Постанова № 53821502, 25.11.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Леніна, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

25.11.2015 справа №913/236/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:не з`явився, від відповідача:не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД, смт. Станиця Луганська Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від11.08.2015 року (повний текст підписано 17.08.2015) по справі№913/236/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Землемір-проект", м. Харків, доТовариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД, смт. Станиця Луганська Луганської області, простягнення 973 321, 33 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області (суддя Корнієнко В. В.) від 11.08.2015 у справі № 913/236/15 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Землемір-проект", м. Харків (далі ТОВ "Землемір-проект"), та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД, смт. Станиця Луганська Луганської області (далі ТОВ "ЛІА" ЛТД) борг в сумі 586 812, 72 грн. за поставлений товар, пеню в сумі 77 620, 05 грн., втрати від інфляції в сумі 259 371, 21 грн., десять процентів річних в сумі 49 517, 35 грн., витрати на судовий збір в сумі 19 466, 43 грн. Крім того, суд повернув ТОВ "Землемір-проект" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 46, 94 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 11.08.2015 змінити: скасувати в частині стягнення пені в сумі 77 620, 05 грн., втрат від інфляції в сумі 259 371, 21 грн., десяти процентів річних в сумі 49 517, 35 грн. та судового збору в сумі 19 466, 43 грн. та відмовити в задоволенні позову в цій частині. Також заявник апеляційної скарги просить зменшити розмір стягнутих витрат на судовий збір до 11 736, 25 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані посиланням на доведеність обставин непереборної сили (форс-мажору), які звільняють відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань за договором, та які не були враховані судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Зокрема, заявник вважає, що посилання суду на те, що єдиним належним доказом обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України, є безпідставним, оскільки наявність проведення антитерористичної операції на території Луганської області, як форс-мажорна обставина, є загальновідомою.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від заявника апеляційної скарги надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із заміною юрисконсульта підприємства та неможливістю його участі в судовому засіданні.

Колегія суддів зазначене клопотання не задовольнила, оскільки до клопотання не додано будь-яких доказів, та явка представників сторін в судове засідання апеляційним судом обов`язковою не визнавалась.

Враховуючи обізнаність сторін щодо дати та місця судового засідання, беручи до уваги встановлений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутністю представників сторін.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 між сторонами укладений договір поставки № 8-2013 (далі Договір), на виконання умов якого позивач в період з 14.08.2013 по 27.06.2014 поставив товар на загальну суму 8 119 700, 16 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними та не оспорюється відповідачем.

Покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту його приймання (п.п. 4.1, 4.2 Договору).

Оскільки товар було оплачено частково, на загальну суму 7 532 887, 44 грн., сума боргу складає 586 812, 72 грн., що визнається відповідачем, та рішення суду в цій частині не оскаржується.

У зв`язку з порушенням визначених договором строків оплати, позивач, посилаючись на п. 8.2 Договору та умови ст. 625 Цивільного кодексу України, заявив вимоги про стягнення пені в сумі 77 620, 05 грн., втрат від інфляції в сумі 259 371, 21 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог а. с. 101) та 10 процентів річних в сумі 49 517, 35 грн.

Відповідачем розмір пені, інфляційних втрат та річних не спростовується, втім він вважає, що довів наявність обставин непереборної сили, що є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за договором (ст. 617 Цивільного кодексу України), тобто від стягнення пені, інфляційних втрат та річних, нарахованих на основний борг.

При цьому відповідач послався на обмеження та зупинення здійснення господарської діяльності у зв`язку з проведенням антитерористичної операції, що є загальновідомою обставиною, а саме: пошкодження товарного складу відповідача внаслідок артобстрілу, його захоплення невідомими озброєними особами, зупинення роботи 27 супермаркетів мережі «Абсолют» тощо (відзив на позовну заяву а. с. 115-117).

В додаткових поясненнях до відзиву відповідач з посиланням на довідки ПАТ «Приватбанк» та ДКБ АТ «Укрсиббанк» про припинення діяльності філій банків в м. Луганську доводить, що об`єктивно не мав можливості здійснювати оплату товару, строк якої настав 27.07.2014. Крім того, посилається на п.п. 9.2-9.4 Договору, які передбачають випадки та умови звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (а. с. 40-43) у випадку виникнення форс-мажорних обставин.

Господарським судом зазначене не прийнято до уваги з посиланням на те, що відповідно до п. 9.3 Договору достатнім підтвердженням існування обставин непереборної сили є відповідний документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, та відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Оскільки відповідачем суду сертифікату Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору) не надано, господарський суд дійшов висновку про відсутність належних доказів настання обставин непереборної сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги зазначений висновок не спростовують.

Крім того, апеляційний суд враховує, що грошові кошти є родовими речами і відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України є замінними, тому неможливість виконання грошового зобов`язання навіть внаслідок непереборної сили не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, зокрема, тому що відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною непереборної сили (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України), та не вважається випадком (абз. 2 ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «ЛІА» ЛТД задоволенню не підлягає, тому рішення господарського суду Луганської області підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 11.08.2015 у справі № 913/236/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийТ.М. Колядко

Судді:О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1 - позивачу

2 - відповідачу

1 - у справу

1 - ГСЛО

1 - ДАГС