Ухвала суду № 53819767, 10.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 року м. Київ К/800/49433/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року

у справі №804/2950/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «МНПК «Веста» (надалі - ПАТ «МНПК «Веста»)

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 26.09.2013р. №0005411502.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.04.2014р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014р., позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «МНПК «ВЕСТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.05.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.05.2013р., за результатами якої складено акт №789/22-1/32988187 від 04.09.2013р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток;

- абз.«б» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок не визнання податкової декларації з податку на прибуток за 2010 рік податковою звітністю;

- п.п. «б» п.176.2 ст.172 Податкового кодексу України та Порядку №1020, а саме подання податкового розрахунку ф. №1 ДФ за 3-4 кв.2012 року з недостовірними відомостями про доходи, які були нараховані (сплачені) на користь платника податків.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013р. №0005411502, згідно з яким ПАТ «МНПК «ВЕСТА» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у відповідному розмірі.

Підставою для нарахування грошового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неправомірне віднесення до складу валових витрат суми витрат на оплату праці та нарахувань на заробітну плату всім працівникам, праця яких не використовується у господарській діяльності підприємства, крім керівника та головного бухгалтера, та у зв'язку з невизнанням декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік податковою звітністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням норм п. 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Вказана норма кореспондується з п.142.1 ст.142 Податкового кодексу України.

В силу приписів п.138.8, пп.138.10.2 ст.138 Податкового кодексу України до складу витрат (витрат операційної діяльності) включаються витрати на оплату праці та витрати на утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Наведені правові норми свідчать про те, що платник податків має право на віднесення понесених витрат на оплату праці працівників та нарахувань на заробітну плату до складу валових витрат. До таких підстав віднесено: перебування працівників у трудових відносинах з платником податку (основна підстава), виконання ними робіт, спрямованих на обслуговування та управління підприємством.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, ані Податковий кодекс України, ані інші закони не обмежують право платника податків на віднесення до складу валових витрат витрати на оплату праці в залежності від ефективності, доцільності, чи будь-якого іншого критерію використання залучених підприємством трудових ресурсів у власній діяльності.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судами також встановлено, що основним видом діяльності ПАТ «МНПК «ВЕСТА» у перевіреному періоді була торгівля цінними паперами (простими іменними акціями).

Протягом 2010-2012 років ПАТ «МНПК «ВЕСТА» було укладено ряд договорів купівлі-продажу цінних паперів.

Станом на 01.04.2010р. загальна чисельність працюючих на ПАТ «МНПК «ВЕСТА» складала 147 осіб, станом на 31.12.2012р. 194 особи, 30.05.2013р. 212 осіб.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що з фактичної чисельності працюючих безпосередньо виконують функції для забезпечення діяльності товариства 2 особи (директор та головний бухгалтер). Інші працівники товариства виконують свої функції на підприємствах «Корпорації «Веста».

Разом з тим, судом першої інстанції були досліджені табелі «урахування робочого часу» скріплені печаткою та з чітким зазначенням розподілу робочого часу працюючих.

Посилання податкового органу на те, що лише суми заробітної плати директора та головного бухгалтера підприємства могли бути відображені ПАТ «МНПК «ВЕСТА» у складі валових витрат, у зв'язку з тим, що їх підписи значаться в документах, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства, суди правомірно визнали безпідставними, оскільки відсутність підписів усіх працівників в документах не свідчить про те, що ці працівники не мають відношення до господарської діяльності ПАТ «МНПК «ВЕСТА», а те, що вказані особи працюють в корпорації «ВЕСТА» не перешкоджає виконанню своїх службових обов'язків тими самими працівниками на ПАТ «МНПК «ВЕСТА». Окрім того діючим законодавством не заборонено одним і тим самим особам працювати на різних підприємствах.

Крім того, судами вірно зазначено, що наявність у штаті підприємства посада водіїв не залежить від наявності на балансі ПАТ «МНПК «ВЕСТА» транспортних засобів, як і не означає, що ці особи не мають відношення до господарської діяльності підприємства. Це ж стосується і посад департаменту охорони, управління безпеки, управління технології і якості, медкомплексу та інших посад.

Враховуючи підтверджену перевіркою наявність у ПАТ «МНПК «ВЕСТА» прибутку від діяльності у період, що перевірявся, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились з висновком податкового органу про відсутність економічного ефекту у діяльності підприємства, як ознаки діяльності господарської, і, як наслідок, висновок про відсутність права у на формування витрат, пов'язаних з такою діяльністю. До того ж, оцінка ефективності діяльності платника перебуває поза межами компетенції органів податкової служби, а відтак обґрунтованість витрат платника, які зменшують у цілях оподаткування отримані ним доходи не може оцінюватися з точки розу їх доцільності та раціональності для досягнення економічного результату.

Судами також встановлено та вбачається з матеріалів справи, ПАТ «МНПК «ВЕСТА» у лютому 2011р. до ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська поштою була направлена декларація з податку на прибуток підприємства за 2010р.

Відповідно до п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п.46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Пунктом 49.8 статті 49 Кодексу встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.48.3 та п.48.4 ст.48 цього Кодексу.

Відповідно до п.49.15 ст.49 Кодексу податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку та заповнена з порушенням норм п.48.3 та п.48.4 ст.48 цього Кодексу, вважається неподаною.

Згідно з п.49.11 ст.49 Кодексу у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та п.48.4 ст.48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено як обов'язок податкового органу щодо прийняття податкової звітності, так і підстави для невизнання податковим органом декларації, а також обов'язок податкового органу надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Разом з тим, контролюючий орган не надав платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а наявність листа від 15.02.2011 №7011/10/28-222 не можна визнати безпосередньо обізнаністю платника податків про нього, оскільки відомостей щодо направлення його на адресу ПАТ «МНПК «ВЕСТА» та, відповідно, отримання, відповідачем не надано.

Жодного іншого повідомлення про невизнання податкової звітності за позивача за зазначений період, звернення із пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими недоліками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої) з боку податкового органу складено не було та не направлено ПАТ «МНПК «ВЕСТА».

В той же час, про невизнання декларації з податку на прибуток за 2010 рік податковою звітністю, йому стало відомо з акту перевірки, і такі доводи позивача не спростовані.

Враховуючи викладене, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх судових інстанцій, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не навів належних доказів на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун