Ухвала суду № 53820019, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/33024/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Малиніна В.В.

та секретаря Музички Н.В., за участю представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, визнання протиправними дій,

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Державної виконавчої служби України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 12.02.2013 №34398367 про стягнення з боржника виконавчого збору, заборонити Державній виконавчій службі України вчиняти будь-які дії стосовно майна ОСОБА_2 в межах постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 12.02.2013 №34398367.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову від 12.02.2013 №34398367 про стягнення виконавчого збору, прийняту головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Мазур Г.І. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2015 року скасовано. Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, визнання протиправними дій закрито.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 15 листопада 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» було задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-25/7 від 06.02.2008 в розмірі 24904131 грн. 68 коп., та відповідно до договору застави від 23.09.2009 звернуто стягнення на предмет застави. Рішення Обухівського районного суду Київської області було прийнято в порядку цивільного судочинства.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 13.09.2012 відкрито виконавче провадження ВП №34398367 на підставі виконавчого листа №2-1768/11 від 20.04.2012 виданого Обухівським районним судом Київської області.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 12.02.2013 стягнуто з боржника (ОСОБА_2) виконавчий збір.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 384 Цивільного процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 Цивільного процесуального кодексу України), незалежно від місця виконання судового рішення.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів прийнятих в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року справа №21-278а15.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. Із урахуванням наведених обставин ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року необхідно залишити без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою та постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови, визнання протиправними дій - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М. Заїка

Судді А.Ф. Загородній

В.В. Малинін