Ухвала суду № 53820289, 12.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2015 р. м. Київ К/800/32745/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Гончар Л.Я.розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі №808/5723/14 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: Куйбишевська районна державна

адміністрація, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа: Куйбишевська районна державна адміністрація, про визнання дій щодо відмови в продовженні договору оренди земельної ділянки укладеного 12 серпня 2004 року з Куйбишевською районною державною адміністрацією неправомірними, зобов'язання продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держземагенства у Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_4 в продовженні договору оренди земельної ділянки від 12.08.2004 укладеного між ОСОБА_4 та Куйбишевською районною державною адміністрацією. Зобов'язано Головне управління Держземагенства у Запорізькій області протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання чинності цією постановою розглянути заяву ОСОБА_4 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 12.08.2004 укладеного між ОСОБА_4 та Куйбишевською районною державною адміністрацією.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 12 серпня 2004 року між Куйбишевською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п.7 договору, даний договір укладено на десять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки, позивач 13 травня 2014 р. звернувся до відповідача із клопотанням щодо продовження терміну дії раніше укладеного договору оренди зі зміною цільового призначення земельної ділянки, разом з додатками.

06.06.2014 року на ім'я позивача надійшов лист Головного управління Держземагентства у Запорізькій області №08-0.3-3826/2-14, яким відмовлено у задоволенні клопотання з тих підстав, що в клопотанні не зазначеного причину збільшення строку дії договору та зміни цільового призначення земельної ділянки.

23.07.2014 р. позивач повторно звернувся до відповідача з клопотанням про продовження терміну дії договору оренди з урахуванням виправлених недоліків, вказаних в попередньому клопотанні.

07.08.2014 на ім'я позивача надійшла відповідь від відповідача за №31-8-0.4-6805/214, якою було повідомлено, що позивач порушив строк звернення з клопотанням про продовження терміну дії договору.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що вирішуваний спір належить до адміністративної юрисдикції. Проте, із цим висновком погодитися не можна з огляду на нижченаведене.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом дано спору є намагання сторони відновити право користування земельною ділянкою за договором, який закінчив свою дію.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму (п.1 ч.1 ст.17 КАС України).

Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що у випадку, якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції та, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

У той же час, правовідносини, що склались між сторонами, є правовідносинами, що пов'язані та витікають з виконання господарського договору оренди землі, тобто, відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних повноважень відносно позивача.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду загальними судами у порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 КАС суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку про те, що позов, предметом якого є намагання сторони відновити право користування земельною ділянкою за договором, який закінчив свою дію, може бути розглянутий за правилами, встановленими КАС України, а тому рішення у цій справі підлягають скасуванню внаслідок неправильного застосування норм процесуального закону із закриттям провадження у справі, з роз'ясненням позивачеві про право на звернення до суду на загальних підставах в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 157, 222, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року скасувати, а провадження в адміністративній справі - закрити.

Роз'яснити позивачеві його право на звернення до суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: