Рішення № 53821274, 23.11.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2015р. Справа№ 914/3607/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок, м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,

про: стягнення заборгованості в сумі 36 219,48 грн. та звільнення нежитлового приміщення

Суддя М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: Магировський Ю. А. - довіреність № 02/3-02/15 від 02.02.15 р.;

відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 36 219,48 грн. та звільнення нежитлового приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем, в порушення умов Угоди №LXXVI «Про надання в користування підвально-складського приміщення» від 01.10.2010 р. своєчасно та в повному обсязі не вніс не вніс платежів за користування приміщенням, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 17 484,00 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 631,78 грн., 3% річних в розмірі 443,34 грн., пеню - 3 974,42 грн., неустойку - 7 873,60 грн., інфляційні втрати - 5 812,34 грн., а також виселити відповідача з нежитлового приміщення, позначеного в технічному паспорті БТІ за № LXXVI, площею 10,8 м.кв. в будівлі під літ. «А-2», яке знаходиться на території Привокзального ринку по АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 20.10.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 02.11.2015 р.

В судове засідання 02.11.2015 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 02.11.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 20.10.2015р. не виконав.

В судовому засіданні 02.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 09.11.2015 р.

В судове засідання 09.11.2015 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 09.11.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду від 02.11.2015р. не виконав.

В судовому засіданні 09.11.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.11.2015 р.

В судове засідання 23.11.2015 р. представник позивача з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за період з 06.03.2014 р. по 21.06.2015 р. в сумі 3 974,42 грн., решта позовних вимог підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 23.11.2015 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд розглянув та задоволив заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторонни зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок до Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Угоди №LXXVI «Про надання в користування підвально-складського приміщення» від 01.10.2010 р. (надалі - Договір).

За умовами цього Договору позивач надав, а відповідач прийняв в користування підвально-складське приміщення площею 10,8 м.кв. для зберігання продуктів харчування.

Відповідно до п. 2 Договору, з врахуванням Додатку №1 від 01.11.2011р. до Угоди, відповідач відшкодовує позивачу витрати на утримання складського приміщення із розрахунку 91,13 грн. за 1 метр квадратний площі. Витрати по оплаті позивачем електроенергії, спожитої електрообладнанням відповідача згідно показників лічильника, або при відсутності лічильника щомісячно згідно рахунку виставленого позивачем.

Згідно п. 3 Договору, з врахуванням Додатку №1 від 01.11.2011р. до Угоди, загальна сума платежу по угоді становить 984,20 грн. в місяць.

Відповідно до п.4 Договору сплату платежів відповідач проводить внесенням готівки в касу позивача або в безготівковому порядку щомісячно в термін до 5-го числа.

Згідно п. 6 Договору у випадку росту тарифів на утримання площі, росту індексу інфляції тощо, позивач проводить відповідний перерахунок платежів по цьому Договору.

Відповідно до п. 7 Договору відповідач зобов'язаний у встановлений термін сплачувати передбачені цим Договором платежі.

Згідно п. 15 Договору дана Угода може бути розірвана в односторонньому порядку з ініціативи позивача із письмовим повідомленням відповідача за 5 днів, у випадку невиконання відповідачем зобов'язань, що передбачені цією угодою, при несплаті або несвоєчасній сплаті платежів, передбачених даною Угодою, тощо.

07.05.2015 р. позивач скерував на адресу відповідача письмову вимогу про звільнення приміщення №140, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист, що знаходиться в матеріалах справи.

10.06.2015 р. відповідачем були сплачені кошти в розмірі 1 300,00 грн. Позивач 26.06.2015 р. надіслав відповідачу лист №158, в якому повідомив, що сплачені кошти зараховані в рахунок погашення наявної заборгованості. Крім того, позивач повторно повідомив відповідача, що укладена між сторонами Угода є розірвана, про що відповідача було повідомлено листом №140 від 07.05.2015 р., та з вимогою погасити наявну заборгованість, яка з врахуванням проведеного платежу станом на 16.06.2015 р. становить 12 551,55 грн., та звільнити займане приміщення.

Відповідачем, з березня 2014 року, допущено заборгованість з внесення оплати за користування приміщенням згідно Договору в сумі 17 484,00 грн. Крім того, відповідачем допущено заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електрообладнанням відповідача електроенергію, згідно показників лічильника, в сумі 631,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, проведено нарахування відповідачу неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 21.06.2015 р. (з дати розірвання договору, а саме коли поштове відправлення було повернуто з поштового відділення, що обслуговує адресу реєстрації відповідача) по13.10.2015 р. в розмірі 7 873,60 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 443,34 грн. та інфляційні втрати - 5 812,34 грн.

В судовому засіданні 23.11.2015 р. представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за період з 06.03.2014 р. по 21.06.2015 р. в сумі 3 974,42 грн., решта позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Станом на день розгляду справи судом відповідач заборгованість за Договором не погасив, доказів зворотнього суду не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 01 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок до Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Угоди №LXXVI «Про надання в користування підвально-складського приміщення» від 01.10.2010 р.

За умовами цього Договору позивач надав, а відповідач прийняв в користування підвально-складське приміщення площею 10,8 м.кв. для зберігання продуктів харчування.

Відповідно до п. 2 Договору, з врахуванням Додатку №1 від 01.11.2011р. до Угоди, відповідач відшкодовує позивачу витрати на утримання складського приміщення із розрахунку 91,13 грн. за 1 метр квадратний площі. Витрати по оплаті позивачем електроенергії, спожитої електрообладнанням відповідача згідно показників лічильника, або при відсутності лічильника щомісячно згідно рахунку виставленого позивачем.

Згідно п. 3 Договору, з врахуванням Додатку №1 від 01.11.2011р. до Угоди, загальна сума платежу по угоді становить 984,20 грн. в місяць.

Відповідно до п.4 Договору сплату платежів відповідач проводить внесенням готівки в касу позивача або в безготівковому порядку щомісячно в термін до 5-го числа.

Відповідачем, з березня 2014 року, допущено заборгованість з внесення оплати за користування приміщенням згідно Договору в сумі 17 484,00 грн. Крім того, відповідачем допущено заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електрообладнанням відповідача електроенергію, згідно показників лічильника, в сумі 631,78 грн.

Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про стягнення 17 484,00 грн. основної заборгованості та 631,78 грн. заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електрообладнанням відповідача електроенергію є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, проведено нарахування відповідачу неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 21.06.2015 р. (з дати розірвання договору, а саме коли поштове відправлення було повернуто з поштового відділення, що обслуговує адресу реєстрації відповідача) по13.10.2015 р. в розмірі 7 873,60 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 873,60 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування позивачем 3 % річних - 443,34 грн. та 5 812,34 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

07.05.2015 р. позивач скерував на адресу відповідача письмову вимогу про звільнення приміщення №140, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист, що знаходиться в матеріалах справи.

Позивач 26.06.2015 р. надіслав відповідачу лист №158, в якому повторно повідомив відповідача, що укладена між сторонами Угода є розірвана, про що відповідача було повідомлено листом №140 від 07.05.2015 р., та з вимогою погасити наявну заборгованість, яка з врахуванням проведеного платежу станом на 16.06.2015 р. становить 12 551,55 грн., та звільнити займане приміщення.

В судові засідання відповідач не з'явився, щодо позову не заперечив, доказів звільнення займаного, згідно Договору, приміщення суду не представив та в матеріалах справи відсутні. Таким чином, вимоги позивача про виселення відповідача з нежитлового приміщення, позначеного в технічному паспорті БТІ за № LXXVI, площею 10,8 м.кв. в будівлі під літ. «А-2», яке знаходиться на території Привокзального ринку по АДРЕСА_1, є обґрунтованими.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судові витрати потрібно покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34 43, 49, 81, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлового приміщення, позначеного в технічному паспорті БТІ за № LXXVI, площею 10,8 м.кв. в будівлі під літ. «А-2», яке знаходиться на території Привокзального ринку по АДРЕСА_1.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок (адреса: 79018, вул. А.Горської, 2, м. Львів; ідентифікаційний код 03337680).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Привокзальний» ринок (адреса: 79018, вул. А.Горської, 2, м. Львів; ідентифікаційний код 03337680) 17 484,00 грн. основної заборгованості та 631,78 грн. заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електрообладнанням відповідача електроенергію, 443,34 грн. - 3% річних, 5 812,34 грн. - інфляційних нарахувань, 7 873,60 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, 1 218,00 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 27.11.2015 р.

Суддя Синчук М.М.