Ухвала суду № 53819323, 24.11.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"24" листопада 2015 р. Справа № 817/2772/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Случ" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" вересня 2015 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області до Сільськогосподарського приватного підприємства "Случ" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області звернулось до суду з позовом до Сільськогосподарського приватного підприємства "Случ" про стягнення заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за квітень-серпень 2015 року в загальній сумі 152025,45 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 р. позов задоволено повністю.

Стягнуто з Сільськогосподарського приватного підприємства "Случ" на користь Управління Пенсійного фонду України у Сарненському районі заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за квітень-серпень 2015 року в сумі 152025 (сто п'ятдесят дві тисячі двадцять п'ять) грн. 45 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське приватне підприємство "Случ" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу та просив розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, пунку 2 частини 1 статті 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське приватне підприємство "Случ" зареєстроване в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та є, відповідно до вимог чинного законодавства, платником страхових внесків, збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і страхувальником в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З матеріалів справи убачається, що позивачем направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пп. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 15.01.2015 року №190/02, від 03.02.2015 року №433/02, якими визначено місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з квітня 2015 року на рівні 30405,09 грн./міс. (а.с. 8-10). У зазначених в розрахунку працівникам відповідача призначено пенсії за віком на пільгових умовах як жінкам, які працюють у сільськогосподарському виробництві і виховали п'ятеро і більше дітей (а.с. 8-15).

Позивачем фактично здійснено виплату і доставку вказаним особам пільгових пенсій за квітень-серпень 2015 року в загальній сумі 152025,45 грн.

Станом на час розгляду справи доказів сплати відповідачем зазначеної заборгованості не надано.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон), який набрав чинності з 01.01.2004 року.

Відповідно до статті 4 даного Закону, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень вказаного Закону, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", діяв порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, передбачений нормами Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до абз.4 п.1 статті другої якого, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначені в якості об'єкта оподаткування для усіх суб'єктів, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абз.3 п.1 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлена на рівні 100% від об'єкта оподаткування.

Разом з тим, порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах був конкретизований в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно з п.6.1 Інструкції, з роботодавців (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), у яких працювали або працюють пенсіонери на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відшкодуванню підлягають 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абз.1 п.2 Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". А для роботодавців, де працівники були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994, розміри відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлені диференційовано, в залежності від того, в якому календарному році призначено та/або виплачено пенсію.

Виходячи із системного аналізу вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів дійшла висновку, що законодавцем чітко розмежовано джерела виплати пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, особам пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до і після 1 січня 2005 року та іншим особам, які отримують пенсію на пільгових умовах.

Станом на час звернення позивача до суду із вказаним позовом про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, особи, які отримують пенсію на підставі п."ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", отримують її за рахунок Державного бюджету.

В свою чергу, Пенсійному фонду України, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, делеговано виключно повноваження з виплати пільгових пенсій, які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Висновки відповідача про те, що витрати по виплаті пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не є витратами Пенсійного фонду в розумінні пункту 6.1 Інструкції, і не підлягають відшкодуванню в визначеному нею порядку колегія суддів вважає помилковими, оскільки вони не ґрунтуються на нормах законодавства.

Дійсно, абз.5 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" диференціює джерела виплати пенсії певним категоріям осіб.

Разом з тим наведена норма не регулює питання відшкодування фактичних витрат на доставку пенсій.

Абзацом 5 п. 2 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який з 01.01.2006 стосується і осіб, пенсії яким призначені відповідно до п. п. "б" - "е" та "ж" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і має зворотну дію, врегульовано лише порядок виплати пенсій, а не змінено порядку відшкодування та не звільнено підприємства, зазначені у ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Питання відшкодування фактичних витрат на доставку пенсій врегульовано абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-XII.

Саме на це звертав увагу Верховний суд України у своїх постановах від 25 вересня 2012 р. у справі № 21-293а12, від 25 вересня 2012 р. у справі № 21-294а12, від 2 жовтня 2012 р. у справі № 21-250а12.

У постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 року №2а/0370/1328/11 висловлено правову позицію щодо правильного застосування пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ та підпункту 6.6 розділу 6 Інструкції № 21-1, яка полягає у тому, що обов'язок з відшкодовування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Відповідно до ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права права, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Позивачем правильно зазначено у позовній заяві, що згідно пункту 1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, яким з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок і сільськогосподарських товаровиробників віднесено до платників єдиного податку 4 групи.

Тобто, платники збору, які сплачували фіксований сільськогосподарський податок, з 1 січня 2015 року зобов'язані сплачувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.п."б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а відповідач з 01.01.2015 року зобов'язаний сплачувати до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі збір в розмірі 100% оподаткування.

Відповідно до пункту 6.4 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 10.10.2006 р. N 14-5), 6.8 зазначеної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомлення місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Згідно з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п."б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" заборгованість відповідача становить 152025,45 грн.

Відповідач вважає, що відповідачем порушено процедуру стягнення боргу. Посилається на те, що згідно з розділом 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України при наявності боргу орган Пенсійного фонду зобов'язаний надіслати платнику вимогу про сплату недоїмки яка являється виконавчим документом. Вказаних вимог управління ПФУ в Сарненському районі не надсилало

Проте, таке твердження відповідача суперечить вимогам законодавства, адже він помилково ототожнює поняття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій із страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафними санкціями та пенею, стягнення яких передбачене розділом 8 Інструкції.

Так, згідно пунктів 8.2, 8.3 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;

б) якщо страхувальник мас на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;

в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів') та пені.

Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) - і ця форма передбачає внесення до вимоги лише несплачених сум страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів),

Жодна із підстав, вказаних в п.8.2 Інструкції, не передбачає формування вимоги про сплату недоїмки у разі несплати підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Случ" слід залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського приватного підприємства "Случ" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" вересня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області вул. Суворова, 8,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500

3- відповідачу/відповідачам: Сільськогосподарське приватне підприємство "Случ" вул.Польова,15,с.Тинне,Сарненський район, Рівненська область,34544

4-третій особі: - ,