Ухвала суду № 53819069, 19.11.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1555/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

19 листопада 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Білоус Д.В.,

прокурора Ярмощука В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора міста Чернівці в інтересах держави на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Прокурора міста Чернівці в інтересах держави до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування регуляторного акту органу місцевого самоврядування,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року позивач - Прокурор міста Чернівці в інтересах держави звернувся до Деражнянського районного суду Хмельницької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування регуляторного акту органу місцевого самоврядування.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 08.09.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовільнити повністю.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, решта осіб у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 17 грудня 2014 року постійною комісією з питань законності, прав людини, регламенту, депутатської діяльності та етики Чернівецької міської ради складено експертний висновок щодо змісту проекту регуляторного акту - проекту рішення Чернівецької міської ради "Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівців".

Згідно указаного експертного висновку прийняття міською радою рішення із зазначеного питання дозволить: створення нормативно-правового акту, який відповідає вимогам чинного законодавства України; створення впорядкованого та прозорого механізму надання дозволу на користування окремими елементами благоустрою комунальної власності; вирішення сплати за користування окремими об'єктами благоустрою комунальної власності під літніми торговими майданчиками і пересувними тимчасовими спорудами.

Також вказано про те, що запропонований проект рішення відповідає принципам державної регуляторної політики щодо вдосконалення правового регулювання відносин між органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарської діяльності та членами територіальної громади міста.

29 грудня 2014 року Чернівецькою міською радою на 59 сесії VI скликання прийнято рішення №1475, пунктом 1 якого вирішено затвердити Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Чернівців.

Відповідно до пунктів 1.1.-1.3 Положення воно розроблено відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про регулювання містобудівної діяльності" та "Про благоустрій населених пунктів". Положення розроблено з метою визначення порядку та умов для отримання права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення літніх торгових майданчиків і пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, організаційно-правових відносин, пов'язаних з оформленням договорів. Положення поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, що одержують або одержали раніше дозвільно-погоджувальні документи на встановлення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, літніх торгових майданчиків.

Прокурор міста Чернівці вважаючи, що прийняте Чернівецькою міською радою Положення, текст якого надійшов до прокуратури міста Чернівці 27 січня 2015 року, не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує встановлений державою порядок користування об'єктами благоустрою та земельними ділянками, що призводить до порушення інтересів держави звернувся до суду в порядку статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Закону України "Про благоустрій населених пунктів", прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Суд першої інстанції мотивуючи оскаржуване рішення прийшов до висновку, що оскільки прокурор міста Чернівці не є ні особою, щодо якої застосовано оскаржуване Положення, ні особою, яка є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано Положення, то в такому випадку підстави для звернення у нього до суду відсутні, у зв'язку з тим що до адміністративного суду може звернутися лише та особа право якої порушене.

Колегія суддів, вважає такі висновки суду передчасними, оскільки відповідно до законодавство яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин органи прокуратури могли здійснювати загальний нагляд .

Так, відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного Положення) предметом загального нагляду зокрема була відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Таким чином, враховуючи зазначене, прокурор мав законні підстави для звернення до адміністративного суду з позовом про перевірку відповідності вказаного Положення чинному законодавству.

Разом тим, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо того, що позивачем не доведено невідповідність оскаржуваного Положення правовим актам вищої юридичної сили так як і факту перевищення відповідачем при його прийнятті своїх повноважень, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно статті 16 цього ж закону, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Відповідно п. 31 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до статті 59 вказаного закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно ст.1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом. Регуляторним органом є, зокрема, орган місцевого самоврядування.

Отже, Чернівецька міська рада, враховуючи зазначене, має відповідні повноваження на розпорядження належним їй на праві комунальної власності майном шляхом надання цього майна у користування юридичним чи фізичним особам, та для реалізації цього приймає відповідні рішення, які регулюють порядок таких відносин.

Згідно з матеріалами справи, оскаржуваним актом Чернівецької міської ради визначено, що виконавцем є департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, а замовником - суб'єкт господарської діяльності, який має намір розмістити ЛТМ/ПТС або продовжити термін їх розташування. Підставою ж для розміщення стаціонарної ТС є паспорт прив'язки ТС та правовстановлюючий документ на земельну ділянку, підставою для розміщення ПТС або ЛТМ є паспорт прив'язки ПТС/ЛТМ та договір про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності, що укладається між замовником та виконавцем на підставі рішення міської ради (п.п. 1.7., 1.8., 1.9., 3.1., 3.2. Положення).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" вказано, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно ч.1 ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема, території загального користування: вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Відповідно до ч.4 ст.15 цього ж закону власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Статтею 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено перелік обмежень при використанні об'єктів благоустрою, однак зазначена стаття зокрема її пункт передбачає заборону використання об'єктів благоустрою для встановлення об'єктів зовнішньої реклами, торговельних лотків, павільйонів, кіосків тощо, лишу у тому випадку коли такі об'єкти були встановлені самовільно, тобто без дозволу відповідного органу місцевого самоврядування, що ще раз підтверджує можливість районних в даному випадку рад розміщувати відповідні об'єкти на об'єктах благоустрію.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать, зокрема, альтанки, павільйони, навіси; вуличні меблі (лавки, лави, столи). Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що Чернівецька міська рада як орган місцевого самоврядування наділена правом розпоряджатися майном, що належить їй на праві комунальної власності, та передавати у користування фізичним та юридичним особам, у т.ч., елементи благоустрою. Законодавством не заборонена можливість використання об'єкта благоустрою, або окремої його частини (елемента) як об'єкта майнових прав.

Таким чином, підсумовуючи зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що прийняте Чернівецькою міською радою оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог, які правомірно залишені судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Прокурора міста Чернівці в інтересах держави залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 листопада 2015 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.