Рішення № 53821280, 23.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015№910/23206/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Грабовської А.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/23206/15

за позовом приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван», м. Київ,

про стягнення 19 299,91 грн.,

за участю представників:

позивача - Ластовіна О.С. (довіреність від 29.09.2015 №б/н);

відповідача - Собко А.В. (довіреність від 26.10.2015 №б/н).

Приватна організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі - Організація) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» (далі - Товариство): 11 500 грн. основного боргу, що утворився у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 01.05.2011 №КБР - 25/05/11 про публічне виконання оприлюднених музичних творів (далі - Договір); 1 618,71 грн. пені; 334,09 грн. 3% річних; 5 847,11 грн. втрат від інфляції, а всього 19 299,91 грн.

Позов мотивовано тим, що: відповідач здійснював публічне виконання оприлюднених музичних творів; Товариство повинно здійснити платежі (роялті) за Договором за 52 місяці; у свою чергу, відповідач перерахував позивачу роялті за 19 місяців, внаслідок чого сума боргу складає 11 500 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2015 порушено провадження у справі.

09.11.2015 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке: 09.09.2013 Товариство надіслало Організації лист № б/н, в якому повідомило про розірвання Договору з 09.10.2013; Договір, на думку відповідача, розірваний з 09.10.2013, а тому вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

16.11.2015 Товариство подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії листів.

23.11.2015 відповідач подав суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якій Товариство просило суд поставити на вирішення судовому експерту таке питання:

«Чи виконано підпис на 1-6 сторінках Договору в графі «Користувач» Директором ТОВ «Єреван» Афанасьєвим Дмитром Анатолійовичем?».

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з огляду на таке.

Після підписання Договору Товариство вчиняло дії у розумінні статті 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спрямовані на схвалення правочину, зокрема перераховувало позивачу роялті у сумі 14 500 грн. протягом дев'ятнадцяти місяців (травень 2011 року - вересень 2013 року).

Крім того, відповідач звертався до позивача з пропозицією розірвати Договір, тобто не вважав його у 2013 році таким, що є недійсним.

У судовому засіданні 23.11.2015 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповідача надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.05.2011 Організацією та Товариством (користувач) укладено Договір, за умовами якого:

- користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, а Організація надає користувачу на умовах, визначених Договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) Організації відповідно до Договору та Закону України «Про авторське і суміжні права» (пункт 2.1 Договору);

- користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Організації винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до Договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж (пункт 2.2 Договору);

- Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2011, а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (пункт 4.1 Договору);

- у випадку якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної у пункті 4.1 дати припинення дії Договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої надіслано листа (пункт 4.2 Договору).

Відповідно до частини першої статті 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною третьою статті 1109 ЦК України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У додатку № 2 до Договору сторони визначили, що загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договору становить 500 грн.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу право (невиключну ліцензію) на виконання оприлюднених музичних творів.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на недійсність правочину на підставі статті 215 ЦК України.

На думку відповідача, Договір було підписано представником Товариства, який не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності (частина друга статті 203 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Після підписання Договору Товариство вчинило дії у розумінні статті 241 ЦК України, спрямовані на схвалення правочину, а тому підстави визнання правочину недійсним відсутні.

Так, Товариство з травня 2011 року по вересень 2013 року перерахувало Організації плату у сумі 14 500 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів з 01.01.2011 по 29.07.2015.

Позивач просив суд стягнути з відповідача борг у сумі 11 500 грн., який виник з жовтня 2013 року по серпень 2015 року.

У свою чергу, відповідач заперечив проти існування боргу, посилаючись на розірвання Договору з 09.10.2013.

Судом встановлено, що 09.09.2013 Товариство надіслало Організації лист № б/н, в якому повідомило про те, що Договір вважається розірваним з 09.10.2013 відповідно до пункту 4.2 Договору.

08.01.2014 позивач надіслав відповідачу лист, в якому вказав, що вимога щодо розірвання Договору є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

06.06.2014 Товариство надіслало Організації лист, в якому у відповідь на претензію від 13.05.2014 № 13/05/14/8 зазначило, що: Договір розірвано 09.10.2013; у Товариства відсутні боргові зобов'язання перед Організацією, а тому підстав для задоволення претензії немає.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зі змісту пунктів 4.1 та 4.2 Договору вбачається, що сторони визначили календарний рік з 01.05.2011 по 01.05.2012, пролонгацію правочину на один календарний рік, а тому одностороннє розірвання Договору можливе лише з 01 травня року, наступного за тим, в якому одна із сторін звернулася до іншої з повідомленням про розірвання.

Отже, оскільки Товариство звернулося до Організації з повідомленням про розірвання Договору 03.09.2013, то Договір вважається розірваним за ініціативою Товариства в порядку пункту 4.2 Договору з 01.05.2014.

З огляду на викладене заборгованість відповідача за Договором складає 3 500 грн. за період з жовтня 2013 року по квітень 2014 року і підлягає стягненню у відповідній сумі.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 334,09 грн. 3% річних; 5 847,11 грн. втрат від інфляції та 1 618,71 грн. пені.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо стягнення пені, то господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити таке.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте позивачем у розрахунку суми пені не враховані зазначені приписи ГК України.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що у разі затримки платежів користувач зобов'язаний виплатити Організації пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні, оскільки Організацією здійснювалося нарахування на суму боргу 11 500 грн., а не на 3 500 грн.

За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає: 171,61 грн. 3% річних; 2 573,93 грн. втрат від інфляції та 279,52 грн. пені.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не спростував належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Єреван» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 9; ідентифікаційний код 19019746) під час виконання судового рішення з будь-якого рахунку на користь приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, офіс 287; ідентифікаційний код 37396233): 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. заборгованості; 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 52 коп. пені; 171 (сто сімдесят одну) грн. 61 коп. 3% річних; 2 573 (дві тисячі п'ятсот сімдесят три) грн. 93 коп. втрат від інфляції та 411 (чотириста одинадцять) грн. 79 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.11.2015.

Суддя О. Марченко