Ухвала суду № 53818970, 25.11.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 р.Справа № 820/7033/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старосуда М.І.

Суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі № 820/7033/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003071501 та № 0003081501 від 27.02.2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015 року у задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки в порушення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року та пунктів 35,36 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року, відповідач незаконно провів камеральну перевірку підприємства та склав відповідний акт, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, фахівцями Індустріальної ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з ПДВ. За результатами перевірки складено акт від 10.02.2015 року № 492/20-36-15-01-10/30237667, згідно висновків якого позивач порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ за березень-вересень 2014 року, за що передбачена відповідальність згідно абз. 2 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки податковим органом 27.02.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003071501 та № 0003081501, якими до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 46 132,57 грн. та у розмірі 14 432,25 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що товариством порушено визначені законодавством терміни сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з ПДВ, визначені ст. 57 Податкового кодексу України, а тому висновок податкового органу про застосування штрафу відповідно до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України відповідає вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 203.1, 203.2 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно матеріалів справи, позивач самостійно подав до Індустріальної ОДПІ м. Харкова податкові декларації по сплаті ПДВ за: березень 2014 року № 9021095878 від 17.04.2014 року, квітень 2014 року № 9028304376 від 19.05.2014 року, травень 2014 року № 9035418863 від 20.06.2014 року, червень 2014 року № 9040839996 від 17.07.2014 року, липень 2014 року № 9046946366 від 14.08.2014 року, серпень 2014 року № 9053817611 від 19.09.2014 року, вересень 2014 року № 9060249783 від 20.10.2014 року на загальну суму 591 488 грн.

Однак, позивач не в повному обсязі сплатив суму самостійно узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 518 541 грн. з порушенням гранично встановлених строків сплати зазначених податкових зобов'язань.

А за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у гранично встановлений термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган 27.02.2015 року прийняв спірні податкові повідомлення-рішення № 0003071501 та № 0003081501 на підставі п. 57.1 ст. 57 та п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, тобто за не сплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача на не зарахування податковим органом самостійно визначених та сплачених ТОВ ВТП "Теплоенергопром" податкових зобов`язань з ПДВ в сумі 29803 грн. в рахунок сплати штрафних санкцій не спростовує правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасне погашення узгоджених сум грошових зобов`язань, оскільки таке зарахування можливе лише після прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення та після його узгодження.

Однак, спірні податкові повідомлення-рішення не є узгодженими, оскільки позивач оскаржив їх в адміністративному та у судовому порядку, а тому у відповідача були відсутні підставі вирішувати питання щодо перерозподілу коштів та їх зарахування в рахунок сплати штрафних санкцій.

Посилання апелянта, що в порушення пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року та пунктів 35,36 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року, відповідач незаконно провів камеральну перевірку підприємства та склав відповідний акт, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку перевірка проводилася щодо своєчасності відшкодування позивачем податку на додану вартість, а тому зазначене обмеження не поширюється на позивача.

Пунктом 35 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року передбачено, що тимчасово, до 31 грудня 2016 року включно, платникам податків, обсяг доходів та/або операцій яких за попередній (звітний) рік складав менше 20 млн. гривень, штрафні (фінансові) санкції, нараховані на суму податкового зобов'язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення в терміни, визначені цим Кодексом, скасовуються протягом 10 днів з дня сплати такого податкового зобов'язання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зазначена норма не застосовується у разі повторного протягом року визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з одного й того самого податку або збору. При цьому у разі скасування штрафної санкції відповідне сплачене податкове зобов'язання не підлягає подальшому оскарженню.

Отже, зазначений пункт Закону застосовується у випадку нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму податкового зобов'язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення в терміни, визначені цим Кодексом. Тобто застосування вказаного пункту щодо скасування штрафних (фінансових) санкцій можливо при прийняті податковим органом податкового повідомлення-рішення та сплати платником податків податкового зобов'язання без оскарження такого рішення.

А в даному випадку податкове повідомлення-рішення, на підставі якого приймається рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, не приймалося, оскільки спірні рішення про застосування штрафних санкцій прийняті за несплату позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання у гранично встановлений термін.

Посилання апелянта на п.36 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17 липня 2015 року є безпідставним, оскільки зазначений пункт не стосується спірних відносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування до позивача штрафу на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України за порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України відповідає вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі № 820/7033/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне підприємство "Теплоенергопром" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2015р. по справі № 820/7033/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старосуд М.І.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Яковенко М.М.