що договір оренди комунального майна від 01.01.1999р. припинив свою дію 30.11.2013р. в силу його умов та ст.785 ЦК України в зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що Фізична особа-підприємцем ОСОБА_5 свого обов'язку щодо повернення нерухомого майна - нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі Управління комунальної власності Бердянської міської ради, після закінчення строку дії договору оренди від 01.01.1999р. - не виконала та продовжує займати спірне майно без достатніх на те правових підстав.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач має право виступати орендодавцем спірного майна відповідно до рішень міської ради та здійснювати контроль за виконанням договорів оренди, між сторонами існували договірні правовідносини щодо спірного майна, тому у суду наявні законні підстави для задоволення вимоги про усунення перешкод у користування предметом оренди шляхом виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 із нерухомого майна після закінчення строку дії договору оренди.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що вимога позивача про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі Управління комунальної власності Бердянської міської ради, шляхом виселення з цього нежитлового приміщення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права та виконано приписи, викладені у постанові ВГСУ.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

При цьому, доводи скаржника відносно того, що ним не було отримано лист позивача від 27.08.2013р. №2430 про небажання продовжувати орендні відносини та, у зв'язку з цим, відсутність підстав вважати договір оренди таким, що не було поновлено на новий строк, колегія суддів відхиляє, оскільки чинне законодавство припинення договору оренди пов'язує з фактом наявності заяви/листа орендодавця про відмову продовжити договір оренди, а не з фактом одержання такої заяви орендарем.

Водночас, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що сплата відповідачем орендної плати за користування спірним приміщенням після закінчення строку дії договору від 01.01.1999р. та прийняття її позивачем, не можне розцінюватися як згода на пролонгацію вказаного договору та його поновлення на новий строк з викладених вище підстав.

Стосовно листа відповідача б/н від 27.08.2013р. щодо продовження строку дії договору №б/н від 01.01.1999р. судова колегія зазначає, що: по-перше, із зазначеного листа не вбачається, що він був наданий саме орендодавцю; по-друге, вказаний лист у відповідності до вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України не засвідчений належним чином, тому не може вважатись належним доказом у справі. Разом з тим, як вказано вище, строк дії договору може бути продовжений при відсутності заперечень наймодавця. Однак, в даному випадку, заперечення мають місце, що підтверджено матеріалами справи та висновками суду.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. у справі №908/297/14 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бердянськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2015р. у справі №908/297/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

Татенко В.М.