Ухвала суду № 53820315, 19.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/49743/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014

у справі №826/712/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТЕК будівельна та торгова компанія»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД»

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТЕК будівельна та торгова компанія» (далі по тексту - позивач, ТОВ «УТЕК будівельна та торгова компанія») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.2013 №0008072201, №0008082201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.11.2011 по 30.09.2013, по взаємовідносинах з ТОВ «Грюн Вальд», ТОВ «Техно-Еліт», ТОВ «Тесей ЛТД», ТОВ «Комерційна Фірма «Горизонталь», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Альянс Груп», ТОВ «Будінвестмент», за результатами якої складено акт від 04.12.2013 №2136/26-59-22-01-18/31958298.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним на 115822,00 грн. суми податку на прибуток за період з 01.11.2011 по 30.09.2013; п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1-200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ним на 1159725,00 грн. суми податку на додану вартість за період з 01.11.2011 по 30.09.2013.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.12.2013 №№0008082201, 0008072201, якими збільшено на 1739587,50 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 1159725,00 грн. за основним платежем та на 579862,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та на 173733,00 грн. з податку на прибуток/доходи/ приватних підприємств, у тому числі на 115822,00 грн. за основним платежем та на 57911,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із ст. 1, ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження виконання позивачем та його контрагентами своїх господарських зобов'язань, позивачем оформлено та надано всі необхідні первинні документи: видаткові та податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за відповідні періоди, товарно-транспортні накладні, договірні ціни на будівництво, картки рахунку:3711, акти приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди, договори підряду та субпідряду, виписки з рахунків, договори поставки, реєстри виданих та отриманих податкових накладних. Укладення договорів спрямовано на реальне настання правових наслідків та відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності); зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження зазначеного та/або відповідних судових рішень щодо визнання договорів між позивачем і його контрагентами недійсним не надано, у зв'язку з чим, не доведено «безтоварності» правочинів, а посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, як на підставу «безтоварності» здійсненних ним господарських операцій є необґрунтованими, оскільки в зазначених актах жодних висновків, крім встановлення факту неможливості проведення зустрічних перевірок бути не може.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров