Ухвала суду № 53819019, 25.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 р.Справа № 524/5741/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П. , Старосуда М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2015 року по справі № 524/5741/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплати одноразової компенсації представнику сім'ї, що втратила годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області (далі - відповідач; - УПСЗН ) в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової компенсації, як представнику сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статті 48 Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796), «Стандарту надання послуги з призначення компенсаційних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 23.03.2012 року №158 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 534/20847), в розмірі сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн.; зобов'язати УПСЗН нарахувати та виплатити одноразову компенсацію ОСОБА_1, як представнику сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статті 48 Закону №796, Стандарту №158, в розмірі сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн.; зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили (а.с.1-5).

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2015 року задоволено частково позов.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової компенсації, як представнику сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статті 48 Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Стандарту надання послуги з призначення компенсаційних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 23.03.2012 року №158 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 534/20847), в розмірі сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн.

Зобов'язано УПСЗН виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити одноразову компенсацію ОСОБА_1, як представнику сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статті 48 Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Стандарту надання послуги з призначення компенсаційних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 23.03.2012 року №158 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 534/20847), в розмірі сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн..

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с.32-34).

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2015 року та провести розгляд справи без представника управління. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що позивач не втратила годувальника, не перебувала на утриманні померлого чоловіка та не є матір'ю померлого учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому позивач не має права на отримання одноразової компенсації представника сім'ї, що втратила годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою (а.с.38-40).

Розгляд справи здійснювався в порядок письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, має посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 2А, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою за НОМЕР_4 від 09.07.2014 року, а також посвідчення, пред'явник якого має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни за НОМЕР_5 від 30.04.2015 року серія Г (посвідчення члена сім'ї загиблого), має загальний стаж роботи понад 20 років, на день смерті чоловіка перебувала на його утриманні (проживала разом з годувальником за однією адресою), у повторний шлюб після смерті чоловіка не вступала, отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в УПСЗН, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

ОСОБА_2, чоловік позивачки (свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 17.06.1979 року), помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_2 від 10.10.2013 року), і його захворювання, які привели його до смерті пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, про що свідчить висновок Донецької регіональної міжвідомчої Експертної комісії по установленню зв'язку захворювань, інвалідності та смерті з діянням іонізованого випромінювання та інших шкідливих наслідків аварії на Чорнобильській АЕС від 12.05.2014 року №290 та витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 27.04.2015 року №1549, у 1986 році він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС та мав посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2-ї категорії серії НОМЕР_3 від 15.12.1992 року, перебував на обліку у відповідача.

06 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до УПСЗН із заявою відповідної форми та просила нарахувати та виплатити їй одноразову грошову компенсацію, як представнику сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн..

14 квітня 2015 року на поштову адресу позивачки зазначене управління направляє лист за №08-3580, де зазначається, що сформована особова справа з розпорядженням управління від 18.03.2015 року з призначенням виплати 7586 грн. - одноразової компенсації по втраті годувальника. Особова справа направлена повідомленням №842 від 10.04.2015 року до відділу контролю з можливою подальшою передачею до центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.

29 травня 2015 року, зазначене управління направляє на поштову адресу ОСОБА_1 другій лист за №08-5727, де зазначається, що, так як на дату смерті чоловіка Ви не були визнанні інвалідом та не досягли пенсійного віку (не були на його утриманні), тому і права на отримання одноразової компенсації у зв'язку з втратою годувальника Ви не маєте.

Спірним питанням в межах справи, є саме наявність або відсутність права позивача на призначення їй та виплату одноразової компенсації, як сім'ї, яка втратила годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою

Здійснюючи апеляційний перегляд, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції на час спірних правовідносин), передбачено одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки ТОВ «Житлорембудсервіс» від 03.04.2014 року, ОСОБА_2 на день своєї смерті фактично проживав разом із своєю дружиною ОСОБА_1 Після смерті чоловіка, позивач повторно у шлюб не вступала.

Враховуючи наведене та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової компенсації, що визначена ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є спеціальним законом, а Закони України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на які посилається відповідач, регулюють порядок призначення пенсій, у той час, як позивач просить виплатити їй не пенсію, а одноразову грошову компенсацію.

Нормою ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачено, що особа, яка відноситься до сім'ї, яка втратила годувальника, повинна бути непрацездатною.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача з приводу відсутності у позивача права на отримання одноразової компенсації через те, що на день смерті чоловіка вона не досягла пенсійного віку, а тому не може вважатися непрацездатною.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмова відповідача у призначенні позивачу одноразової компенсації є неправомірною.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової компенсації, колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов'язання УПСЗН виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м.Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити одноразову компенсацію позивачу, як сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, не підлягає скасуванню та задоволенню вимог апелянта, відповідача у справі.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності встановлених ст.267 КАС України підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність прийнятого судом першої інстанції постанови.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2015 року по справі №524/5741/15-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.