Рішення № 53820625, 23.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.15 Справа № 916/1542/15-г

За позовом фермерського господарства "Соти", с. Кірове Одеської області

до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

про визнання договору недійсним

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: не зявився

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №855-О від 07 березня 2014 року, провідний юрисконсульт Департаменту правового забезпечення

С У Т Ь С П О Р У:

У квітні 2015 року фермерське господарство "Соти" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом, яким просить визнати недійсним договір банківського обслуговування №б/н від 12.03.2013, укладений між фермерським господарством "Соти" та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ФГ "Соти" не підписувало та не приєднувалось до "Умов та правил надання банківських послуг"; не мало на меті укладання з ПАТ КБ "Приватбанк" кредитного договору; ФГ "Соти" та ПАТ КБ "Приватбанк" не обговорювали істотних умов кредитного договору. Таким чином, договір банківського обслуговування № б/н від 12.03.2013 укладений з порушенням норм чинного законодавства, в тому числі ч. 3 ст. 203 ЦК України, а тому є недійсним.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що 02.03.2011 ФГ "Соти" приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 12.03.2011 (далі - Договір), та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26000054405110, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14 квітня 2015 року було порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31 серпня 2015 року справу за підсудністю було направлено до господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом про автоматичний розподіл справ між суддями від 16 вересня 2015 року справу передано судді Євстигнеєвій Н.М.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року суддя Євстигнеєва Н.М. прийняла справу №916/1542/15-г до свого провадження та призначено справу до розгляду в засіданні на 15 жовтня 2015 року.

У судовому засіданні 02 листопада 2015 року позивачем подано клопотання про призначення судової економічної експертизи, яким просить на вирішення експерта поставити наступне питання: чи підтверджується документально отримання і використання ФГ "Соти" кредиту від ПАТ КБ "Приватбанк" ?

Відповідач проти задоволення клопотання про призначення судової економічної експертизи заперечує, мотивуючи тим, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про неукладання позивачем спірного договору, невиконання його сторонами, неотримання коштів позивачем тощо.

23.11.2015 до господарського суду надійшло клопотання про призначення у справі експертизу електронно - цифрового підпису, на розгляд якої поставити наступні питання:

- чи був накладений ФГ "Соти" електронно-цифровий підпис на заяву від 12.03.2013 про встановлення кредитного ліміту? Якщо був, то якого числа і в який час?

- чи був накладений ФГ "Соти" електронно-цифровий підпис на заяву від 12.03.2013 про встановлення кредитного ліміту з комп'ютера, що належить ФГ "Соти"?

- чи відповідає заява від 12.03.2013 про встановлення кредитного ліміту, умовам кредитного ліміту, що були надані ПАТ КБ "Приватбанк" до суду?

Відповідач заперечує проти задоволення клопотання про призначення у справі судової експертизи електронно-цифрового підпису.

Розгляд справи був відкладений з 15.10.2015 на 02.11.2015. У судовому засіданні 02.11.2015 оголошувалась перерва до 10.11.2015.

Розгляд справи був відкладений з 10.11.2015 на 23.11.2015.

У судовому засіданні 23 листопада 2015 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2006 року фермерське господарство "Соти" звернулося до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" із заявою про відкриття банківського поточного рахунку, за умовами якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26000054405110, що підтверджується довідкою ПАТ КБ " Приватбанк" № 08.7.0.0.0/140109101703 від 09.01.2014.(а.с. 243).

Згідно з "Умовами та Правилами надання банківських послуг" публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", що діє на підставі ліцензії Національного банку України № 22 від 05.10.2011, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Документи, розміщені на сайті банку - це публічна оферта, що містить умови та правила надання послуг банком, до якої приєднується клієнт.

Згідно заяви від 12 березня 2013 року позивач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 12.03.2013 (далі - Договір), та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору (а.с. 213). Клієнтом накладено електронно-цифровий підпис у системі інтернет-кліент-банкінгу Приват 24 12.03.2013.

Пунктом 3.2.1.1.16 Умов передбачено, що під час укладання договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта (відповідача у справі) до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Пунктом 3.2.1.1.1. Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, у межах, кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов).

Проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) (п. 3.2.1.1.8 Умов).

Відповідно до п.3.2.1.1.6 Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами ОСОБА_2. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться ОСОБА_2 в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку ОСОБА_2 і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших).

На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 12.03.2013 публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" надавалися фермерському господарству "Соти" кредитні кошти у межах встановленого ліміту у сумі 52 000,00 грн., які використовувалися Клієнтом, що підтверджується банківською випискою по рахунку № 26000054405110 (а.с. 50-85, 222-223).

Згідно довідки ПАТ КБ "Приватбанк" від 21.01.2015, вих. №08.7.0.0.0/1501 21134402 (а.с.221) станом на 02.03.2014 залишок несплачених кредитних коштів складає 51 320,67грн.

Матеріали справи містять копії платіжних доручень та меморіальних ордерів, що підтверджують користування ФГ "Соти" кредитними коштами, з призначенням платежів: погашення комісії, пені, відсотків за кредитним договором б/н 12.03.2013.

Позивач заперечує обставини укладання договору банківського обслуговування б/н від 12.03.2013, користування кредитними коштами у зазначеній вище сумі, вважає договір недійсним, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

За своєю правовою природою укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ФГ "Соти" договір є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 05.02.2014 у справі №922/2798/13).

Спірні правовідносини регулюються загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України (главою 71 та 72 Цивільного кодексу України, главою 35 Господарського кодексу України), Законом України "Про банки та банківську діяльність", іншими нормативними актами України.

Відповідно до приписів ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.1055 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.345 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

В силу ст.1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Статтею 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Факт укладення договору було підтверджено сторонами шляхом прийняття до виконання його Умов (розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua): відповідач приймав і зараховував на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконував розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка, проводив інші операції за рахунком, надавав грошові кошти (кредит) позивачу в межах встановлених лімітів та на умовах, розташованих на сайті банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України та згідно з п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Пунктом 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що у силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, те, що Умови і Правила надання банківських послуг містять всі істотні умови кредитного договору, суд не вбачає правових підстав для визнання недійсним договору від 12.03.2013.

Суд відхиляє клопотання про призначення судової економічної експертизи, яким позивач просить на вирішення експерта поставити питання: чи підтверджується документально отримання і використання ФГ "Соти" кредиту від ПАТ КБ "Приватбанк" ?

Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначаються Законом України "Про судову експертизу".

Відповідно до ст. 1 цього Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань (ч.1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України).

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", від 23.03.2012, № 4).

Господарський суд вважає, що з'ясування обставин виконання умов укладеного кредитного договору, тобто встановлення, чи підтверджується документально отримання і використання ФГ "Соти" кредиту від ПАТ КБ "Приватбанк", не входить до предмету доказування у справі про визнання кредитного договору недійсним. Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у п.7 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.2 ст. 216 ЦК України).

Суд не вбачає підстав для призначення судової експертизи електронно-цифрового підпису з метою з'ясування - чи був накладений ФГ "Соти" електронно-цифровий підпис на заяву від 12.03.2013 про встановлення кредитного ліміту? чи був накладений ФГ "Соти" електронно-цифровий підпис на заяву від 12.03.2013 про встановлення кредитного ліміту з комп'ютера, що належить ФГ "Соти", оскільки позивач не заперечує наявність у нього електронно - цифрового підпису, яким він користувався в системі дистанційного обслуговування Приват-24, до банку із заявою про вчинення протиправних дій щодо використання його ЕЦП не звертався. Система Приват 24 призначена для управління реальними банківськими рахунками через мережу Інтернет та надає своїм клієнтам комплекс банківських послуг цілодобово в режимі реального часу, з будь-якої точки, що має вхід в Інтернет, а не лише з власного комп'ютера.

Як встановлено судом, заява позивача, на яку накладено електронно-цифровий підпис у системі інтернет-кліент-банкінгу Приват 24 12.03.2013, та якою позивач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", ОСОБА_2, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, не суперечить умовам кредитного ліміту, що були надані ПАТ КБ "ПриватБанк" до господарського суду. Отже, відсутня необхідність дослідження судовим експертом питання - чи відповідає заява від 12.03.2013 про встановлення кредитного ліміту, умовам кредитного ліміту, що були надані ПАТ КБ "Приватбанк" до суду.

Зважаючи на те, що про час і місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату відхиляється судом.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 1, 32-34, 41, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Повне рішення складено, - 27.11.2015