Ухвала суду № 53820160, 19.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2015 р. м. Київ К/800/25089/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси за участю третьої особи - державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Процишиної Н.Л. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси за участю третьої особи - державного виконавця Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Процишиної Н.Л. про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу від 13.04.2012р. №Ф-717 та №Ф-717-У.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржувана вимога від 13.04.2012р. №Ф-717-У (яка фактично є вимогою №Ф-717, пройшовшою стадію узгодження з платником, та у зв'язку з несплатою ним страхових внесків за період 2010-2011 років в сумі 4010,30грн. підготовлена для направлення до органів ДВС) винесена відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2012р. №2464-VІ та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. №21-5.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2015р. постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: скасовано вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси від 13.04.2012р. №Ф-717-У; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги від 13.04.2012р. №Ф-717 та №Ф-717-У є однією і тією ж вимогою і мова йде лише про її узгодження, вказав на відсутність в матеріалах справи будь-якого розрахунку визначеної в оскаржуваних вимогах суми недоїмки (4010,30 грн.) й неподання відповідачем таких документів на вимогу суду.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивачка в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке вона просила залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 19.07.2002р. виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстрована як фізична особа-підприємець, з 2011 року по 2012 рік здійснювала свою діяльність на умовах сплати єдиного податку та взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси.

В зв'язку з наявністю у позивачки недоїмки зі сплати єдиного внеску за період 2010-2011 років в сумі 4010,30 грн. органом Пенсійного фонду України 13.04.2012р. було сформовано та надіслано їй вимогу №Ф-717.

В подальшому, 17.10.2013р. державним виконавцем другого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ відкрито виконавче провадження №В-15/520 по виконанню вимоги №Ф-717-У, виданої УПФУ в Суворовському районі м.Одеси 13.04.2012р. про стягнення з ОСОБА_4 4010,30 грн., а 26.12.2013р. - винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (в редакції, що діяла до 01.01.2011р., далі - Закон №1058) страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За змістом ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду.

Як передбачено ч.1 - ч.3 ст.106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п.2 розділу І Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010р. №2461-VI п.п.4 п.8 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 викладено в наступній редакції: «фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».

Суми вказаних доплат розраховуються відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1.

01.01.2011р. набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (далі - Закон №2464), частинами 2 - 4 статті 25 якого передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Згідно з п.2 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. №21-5 відповідно до статтей 8, 12, 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за №994/18289 (далі - Інструкція №21-5), розділом 6 якої врегульовано порядок стягнення заборгованості з платників та, зокрема, вчинення останніми дій по узгодженню винесеної органом Пенсійного фонду України вимоги про сплату недоїмки, в разі незгоди з нею платника.

Так, як передбачено пунктами 6.4 - 6.6 Інструкції №21-5, при формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1-а частина - літери "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2-а частина - порядковий номер, 3-я частина - літера "У" (узгоджена вимога). Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку. Про оскарження вимоги до суду платник зобов'язаний письмово повідомити протягом десяти робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу. У разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.

Проте, суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи фактично звели свою позицію до дослідження факту наявності (чи відсутності) у позивачки боргу зі сплати страхових внесків у визначеній оскаржуваними вимогами сумі (4010,30 грн.), а також зазначили, що вимога про сплату боргу №Ф-717-У від 13.04.2012р., яку оскаржує та просить скасувати позивачка, це вимога від 13.04.2012р. №Ф-717, що пройшла стадію узгодження з платником, не навівши будь-яких мотивів, за яких дійшли таких висновків, та залишивши, при цьому, поза увагою доводи позивачки, які, як вона вважає, свідчать про відсутність визначених законодавством підстав для надання спірній вимозі статусу узгодженої, а отже дійшли передчасних висновків щодо фактичного узгодження вказаної вимоги між сторонами й, як наслідок, правомірності її винесення.

Крім того, суди, встановивши, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з 2011 року по 2012 рік здійснювала свою діяльність на умовах сплати єдиного податку, питання обраного нею в 2010 році способу оподаткування не досліджували.

Відповідно до вимог ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті; касаційний же суд, в силу положень ст.220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини та досліджувати докази.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.