Рішення № 53821225, 24.11.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 рокуСправа № 912/3854/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "АСТРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра"

про стягнення 160823,03 грн

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 01.09.2015 № 08/261;

від відповідача не був присутнім.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "АСТРА" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" 18554,22 грн заборгованості за отриманий товар, 5448,68 грн пені, 4442,07 грн відсотків за користування чужими коштами, 277,62 грн трьох процентів річних, 132100,44 грн боргу за надані послуги, всього 160823,03 грн.

Ухвалою від 06.10.2015 господарським судом порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 10.11.2015 о 12:00.

Ухвалою від 10.11.2015 розгляд даної справи господарським судом відкладено до 24.11.2015.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем у повному обсязі умов договору від 11.06.2015 № 250/15/208 ЗЧ щодо оплати отриманих від позивача запчастин, а також непроведенням у повному обсязі оплати наданих послуг згідно актів від 10.03.2015 № НОМЕР_1, від 11.03.2015 № НОМЕР_2, від 23.03.2015 № НОМЕР_3, від 23.03.2015 № НОМЕР_4, від 01.04.2015 № НОМЕР_5, від 30.04.2015 № НОМЕР_6, від 30.04.2015 № НОМЕР_7, від 05.05.2015 № НОМЕР_8.

Повноважним представником позивача у судовому засіданні 24.11.2015 подано заяву від 24.11.2015 № 203/ЮД про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 18554,22 грн основного боргу за отриманий товар та 132100,44 грн простроченого боргу за надані послуги з огляду на сплату відповідачем вказаної заборгованості в процесі розгляду справи господарським судом.

Заявою, поданою у судовому засіданні 24.11.2015, представник позивача, посилаючись на помилковий розрахунок штрафних санкцій, зменшив позовні вимоги в частині стягнення пені, відсотків за користування чужими коштами та 3% річних.

Так, згідно даної заяви, позивач просить стягнути з відповідача: 4815,83 грн пені, 4285,80 грн процентів за користування чужими коштами, 267,86 грн 3% річних.

Господарський суд, з урахуванням права позивача на зменшення розміру позовних вимог, передбаченого статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, заяву про зменшення позовних вимог приймає до розгляду та розглядає справу в межах вказаних вимог.

Повноважний представник відповідача не був присутнім у судовому засіданні 24.11.2015, при цьому відповідачем 23.11.2015 подано до господарського суду пояснення, згідно якого ТОВ "Агрогрупа Деметра" вказує на те, що ним не визнається зазначений позивачем розмір основної заборгованості за договором від 11.06.2015 № 250/15/208 ЗЧ, оскільки позивач не врахував наявну на 11.06.2015 переплату у сумі 2968,26 грн.

Окрім того, відповідач надав суду копію платіжного доручення від 05.11.2015 № 1252 на суму 147686,40 грн, які відповідачем перераховано на рахунок позивача в якості погашення існуючої заборгованості.

При цьому, відповідач заперечив проти позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Агрогрупа Деметра" заборгованості за надані послуги на підставі актів виконаних робіт у зв'язку з непред'явленням позивачем вимоги про сплату боргу та з огляду на положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відтак, відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги передчасно.

Господарський суд враховує належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наданим ним поясненням, достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті та, відповідно, вважає за можливе розглянути справу у даному судовому засіданні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, господарським судом встановлено таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрогрупа Деметра" (Покупець) укладено договір від 11.06.2015 № 250/15/208 ЗЧ (надалі за текстом Договір).

За умовами даного Договору (п. 1.1) Продавець зобов'язався:

-продати, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити запасні частини для сільськогосподарської техніки (надалі ОСОБА_2), відповідно до погоджених Сторонами рахунків-фактур та видаткових накладних, в яких визначаються номенклатура, кількість та вартість ОСОБА_2 і які є невід'ємною частиною Договору;

-надати послуги по ремонту сільськогосподарської техніки, яка належить Покупцю (надалі Послуги), а Покупець прийняти та своєчасно оплатити дані Послуги. Правовідносини по ремонту сільськогосподарської техніки регулюються положеннями статті 7 Договору.

Згідно п. 2.1 Договору сторонами погоджено, що загальна сума Договору складається з вартості всіх запасних частин, наданих послуг, витратних матеріалів Продавця, встановлених (використаних) під час надання послуг, що будуть передані Покупцеві згідно виставлених рахунків-фактур Продавця, відповідних видаткових накладних та Актів приймання-передачі виконаних робіт і на момент підписання Договору становить 3000000,00грн з ПДВ, що еквівалентно 100000,00 Євро на день укладення Договору.

У відповідності до п. 2.2 Договору загальна вартість ОСОБА_2, визначених у видаткових накладних або Актах приймання-передачі виконаних робіт, в гривні змінюється на суму компенсації зміни курсових різниць, розрахованої за наступною формулою: Кзкр=(Сопл/Квн-Сопл/Копл)хКост.опл; де Кзкр компенсація зміни курсових різниць (збільшення вартості видаткової накладної/акта), Сопл сума оплати, Квн курс гривні до євро на дату останнього платежу, який 100% закриває розрахунки за видатковою накладною.

За умовами п. 2.3 Договору Продавець має право здійснити перерахунок вартості запасних частин у випадку, якщо курс валюти на дату останнього платежу (Кост. Опл) відповідно до положень п. .2 Договору, змінюється в сторону збільшення більш, ніж на 5% від курсу валюти, що існував на момент відвантаження запасних частин/Акта (Квн).

Згідно змісту п. 2.4 Договору якщо у Акті виконаних робіт присутні як запчастини, так і сервісні послуги, то до розрахунку курсової різниці потрапляє лише частина оплати в пропорції розрахованої від суми запчастин до загальної вартості Акта (сума з ПДВ).

Продавець, після здійснення остаточного платежу Покупцем, який 100% закриває розрахунки за видатковою накладною/Актом, складає Акт узгодження ціни договору в 1-й (перший) робочий день наступного місяця після такої оплати в двох примірниках, за яким остаточно скориговується суми видаткової накладної згідно п. 2.2 та п. 2.3 Договору. Сторони узгодили, що Покупець зобов'язаний підписати Акт узгодження ціни протягом 3-х днів з моменту його отримання та невідкладно надіслати Продавцю підписані примірники Акта (п. 2.5 Договору).

У відповідності до п.п. 2.6, 2.7 Договору ціни на запчастини, вартість, кількість та асортименти кожної окремої партії поставки (партії ОСОБА_2) визначаються в рахунку-фактурі на підставі заявки Покупця та вказуються у видаткових накладних. Ціна на запчастини, зазначена в Договорі, розуміється на умовах Франко-склад Продавця.

Згідно п. 3.1 Договору ціни та суми вказуються в рахунках-фактурах та Актах приймання-передавання виконаних робіт (Акт).

Сторонами узгоджено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2015, а в частині виконання зобов'язань, що виникли в період дії Договору й випливають з нього до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На вимогу господарського суду позивачем надано суду копії рахунків від 08.04.2015 № 15-0016855 на суму 13651,68 грн, від 10.04.2015 № 15-0017472 на суму 5338,68 грн, від 20.04.2015 № 15-0019444 на суму 20488,68 грн, від 20.04.2015 № 15-019455 на суму 4140,78грн, від 27.04.2015 № 15-0021124 на суму 2068,80 грн, від 30.04.2015 № 15-0022326 на суму 7262,40 грн, всього на суму 52951,02 грн.

Господарський суд враховує, що дані рахунки виставлені позивачем відповідачеві протягом квітня 2015 року, при цьому в них міститься посилання на договір від 11.06.2015 № 250/15/208 ЗЧ, який, відповідно, укладено пізніше.

Завчасним виставленням даних рахунків підтверджується домовленість сторін укласти у майбутньому Договір, на підставі якого пред'явлено позовні вимоги у даній справі.

Як свідчать матеріали справи, згідно видаткових накладних від 11.06.2015 № НОМЕР_9, від 11.06.2015 № НОМЕР_10, від 11.06.2015 № НОМЕР_11, від 11.06.2015 № НОМЕР_12, від 11.06.2015 № НОМЕР_13, від 11.06.2015 № НОМЕР_14 на підставі довіреності від 11.06.2015 № 111 уповноважена особа відповідача ОСОБА_3 отримав від позивача ОСОБА_2 загальною вартістю 52951,02 грн.

Вказані видаткові накладні містять посилання на перераховані вище рахунки, при цьому сума кожної видаткової накладної відповідає сумі рахунку, на підставі якого її оформлено.

Факт здійснення поставки ОСОБА_2 відповідачем не заперечується.

Умовами п. 4.1 Договору сторони погодили, що Покупець сплачує вартість ОСОБА_2 та Послуг шляхом здійснення прямих банківських платежів на розрахунковий рахунок Продавця відповідно до погоджених Сторонами рахунків-фактур. Платіж вважається здійсненим з моменту надходження грошової суми на рахунок Продавця.

Покупець здійснює розрахунки за ОСОБА_2 та/або послуги шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця 100% вартості або відстрочки платежу протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту фактичної передачі ОСОБА_2 та/або наданих послуг, та підписання відповідних видаткових накладних, або з моменту підписання Акта виконаних робіт (наданих послуг).

Відтак, з урахуванням вказаної умови Договору та дати поставки ОСОБА_2, кінцевий термін оплати Покупцем отриманого товару 01.07.2015.

Поряд з тим, як свідчать матеріали справи, зокрема, виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем зобов'язання з оплати отриманих ОСОБА_2 виконано частково, 07.07.2015 сплачено на користь Продавця 4396,80 грн, 02.09.2015 15000,00 грн, 09.09.2015 15000,00 грн, всього 34396,80 грн.

Окрім того, відповідач у поданому поясненні від 23.11.2015 вказав на наявну станом на 11.06.2015 переплату у сумі 2968,26 грн, здійснену відповідачем на користь позивача за попередніми правовідносинами, яка, на його думку, має бути зарахована в якості погашення частини заборгованості відповідача.

Даний факт не заперечив і присутній у судовому засіданні представник позивача.

Відтак, з урахуванням часткової оплати боргу за отримані запчастини та наявної переплати станом на дату звернення позивача з позовом до суду залишок заборгованості за отримані запчастини склав 15585,96 грн.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує таке.

Згідно положень статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який включає в себе як умови договору поставки, так і договору надання послуг.

Згідно визначення, наведеного у ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставлених ОСОБА_2 не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 15585,96 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, невиконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставлених ОСОБА_2, допустив порушення зобов'язання, при цьому доводи, викладені у позовній заяві не спростував, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення основної заборгованості, з урахуванням переплати 2968,26 грн, в сумі 15585,96 грн заявлені позивачем правомірно.

Поряд з тим, після порушення провадження у справі відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 15585,96 грн згідно платіжного доручення від 05.11.2015 № 1252, про що відповідачем сповіщено господарський суд у письмових поясненнях 23.11.2015, а представником позивача підтверджено у судовому засіданні 24.11.2015.

Відтак, з огляду на зміст підпункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі у частині стягнення основного боргу за поставлені ОСОБА_2 в сумі 15585,96 грн підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

До припинення провадження у справі господарський суд роз'яснює, що відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 2968,26 грн, які, як встановлено судом, заявлені позивачем безпідставно, господарський суд відмовляє.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 4815,83 грн пені. При цьому, сума пені позивачем нарахована з урахуванням розміру основної заборгованості до якої не включено суму 2968,26 грн, яка була сплачена відповідачем в межах строку виконання ним своїх грошових зобов'язань за договором.

Так, згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог від 24.11.2015 загальна сума пені, яку позивач просить стягнути з відповідача, складає 4815,83 грн.

За умовами п. 8.2 Договору сторони погодили, що за порушення Покупцем строків оплати вартості запчастин та/або послуг, Покупець несе відповідальністю у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх грошових зобов'язань.

Господарський суд враховує, що у відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на нарахування позивачем неустойки визначено статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Розмір пені, нарахованої позивачем, господарським судом перевірено та встановлено, що пеня розрахована з урахуванням здійснення відповідачем часткових проплат та переплати у сумі 2968,26 грн, яка не заперечується позивачем.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4815,83 грн пені є обґрунтованими та задовольняються судом у повному обсязі.

На підставі п. 8.3 Договору позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими коштами у сумі 4285,80 грн.

Так, за змістом даного пункту Договору сторонами погоджено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни ОСОБА_2 та/або Послуг, Покупець сплачує на користь Продавця відсотки за користування коштами в розмірі 48 відсотків річних з простроченої суми за весь фактичний час користування чужими коштами.

У відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, право позивача нараховувати такі відсотки передбачено як законом, так і самим Договором.

Господарський суд погоджується з розміром 48% річних, заявлених до стягнення позивачем у сумі 4285,80 грн, розрахунок такої суми судом перевірено.

Позовні вимоги у цій частині судом задовольняються.

Окрім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 267,86 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 267,86 грн.

Позовні вимоги у цій частині господарським судом задовольняються.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості у розмірі 132100,44 грн за надані послуги згідно актів від 10.03.2015 № НОМЕР_1, від 11.03.2015 №0000006338, від 23.03.2015 № НОМЕР_3, від 23.03.2015 № НОМЕР_4, від 01.04.2015 №0000012150, від 30.04.2015 № НОМЕР_6, від 30.04.2015 № НОМЕР_7, від 05.05.2015 №0000018854. Загальна вартість наданих послуг згідно таких актів становить 457180,44 грн.

Так, як свідчать вказані акти, позивач надавав відповідачеві послуги з ремонту та сервісного обслуговування техніки до укладення договору №250/15/208 ЗЧ від 11.06.2015. Вказаний договір не містить положень, які свідчили б про погодження сторонами умови за якою такий договір застосовується до відносин, які виникли до його укладення.

За твердженням позивача відповідачем частково оплачено надані послуги на суму 325080,00 грн, сума боргу за послуги сервісу станом на дату звернення з даним позовом до суду складає 132100,44 грн.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і стаття 207 Цивільного кодексу України.

Надання позивачем відповідачу послуг по ремонту та сервісному обслуговуванню техніки та прийняття відповідачем таких послуг шляхом підписання актів виконаних робіт свідчить про укладення між сторонами договору про надання послуг у спрощений спосіб.

Окрім того, судом встановлено, що відповідач погоджувався з наданням таких послуг частково їх оплачуючи, про що заявляє позивач та не спростовує відповідач.

З огляду на вищенаведені обставини, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами існували договірні відносини, зокрема, щодо надання послуг, однак, сторони не засвідчили такі відносини та не уклали окремого письмового договору, проте вчинили дії на його виконання.

Відповідач у поданих 23.11.2015 поясненнях заперечив факт прострочення оплати заборгованості згідно актів виконаних робіт, оскільки позивачем не було пред'явлено відповідачеві вимогу про сплату заборгованості за такими актами, а враховуючи неузгодження між сторонами строку для оплати отримувачем наданих послуг до правовідносин сторін необхідно застосувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Господарський суд визнає дані твердження відповідача та вважає їх обґрунтованими.

У відповідності з п.п. 1.7, 1.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем не надано господарському суду доказів пред'явлення відповідачеві вимоги про виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг за вказаними актами виконаних робіт та не спростовано заперечення відповідача у цій частині.

Поряд з тим, заявою від 24.11.2015 позивач просить припинити провадження у справі в частині стягнення 132100,44 грн заборгованості за отримані послуги з огляду на її сплату відповідачем 05.11.2015 згідно платіжного доручення № 1252.

Дану обставину повідомив суду і сам відповідач у поясненнях від 23.11.2015.

Копія відповідного платіжного доручення надана обома сторонами для долучення до матеріалів справи.

Як убачається із вищевикладеного, спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати заборгованості у сумі 147 686,40 грн, в тому числі: 15585,96 грн заборгованості за поставлений товар та 132 100,44 грн за надані послуги, з огляду на що наразі заборгованість відповідача перед позивачем у цій частині позовних вимог відсутня.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові пленуму № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (абзаци 1, 3 пункту 4.4.), визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення 132100,44 грн боргу за надані послуги, оскільки спір між сторонами у цій частині на момент пред'явлення позову був відсутній. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, статей 4, 7 Закону України "Про судовий збір" судовий збір в розмірі 2400,36грн, визначений із ціни позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, покладається на відповідача в сумі 374,46грн, в іншій частині - на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрорупа Деметра" (25006, м.Кіровоград, вул. Велика Пермська, 8Ж, ідентифікаційний код 39046346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 5-а, ідентифікаційний код 30050930) 4815,83 грн пені, 4285,80 грн відсотків за користування чужими коштами, 267,86 грн 3% річних, а також 374,46 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У частині позовних вимог про стягнення 15585,96 грн основного боргу за отриманий товар провадження у справі припинити.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення складено 27.11.2015.

Суддя Є. М. Наливайко