Рішення № 53820496, 24.11.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.15р. Справа № 904/9210/15

За позовом товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", м. Дніпропетровськ

до відділу освіти Індустріальної районної у місті ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 91 116,00 грн. заборгованості за договором про надання послуг, 14 839,60 грн. інфляційних втрат, 1 373,92 грн. 3% річних, 24 614,71 грн. пені

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 623 від 18.05.2015 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-12-5/2799 від 25.12.2014, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відділу освіти Індустріальної районної у місті ради заборгованості у сумі 131 944,23 грн., з яких:

- 91 116,00 грн. заборгованість за виконані роботи за січень - травень 2015 року;

- 14 839,60 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого 2015 року по вересень 2015 року;

- 1 373,92 грн. 3% річних за загальний період з 10.02.2015 року по 09.10.2015 року;

- 24 614,71 грн. пеня за період з 10.02.2015 року по 09.10.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №6480 про закупівлю послуг з вивозу твердих побутових відходів (ТПВ) за державні кошти від 01.07.2014 року в частині повної та своєчасної оплати наданих послуги надані за період з січня по травень 2015 року, що підтверджується актами про фактичне виконання послуг:

- № 15/01408 за січень 2015 року на суму 17 556,00 грн.;

- № 15/02655 за лютий 2015 року на суму 18 120,00 грн.;

- № 15/04061 за березень 2015 року на суму 20 460,00 грн.;

- № 15/05346 за квітень 2015 року на суму 19 800,00 грн.;

- № 15/09376 за травень 2015 року на суму 15 180,00 грн.

Відповідачем визнана заборгованість перед позивачем за надані з 01 січня 2015 року по 31 травня 2015 року послуги по вивезенню твердих побутових відходів на суму 91 116,00 грн., в решті позовних вимог відповідач просить звільнити відділ освіти Індустріальної районної у місті ради від сплати оскільки несвоєчасна оплата за послуги з вивезення твердих побутових відходів мала місце не з вини відділу, а через необхідність виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель".

18.11.2015 року відповідачем надано до суду доповнення до відзиву де вказує, що 27.01.2015 року відповідно до п.6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" сторонами укладено додаткову угоду № 3 на суму 30 069,60 грн., що не перевищує 20 % вартості договору за 2014 рік. Таким чином, відповідач вважає, що твердження позивача про те, що у січні, лютому, березні, квітні та травні 2015 року послуги з вивезення твердих побутових відходів надавались на підставі договору за 2014 рік не відповідають дійсності. Дія договору була продовжена виключно тільки для того, щоб розрахуватись в повному обсязі за надані послуги у 2014 році, зокрема за грудень 2014 року у зв'язку з тим, що позивач рахунок за грудень надає тільки у січні наступного року, а тоді відділ освіти вже не має можливості сплатити.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року з призначенням її до розгляду на 10.11.2015 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 10.11.2015 року було оголошено перерву до 24.11.2015 року.

У судовому засіданні 24.11.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (далі - позивач, виконавець) та відділом освіти Індустріальної районної у місті ради (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 6480 про закупівлю послуг з вивозу твердих побутових відходів (ТПВ) за державні кошти (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався протягом 2014 року надавати замовникові послуги зазначені в предметі закупівлі, відповідно до дислокації об'єктів і періодичності вивозу наведених у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги на умовах, визначених цим договором. Предмет закупівлі 38.11.6 - послуги підприємств щодо перевезення безпечних відходів (вивіз твердих побутових відходів). Найменування послуги 38.11.6 - послуги підприємств щодо перевезення безпечних відходів (вивіз твердих побутових відходів) (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору обсяги закупівлі послуг 3055,3667 м3 можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника. Місце постачання: навчальні заклади відділу освіти Індустріальної районної у місті ради (п.1.4 договору).

Замовник зобов'язався щомісяця, протягом двох робочих днів наступного місяця, підтверджувати виконання виконавцем своїх договірних зобов'язань шляхом підписання акту виконаних послуг (п.3.1.10 договору).

Тарифи на послуги з вивезення ТПВ встановлені Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради від 31.08.2011 року № 1147 "Про встановлення тарифів на послуги з вивезення (збирання, перевезення), утилізації або захоронення твердих і великогабаритних побутових відходів для всіх груп споживачів" зі змінами, що затверджені Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради від 13.11.2012 року № 1444 (п. 5.1 договору).

Відповідно до п.5.3 договору оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт за попередній місяць.

Згідно з п.9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами. Дія цього договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі (п.9.3 договору).

У Додатковій угоді №1 від 31.12.2014 року до договору про закупівлю послуг з вивозу твердих побутових відходів за державні кошти № 6480 від 01.07.2014 року сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.03.2015 року відповідно до п.6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", яка наголошує, що дія договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі товарів або послуг на початку наступного року.

Також 31.12.2014 року між сторонами укладена Додаткова угода № 2 до договору про закупівлю послуг з вивозу твердих побутових відходів за державні кошти № 6480 від 01.07.2014 року відповідно до якої сторони прийшли до згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2015 року для оплати кредиторської заборгованості.

Додатковою угодою № 3 від 27.01.2015 року до договору про закупівлю послуг з вивозу твердих побутових відходів за державні кошти № 6480 від 01.07.2014 року сторони прийшли до згоди укласти додаткову угоду на суму 30 069,60 грн., в т.ч. ПДВ - 5 011,60 грн., у т.ч. за грудень 2014 року - 20 790,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 465,00 грн., що не перевищує 20% від вартості договору відповідно до п. 6 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

25.05.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (далі - позивач, виконавець) та відділом освіти Індустріальної районної у місті ради (далі - відповідач, замовник) укладено договір № 6480 про закупівлю послуг з вивозу твердих побутових відходів (ТПВ) за державні кошти (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався протягом 2015 року надавати замовникові послуги зазначені в предметі закупівлі, відповідно до дислокації об'єктів і періодичності вивозу наведених у Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги на умовах, визначених цим договором. Предмет закупівлі 38.11.6 - послуги підприємств щодо перевезення безпечних відходів (вивіз твердих побутових відходів), 38.11.69-00.00 послуги підприємств щодо перевезення інших безпечних відходів. Найменування послуги 38.11.6 - послуги підприємств щодо перевезення безпечних відходів (вивіз твердих побутових відходів), 38.11.69-00.00 послуги підприємств щодо перевезення інших безпечних відходів (п.1.2 договору).

Згідно з п.9.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторонами.

На виконання умов договору, позивач у період з січня 2015 року по травень 2015 року надав відповідачу послуги на загальну суму 91 116,00 грн., що підтверджується актами про фактичне виконання послуг:

- № 15/01408 за січень 2015 року на суму 17 556,00 грн.;

- № 15/02655 за лютий 2015 року на суму 18 120,00 грн.;

- № 15/04061 за березень 2015 року на суму 20 460,00 грн.;

- № 15/05346 за квітень 2015 року на суму 19 800,00 грн.;

- № 15/09376 за травень 2015 року на суму 15 180,00 грн.,

які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (а.с. 20-22, том 1).

Замовник зобов'язання по оплаті за спірними актами у сумі 91 116,00 грн. не виконав, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статі 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За умовами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 5.3 договору оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт за попередній місяць.

Станом на час розгляду спору доказів сплати відповідачем 91 116,00 грн. не надано, заборгованість відповідача перед позивачем на суму 91 116,00 грн. також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 року по 26.10.2015 року (а.с. 44 том 1).

Отже, заборгованість відповідача у сумі 91 116,00 грн. є належним чином обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних за загальний період з 10.02.2015 року по 09.10.2015 року у сумі 1 373,92 грн. та інфляційні втрати за загальний період лютий 2015 року по вересень 2015 року у сумі 14 839,60 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме 3% річних у розмірі 1 373,92 грн. та інфляційні втрати у сумі 14 839,60 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.3.2 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової стави НБУ, яка діяла у період виникнення боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 24 614,71 грн. за загальний період з 10.02.2015 року по 09.10.2015 року.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 24 614,71 грн.

З урахуванням викладеного загальна сума основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат складає 131 944,23 грн. з яких: 91 116,00 грн. - основний боргу, 14 839,60 грн. - інфляційні втрати, 1 373,92 грн. - 3% річних, 24 614,71 грн. - пеня.

Щодо клопотання відповідача про звільнення відділ освіти Індустріальної районної у місті ради від сплати штрафних санкцій суд вважає зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змін. і доп.) Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження завдання йому відповідачем збитків від порушення прийнятих на cебе грошових зобов'язань саме за укладеним із ним договором.

Відповідач допущене ним порушення обґрунтував необхідністю виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" належними і допустимими доказами, які свідчать про поважність причин, обумовлених об'єктивними обставинами: копії протоколу № 13/15 від 09.02.2015 року засідання комітету щодо організації проведення відкритих торгів, протоколу від 24.04.2015 року комітету з конкурсних торгів відділу освіти Індустріальної районної у місті ради, протоколу від 27.04.2015 року засідання комітету з конкурсних торгів відділу освіти Індустріальної районної у місті ради переговорів з товариством з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" щодо застосування переговорної процедури закупівлі.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З урахуванням викладеного законним і справедливим буде зменшення заявленої позивачем пені до 10 000,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 10 000,00 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 117 329,52 грн., з яких: 91 116,00 грн. - основна заборгованість, 10 000,00 грн. - пеня, 1 373,92 грн. - 3% річних, 14 839,60 грн. - інфляційні втрати.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати та за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1 218 гривень, з 1 вересня - 1 378 гривень, у погодинному розмірі: з 1 січня - 7,29 гривні, з 1 вересня - 8,29 гривні.

З урахуванням ціни позову з майновими вимогами у сумі 131 944,23 грн. судовий збір повинен складати 1 979,16 грн. Сума сплаченого позивачем судового збору складає 2 528,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1448 від 18.08.2015 року (а.с. 8 том 1).

Отже, надмірно сплачена позивачем сума судового збору складає 548,94 грн. (2 528,10 1 979,16 = 548,94).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Станом на час розгляду справи позивач з клопотанням про повернення судового зборку не звертався.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 979,16 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти Індустріальної районної у місті ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Газети "Правда", будинок 46-а, ідентифікаційний код 02142170) на користь товариства з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс" (49107, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, 26, ідентифікаційний код 02128158) основну заборгованість у сумі 91 116,00 грн., пеню у сумі 10 000,00 грн., 3% річних у сумі 1 373,92 грн., інфляційні втрати у сумі 14 839,60 грн., судовий збір у сумі 1 979,16 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.11.2015 року.

Суддя ОСОБА_3