Ухвала суду № 53820282, 19.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/51421/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представників позивача Країнського М.П., Дмитрасевача М.О.

представника відповідача Варченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників та Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014

у справі №826/5638/14

за позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» (далі по тексту - позивач, ДП «Дарницький вагоноремонтний завод») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, Міжрегіональне ГУ Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.02.2014 №0000034010, №0000024010 та №0000014010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасованими податкові повідомлення-рішення від 12.02.014 №0000034010 та №0000024010. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 22.01.2014 №84/28-10-40-1-/14294471.

В акті перевірки зазначено, що позивачем було сформовано податковий кредит та витрати на підставі документів складених контрагентами: ТОВ «Статус Люкс», ВАТ «Рейл», ПП «ЗТФ «Укртранс», ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Полі-Пром», ТОВ «Сітітранс», ТОВ «Пріотех-Плюс», ТОВ «Харків-Ресурси», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Промекспосервіс», ТОВ «Авеста Трейд», ТОВ «Трансконтинент-М», ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ «Меблева компанія України».

Відповідач вважає такі дії позивача неправомірними з огляду на те, що в діяльності вказаних юридичних осіб наявні ознаки фіктивності.

Такий висновок було зроблено на підставі відомостей про неможливість здійснення ними господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу, а також відсутність трудових ресурсів, основних засобів, приміщень, транспортних засобів, складських приміщень, що викладені в актах про результати проведення позапланових невиїзних перевірок та актах про неможливість проведення зустрічних звірок.

На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014: №0000014010, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 36043961,00 грн., з яких 29010043,00 грн. - за основним платежем та 7033918,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000024010, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 973899,00 грн., з яких 892723,00 грн. - за основним платежем та 81172,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0000034010, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 73200,00 грн.

Задовольняючи в частині позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх дій щодо формування податкового кредиту та витрат по правовідносинах з ТОВ «Статус Люкс», ВАТ «Рейл», ПП «ЗТФ «Укртранс», ТОВ «Розетка.УА», ТОВ «Полі-Пром», ТОВ «Сітітранс», ТОВ «Пріотех-Плюс», ТОВ «Харків-Ресурси», ТОВ «С.Т.Б.», ТОВ «Промекспосервіс», ТОВ «Авеста Трейд», ТОВ «Трансконтинент-М», ТОВ «Технології ремонту транспортної інфраструктури» та ТОВ «Меблева компанія України».

Відмовляючи в задоволенні іншої частини позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач неправомірно здійснив нарахування амортизаційних відрахувань на залишкову вартість безоплатно отриманих на піввагонів.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

На підтвердження фактичного виконання контрагентів своїх зобов'язань за відповідними договорами позивач надав копії видаткових накладних, які підтверджують отримання ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» товару, рахунків на оплату (рахунків-фактур), прибуткових накладних та карток складського обліку матеріалів, які підтверджують прийняття товарно-матеріальних цінностей на баланс підприємства, товарно-транспортних накладних, на підставі яких відбувалося перевезення товару від продавця до покупця.

Вказані документи оформлені з дотримання вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять у собі відомості щодо асортименту, кількості та ціни товару, які узгоджуються між собою.

Отже, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з відповідними контрагентами, тому винесенні відповідачем податкові повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000034010 та №0000024010 правомірно скасовано судами попередніх інстанцій.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000014010 став висновок відповідача про неправомірне нарахування амортизаційних відрахувань на залишкову вартість на піввагонів, що були отримані ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» на безоплатній основі.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами попередніх інстанцій, що з наказу генерального директора ДПЗТУ «Укрзалізниця» від 14.10.2011 №565-к з балансу Донецької залізниці на баланс ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» були передані 27935 напіввагонів загальною залишковою вартістю 1506874426,58 грн.

Вказані напіввагони були отримані ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» на безоплатній основі, що не заперечується позивачем.

На залишкову вартість напіввагонів позивачем були нараховані амортизаційні відрахування, які були включені до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Суди попередніх інстанцій погодилися із висновками відповідача про те, що у І та ІІ кварталі ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» не мало права проводити нарахування зазначених амортизаційних відрахувань, з огляду на наступне.

У відповідності до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно п. 144.1 ст. 144 ПК України амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Перелік способів отримання основних засобів та нематеріальних активів, які прирівнюються до їх придбання для цілей розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України, визначений у пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 ПК України.

У редакції, що діяла на час передачі на баланс ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» вищевказаних напіввагонів вказана норма права передбачала, що до операцій з придбання основних засобів належить, зокрема, прийняття на баланс залізниць або підприємств залізничного транспорту загального користування основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, переданих для експлуатації з балансу юридичних осіб за їх рішенням.

В даному випадку позивач отримав на баланс 27935 напіввагонів загальною залишковою вартістю 1506874426,58 грн. не за рішенням ДП «Донецька залізниця», а на підставі наказу директора ДПЗТУ «Укрзалізниця» від 14.10.2011 №565-к.

Крім того, напіввагони не належать до основних засобів інфраструктури залізничного транспорту.

Так, у відповідності до абз. 13 п. 1.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, інфраструктура залізничного транспорту загального користування - технологічний комплекс, що включає в себе залізничні колії загального користування, залізничні станції, пристрої електропостачання, мережі зв'язку, системи сигналізації, централізації і блокування, інформаційні комплекси і систему керування рухом та будівлі, споруди, пристрої й устаткування, що забезпечують функціонування цього комплексу.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача на час отримання напіввагонів на свій баланс підстав для здійснення амортизаційних нарахувань.

Разом з тим, судами вірно зазначено, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24.05.2012 абз. 6 пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 ПК України був доповнений словами «а також рухомого складу за рішенням Укрзалізниці». Вказаний Закон набув чинності 01.07.2012.

Таким чином, з 01.07.2012 пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 ПК України діє у редакції, яка передбачає, що до операцій з придбання основних засобів належить, зокрема, прийняття на баланс залізниць або підприємств залізничного транспорту загального користування основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, переданих для експлуатації з балансу юридичних осіб за їх рішенням, а також рухомого складу за рішенням Укрзалізниці.

Отже, право на нарахування амортизаційних відрахувань на залишкову вартість напіввагонів, отриманих від ДП «Донецька залізниця», у позивача виникло лише з 01.07.2012, тому нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на залишкову вартість вказаних основних засобів у І та ІІ кварталах 2012 року є неправомірним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій було винесене законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000014010.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис) М.О. Федоров