Ухвала суду № 53819543, 04.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2015 р. м. Київ К/800/25992/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Іваненко Я.Л.,

секретар судового засідання: Шаманська І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:

визнати неправомірними дії Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції;

зобов'язати Міністерство оборони України, Київський міський військовий комісаріат нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою штатною посадою, виходячи з грошового забезпечення, передбаченого частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату щодо відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням другої групи інвалідності, спричиненої захворюванням, що пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у розмірі 30-місячного грошового забезпечення за останньою посадою. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення - про відмову в задоволенні позову повністю. Зазначає, що позивач звільнився з військової служби 28 вересня 1990 року, військовослужбовцем Збройних Сил України ніколи не був, тому на нього не може розповсюджуватися положення статті 16 Закону № 2011-XII. Вважає, що зазначені правовідносини регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, оскільки позивач як військовослужбовець офіцерського складу приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, причиною інвалідності є захворювання, отримане під час ліквідації цієї аварії. На думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно зобов'язали Міністерство оборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки відповідно до пункту 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок) такий обов'язок покладений на Київський міський військовий комісаріат. Крім цього, всупереч вимогам статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України судами попередніх інстанцій не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

ОСОБА_1 на підставі наказу начальника залізничних військ (м. Москва) від 28 вересня 1990 року № 0258 звільнений з військової служби в запас згідно пункту «б» статті 59 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР.

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 777538 від 16 лютого 2012 року позивачу було встановлено другу групу інвалідності довічно внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Відповідно до витягу із Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 22 травня 2014 року № 2 ОСОБА_1, звільненому з військової служби 24 жовтня 1990 року, відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки виплату одноразової грошової допомоги було введено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» від 4 квітня 2006 року №3597-IV, який набрав законної сили 10 травня 2006 року та не має зворотної дії в часі.

Згідно з частиною другою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції Закону України від 3 листопада 2006 року № 328-V, що була чинною на час встановлення позивачу інвалідності) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до абзацу сьомого підпункту 2 пункту 2 Порядку (з урахування змін, внесених згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2011 року № 815) одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону № 2011-XII (в редакції Закону України від 4 липня 2012 року № 5040-VI, що набрала чинності з 1 січня 2014 року) одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обгрунтованого висновку про зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки згідно чинного законодавства України право на виплату цієї допомоги виникає у військовослужбовця з часу встановлення інвалідності, а не на час його звільнення з військової служби. Отже, позивач, якому 16 лютого 2012 року була встановлена інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 30-місячного грошового забезпечення, передбаченому Порядком, що затверджений Кабінетом Міністрів України на виконання статті 16 Закону № 2011-XII в редакції Закону № 328-V.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час звернення позивача з позовом до адміністративного суду, було встановлено шестимісячний строк звернення до суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Рішенням комісії Міністерства оборони України (протокол від 22 травня 2014 року № 2) позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги. Листом Київського міського військового комісаріату від 20 січня 2015 року № 394 ОСОБА_1 вдруге повідомлено про результати розгляду його питання щодо виплати цієї допомоги. До суду з позовом позивач звернувся 16 лютого 2015 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення вимог частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до положень якої суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, не звернули уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та залишили зазначене питання невирішеним.

Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч.2, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.

СУДДІ Амєлін С.Є.

Іваненко Я.Л.