Рішення № 53821283, 19.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2015Справа №910/25125/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" Комфорт-Майстер"простягнення 719861,58 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Левченко В.І. - представник;від відповідача Костирко Ю.В. - представник;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" Комфорт-Майстер" заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 473023,87 грн., 3% річних у розмірі 14414,78 грн. та інфляційних втрат у розмірі 232422,92 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410351 від 01.11.2009 в частині здійснення своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, що і стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/25125/15 та призначено розгляд справи на 04.11.2015.

В судовому засіданні 04.11.2015 оголошено перерву до 19.11.2015.

19.11.2015 в судовому засіданні від позивача надійшла заява, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу в сумі 205000,00 грн., зменшив позовні вимоги в цій частині на вказану вище суму та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 268023,87 грн. основного боргу, 14414,78 грн. - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 232422,92 грн.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, судом прийнято до розгляду вказану заяву як заяву про зменшення позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.11.2015 з'явився, зменшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду відзив на позов, в якому проти заявленої суми основного боргу не заперечив, однак зазначив про часткове погашення боргу в жовтні 2015. Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції відповідач заперечив.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" Комфорт-Майстер" (споживач, відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1410351 (надалі - договір) відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п.1.1).

Додатками №1, №2, №3, № 4, №5 до договору № 1410351 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків, схему межі поділу теплової мережі, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін та умови припинення подачі теплової енергії за договором.

Відповідно п. 10 додатку № 2 до договору № 1410351 від 01.11.2009, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу у період з січня місяця 2014 по липень місяць 2015 теплову енергію на загальну суму 1627764,26 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) за вказаний період.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків з оплати за надані послуги з постачання теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши тільки 1359740,39 грн., в зв'язку з чим за відповідачем рахується борг в розмірі 268023,87 грн.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором у період з січня місяця 2014 року по липень місяць 2015 року на загальну суму 1627764,26 грн., а відповідач в порушення умов договору та норм законодавства України не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за цей період, сплативши 1359740,39 грн., у зв'язку з чим в останнього станом на день розгляду справи існує заборгованість у розмірі 268023,87 грн.

Обсяги, вартість поставленої теплової енергії та факт здійснення відповідачем часткової оплати за вказаний період підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями відомостей обліку спожитої теплової енергії за період з січня місяця 2014 по липень місяць 2015, облікових карток за відповідний період та довідкою позивача про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з січня місяця 2014 по жовтень місяць 2015 за номером особового рахунку № 1410351.

Оскільки факт наявності основної заборгованості за договором, яка становить 268023,87 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в цій обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14414,78 грн. та інфляційних втрат у розмірі 232422,92 грн., господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що останній проводить нарахування 3% річних та інфляційних втрат з лютого місяця 2014 по липень місяць 2015, в тому числі включаючи від'ємні значення інфляційної складової суми боргу.

За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних та інфляційних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14414,78 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 232422,92 грн. також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. При цьому, у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Оскільки позивачем зменшено розмір позовних вимог та у зв'язку з цим заявлено клопотання про повернення судового збору, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 3075,01 грн., який сплачений згідно платіжного доручення №23 від 09.09.2015.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" Комфорт-Майстер" (02081, м. Київ, вул. О. Пчілки, будинок 2, ідентифікаційний код 35899928) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) основний борг за спожиту теплову енергію у розмірі 268023 (двісті шістдесят вісім тисяч двадцять три) грн. 87 коп., 3% річних у розмірі 14414 (чотирнадцять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 232422 (двісті тридцять дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 7722 (сім тисяч сімсот двадцять дві) грн. 92 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України 3075 (три тисячі сімдесят п'ять) грн. 01 коп. судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №23 від 09.09.2015.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.11.2015.

Суддя Ю.М.Смирнова