Ухвала суду № 53819448, 24.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2015 року м. Київ К/800/12461/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, що переглядається за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулася в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просила суд зобов'язати відповідача виконати пункти 2,3 вимоги від 17 червня 2013 року №04-05-05-15/7632 на загальну суму 451049,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради Дніпропетровської області в добровільному порядку у повному обсязі не виконала вимоги від 17 червня 2013 року №04-05-05-15/7632, оскільки не відшкодувало 451049,49 грн. шляхом визначеним у вимозі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року адміністративний позов Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області задоволено.

Зобов'язано Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради Дніпропетровської області виконати пункти 2, 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області від 17 червня 2013 року №04-05-05-15/7632 на загальну суму 451049,49 грн. шляхом визначеним у вимозі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року апеляційна скарга Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради Дніпропетровської області задоволена.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року скасована, прийнята нова постанова, якою відмовлено в задоволенні позову.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 25 березня 2013 року по 4 червня 2013 року відповідно до п. 1.2.4.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2013 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 19 березня 2013 року №541-13, головним державним фінансовим інспектором відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та фінансових послуг Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області Черевко О.В. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради за період з 1 липня 2012 року по 1 квітня 2013 року, якою встановлено ряд порушень, що відображені в акті ревізії від 4 червня 2013 року №05-25/1.

За наслідками проведеної ревізії на адресу Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради направлено лист від 17 червня 2013 року №04-05-05-15/7632, в якому повідомлялося про необхідність виконати вимоги та зобов'язано останнього надіслати інформацію про вжиті заходи.

Згідно з п. 2 вимог від 17 червня 2013 року №04-05-05-15/7632 ревізією встановлено проведення зайвих виплат внаслідок завищення обсягу та вартості виконаних підрядником ТОВ «УПП ІІ «УПС» ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 555476,41 грн. з причин завищення обсягів виконаних робіт, не підтвердження витрат на відрядження, споживання води, надлишкового включення матеріальних ресурсів та механізмів, які фактично не використовувалися на об'єкті тощо, що є порушенням п. 1 статті 320 Господарського кодексу України, п. 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 3.2.1, 3.3.9 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року №174, у зв'язку з чим, з врахуванням відшкодованих підрядниками в ході ревізії сум збитків вирішено:

- стягнути з ТОВ «УПП ІІ «УПС» на користь Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради кошти у сумі 442482,62 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у незаконних витратах, шкоду у порядку визначеному чинним законодавством, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи;

- в подальшому прийняття ремонтно-будівельних робіт здійснювати із дотриманням вимог ДБН Д.1.1-1-2000.

Згідно з п. 3 вимог позивача від 17 червня 2013 року №04-05-05-15/7632 ревізією встановлено проведення зайвих виплат за технічний нагляд фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 внаслідок завищення обсягів та вартості будівельних робіт на загальну суму 8566,87 грн., що є порушенням п. 2.8.13 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року №174, п. 5 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №903, у зв'язку з чим вирішено:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради кошти у сумі 8566,87 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

Зобов'язання Управління комунального господарства та будівництва Павлоградської міської ради виконати вимоги позивача, які зазначені у пункті 2,3 вимоги Державної фінансової інспекції від 17 червня 2013 року №04-05-05-15/7632 та направлені на стягнення коштів в рахунок відшкодування 451049,49 грн., є предметом спору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені під час ревізії порушення, які полягають у проведенні зайвих виплат внаслідок завищення обсягу та вартості виконаних підрядником ТОВ «УПП ІІ «УПС» ремонтно-будівельних робіт з причин завищення обсягів виконаних робіт, не підтвердження витрат на відрядження, споживання води, надлишкового включення матеріальних ресурсів та механізмів, які фактично не використовувалися на об'єкті тощо, а також проведення зайвих виплат за технічний нагляд ФОП ОСОБА_6, що призвело до завищення обсягів та вартості будівельних робіт на загальну суму 451049,49 грн. не відшкодовані.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, дійшов висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вищий адміністративний суд України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі - Закон №2939-XIІ), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), визначено, що Державна фінансова інспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

За змістом п. 1, 7, 10 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» № 2939-XII, контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до 4.3 Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 3 жовтня 2011 року №1236, інспекція відповідно до покладеного на неї завдання вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Наведене дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Верховний Суд України у постанові від 15 квітня 2014 року у справі №21-63а14 дійшов висновку, що виявлені збитки, завдані державі чи об'єкту контролю не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги, хоча про їх наявність може бути зазначено у вимозі. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом. При цьому зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність обчислення їх розміру перевіряє суд, який розглядає цей позов.

Таким чином оскільки примусове відшкодування шкоди відбувається судом за відповідним позовом про її стягнення, спонукання підконтрольну установу в судовому порядку до виконання вимоги інспекції у тому числі з зобов'язанням до використання права на судовий захист, є необґрунтованим.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :