Постанова № 53819271, 24.11.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

ПОСТАНОВА

іменем України

"24" листопада 2015 р. Справа № 806/3489/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю сторін:

представників: від позивача- ОСОБА_5, від відповідача - Дурава В.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" вересня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання дій протиправними, стягнення невиплачених коштів при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.09.2015року визнано протиправними дії Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_4 при звільненні надбавки за вислугу років.

Стягнуто з Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на користь ОСОБА_4 не нараховану та невиплачену при звільненні надбавку за вислугу років в сумі 566грн. 98 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 6 червня 2015 року до 22 вересня 2015 року в сумі 9265грн. 92 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 55 КАС України, Постановою КМ України від 06.08.2014року № 311, колегією суддів ухвалила рішення про заміну відповідача -Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на її правонаступника - Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію ДФС у Житомирській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

З позовної заяви вбачається, що предметом спору є невиплата позивачу надбавки, передбаченої ст. 33 Закону України «Про державну службу» за період з 27.12.2004року по 30.05.2005року.

Відповідно до відомостей, занесених до трудової книжки (а.с.12) позивач працював в органах державної податкової служби починаючи з 19.04.1994року. 21.04.1994року прийняв присягу державного службовця. Наказом від 21.09.1994року йому присвоєно спеціальне звання -"Радника податкової служби ІІІ рангу".

У період з 27.12.2004року по 30.05.2005року ОСОБА_4 працював на посаді заступника начальника МТВПМ- начальника відділу дослідчих перевірок МТВПМ Коростенської ОДПІ. Відповідно до наказу 62 від 01.03.2005року йому було присвоєно спеціальне звання- «Радника податкової служби 2 рангу» (а.с.17-18).

30 травня 2005 року позивач відповідно до наказу №151-0 від 30 травня 2005 року був звільнений із посади заступника начальника МТВПМ - начальника відділу дослідчих перевірок МТВПМ Коростенської ОДПІ за пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із переведенням до Овруцької МДПІ (а.с.18).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплати одночасно двох надбавок за вислугу років, передбачених Законом України «Про державну службу» та Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013, однак надбавка передбачена ст.33 Закону України «Про державну службу» позивачу не була виплачена, що стало підставою для задоволення позову.

Проте, колегія суддів не погоджується з названим висновком, виходячи з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частин 2-7 статті 33 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" державним службовцям виплачується щомісячно надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон "Про державну службу" застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - Закон N 509-XII).

Тобто, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, Законом "Про державну податкову службу в Україні", а в частині, що не врегульована ним - Законом "Про державну службу".

За приписами ст.15 Закону "Про державну податкову службу в Україні", в редакції на день виникнення спору, посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.

В розумінні вимог ст.24 Закону "Про державну службу" прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Класифікація посад державних службовців та їх категорії визначені правовими нормами ст.25 Закону "Про державну службу". Частина четверта вказаної статті прямо зазначає, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Зазначене свідчить про чітке законодавче розмежування на працівників державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання в силу вимог ст.15 Закону "Про державну податкову службу в Україні", та працівників, посади яких віднесені до відповідної категорії державних службовців із присвоєнням відповідного рангу державного службовця.

Тобто, правовий статус посадових осіб державної податкової служби і проходження служби регулюється спеціальним Законом "Про державну податкову службу в Україні", згідно з статтею 15 якого посадовим особам державної податкової служби присвоюють спеціальні звання.

Посади усіх інших працівників, які не мають спеціальних звань, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців. Таким державним службовцям присвоюються ранги державних службовців відповідно до статті 26 Закону "Про державну службу".

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.97 N 503-р (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року N 1336) посади працівників державних податкових інспекцій, які не мають спеціальних звань, віднесені від четвертої до сьомої категорій посад державних службовців.

Також, вказане розмежування в статусі працівників податкової служби відображено в постанові КМ України від 9 березня 2006 р. N 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". В додатку № 29 до вказаної постанови наведена схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів державних податкових інспекцій, які мають ранг державного службовця, а в додатку № 30 - схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів державних податкових інспекцій, які мають спеціальні звання. Посадові оклади, які визначені цими додатками, є різними.

Порядок виплати винагороди за вислугу років посадовим особам органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, на момент спірних правовідносин був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013 (далі - Порядок №1013).

Відповідно до пункту 1 Порядку №1013 до стажу роботи, що дає право на одержання винагороди за вислугу років, включається час роботи органах державної податкової служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1013 винагорода за вислугу років виплачується посадовим особам органів державної податкової служби у таких розмірах: від 1 до 2 років - 5%, від 2 до 5 років - 10%, від 5 до 10 років - 20%, від 10 до 15 років - 25%, від 15 до 20 років - 30%, від 20 до 25 років - 35%, від 25 і більше років - 40%.

Частинами 1-3 пункту 3 Порядку №1013 передбачено, що розмір винагороди визначається залежно від стажу роботи і обчислюється виходячи з посадового окладу та надбавки за спеціальне звання. Нарахування та виплата винагороди за вислугу років провадяться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах встановленого фонду оплати праці

Судом встановлено, що позивач під час перебування на посаді мав спеціальне звання - "Радник податкової служби ІІІ рангу», а починаючи з 01.03.2005року - «Радника податкової служби ІІ рангу" .

Суд зазначає, що посада - на якій перебував позивач період з 27.12.2004року по 30.05.2005року, ні положеннями статті 25 Закону України "Про державну службу", ні положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.97 N 503-р. до жодної категорії державних службовців не відносилася, а тому позивачу правомірно жодний ранг державного службовця на час перебування на вказаній посаді не присвоювався.

В судовому засіданні сторонами не заперечувались обставини з приводу не присвоєння позивачу рангу державного службовця.

Також з матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у період з 27.12.2004року по 30.05.2005року позивач отримував надбавку за вислугу років, передбачену для осіб, що мають спеціальні звання, встановлену Постановою КМ від 12.09.1997року №1013.

Водночас, колегія суддів зазначає, що розмір надбавки за вислугу років яку отримував позивач як посадова особа органів державної податкової служби, що має спеціальне звання, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року №1013 є значно вищим від розміру надбавки, передбаченої ст.33 Закону України «Про державну службу».

Відтак, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції, проте що позивач за вказаний період перебування мав право на отримання одночасно двох видів надбавок за вислугу років.

Отже, різне визначення таких складових заробітної плати та різні механізми їх нарахування не дають права позивачу як працівнику (посадовій особі) податкового органу на одночасне отримання і посадових окладів, і доплат за звання (ранг), і доплат за вислугу років.

Суд не бере до уваги посилання суду першої інстанції на рішенням Верховного Суду України щодо порядку визначення стажу державної служби, оскільки правова позиція Верховного суду щодо врахування стажу роботи в органах податкової служби до стажу держаної служби не свідчить про право позивача на одночасне отримання двох різновидностей доплат за вислугу років.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про відсутність у позивача права на одночасне отримання двох різновидів доплат до заробітної плати у вигляді надбавки за вислугу років за період перебування на посаді заступника начальника МТВПМ - начальника відділу дослідчих перевірок МТВПМ Коростенської ОДПІ.

Позивач за період з 27.12.2004року по 30.05.2005року перебування на вищевказаній посаді отримав в повному обсязі доплату за вислугу років як особа, що має спеціальне звання, а тому його право на отримання заробітної плати в повному обсязі не є порушеним і судовому захисту не підлягає.

Проведення з позивачем розрахунку при звільненні в повному обсязі свідчить також про безпідставність його позовних вимог щодо стягнення певних коштів за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З наведених вище підстав, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду слід скасувати з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, (201), 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" вересня 2015 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1,11104

3- відповідачу/відповідачам: Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Коротуна,3,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11501

4- представник позивача ОСОБА_5 - АДРЕСА_2,