Ухвала суду № 53819257, 23.11.2015, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"23" листопада 2015 р. Справа № 806/2609/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Гунько Л.В. ,

за участю сторін:

представника апелянта - ОСОБА_3;представника позивача - ОСОБА_4;

позивач - ОСОБА_5; представника відповідача - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" жовтня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держземагенства у Житомирській області, ОСОБА_7 про скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив:

1) визнати протиправною відмову Головного управління Держземагентства в Житомирській області від 20.04.2015 № 19-6-0.21-6443/2-15 в наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 89,5579 га, 12,9701 га, 41,1908 га, 10,3791 га та 21,3648 га, розташованих на території Черняхівського району, за межами населених пунктів Бежівської сільської ради з правом передачі в оренду, для ведення фермерського господарства;

2) скасувати накази №6-2128/14-15-СГ та №6-2129/14-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", якими надано дозвіл ОСОБА_7 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду розміром 129,0 га та 44,0 га, розташованих на території Черняхівського району за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства;

3) зобов'язати відповідача прийняти нове рішення, яким надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 89,5579 га, 12,9701 га, 41,1908 га, 10,3791 га та 21,3648 га, розташованих на території Черняхівського району, за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17.03.2015 року звернувся до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 89,5579 га, 12,9701 га, 41,1908 га, 10,3791 га та 21,3648 га, розташованих на території Черняхівського району, за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, для ведення фермерського господарства. Проте, відповідач листом від 29.04.2015 відмовив у задоволенні його заяв. Після усунення недоліків, позивач повторно звернувся до відповідача. Однак, знову отримав відмову з тих підстав, що на указані земельні ділянки видано накази, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі. На переконання позивача, відповідачем при прийнятті оспорюваних наказів залишено поза увагою положення Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство».

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасувано накази Головного управління Держземагентства в Житомирській області від 19.05.2015 № 6-2128/14-15-СГ та № 6-2129/14-15-СГ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що 17.03.2015 ОСОБА_5 звернувся до в.о. начальника Головного управління Держземагенства у Житомирській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на території Бежівської сільської ради Черняхівського району для ведення фермерського господарства:

- площею 12,9701 га. До заяви додано довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 8-10);

- площею 89,5579 га. До заяви додано копію паспорта, ідентифікаційного номеру, диплому, трудової книжки, довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 11-15,40, 41);

- площею 41,1908 га. До заяви додано довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 16-18);

- площею 10,3791 га. До заяви додано довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 19-21);

- площею 21,3648 га. До заяви додано довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 22-24).

20.04.2015 Головне управління Держземагенства у Житомирській області листом за вих. № 19-6-0.21-6443/2-15 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_5, оскільки земельні ділянки, які останній планує отримати в оренду, знаходяться в різних масивах (полях), тобто не є єдиним земельним масивом (а.с. 25-27).

Разом з тим, наказами Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 19.05.2015 №6-2128/14-15-СГ та №6-2129/14-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", надано дозвіл ОСОБА_7 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду розміром 129,0 га та 44,0 га, розташованих на території Черняхівського району за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (а.с. 30, 31).

Не погодившись із наказами від 19.05.2015 та відмовою від 20.04.2015 відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відмови Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 20.04.2015 № 19-6-0.21-6443/2-15, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів.

Поняття "землеустрою" визначено у статті 1 Закону України "Про землеустрій", в якій зазначено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

У відповідності до приписів статті 8 Закону України "Про землеустрій" регулювання у сфері землеустрою здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у межах повноважень, встановлених законом.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій", землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону (частина 2 статті 1 наведеного Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано статтею 7 Закону.

Згідно зі частиною 1 цієї статті Закону, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності (частина 3 статті 7 Закону).

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить на користь висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має містити обов'язкові реквізити, зокрема, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

У контексті викладеного судом встановлено, що подані до відповідача заяви ОСОБА_5 не містять обґрунтувань розмірів вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначив самі перспективи діяльності фермерського господарства, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Також, до заяв не було надано доказів наявності у позивача сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку земель.

Також суд відмічає, що з метою реалізації свого права на створення фермерського господарства громадянин подає одну заяву для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а не декілька одночасно.

Суд першої інстанції обгрунтовано вважав обґрунтованою позовну вимогу про скасування наказів №6-2128/14-15-СГ та №6-2129/14-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", якими надано дозвіл ОСОБА_7 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду розміром 129,0 га та 44,0 га, розташованих на території Черняхівського району за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, з огляду на наступне.

Згідно зі частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Досліджуючи подану до відповідача заяву апелянта (а.с. 72) колегія суддів констатує, що остання не містить обґрунтувань розмірів вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначив самі перспективи діяльності фермерського господарства, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач при прийнятті наказів від 19.05.2015 № 6-2128/14-15-СГ та № 6-2129/14-15-СГ якими надані дозволи ОСОБА_7 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами: Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області орієнтовною площею 44,0 га та 129,0 га, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, тому згадані накази є протиправним, таким, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, відтак їх необхідно скасувати.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, за приписами вищевказаної статті, правильне застосування норм матеріального та процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат. Для ухвалення обґрунтованого рішення суду необхідно правильно оцінити докази, оцінка яких здійснюється на основі внутрішнього переконання, що має бути засноване на повному, безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні доказів.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" жовтня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" листопада 2015 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_5 АДРЕСА_2

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Держземагенства у Житомирській області вул. Довженка,45,м.Житомир,10002

4-третій особі: ОСОБА_7 - АДРЕСА_1,10000

Представник апелянта - ОСОБА_3 АДРЕСА_3