Постанова № 53818896, 10.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3170/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Щербак І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, третя особа - ОСОБА_3, про визнання неправомірними бездіяльності та дій відповідача, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції (далі ДЕІ) Північно-Західного регіону Чорного моря, третя особа - ОСОБА_3, про визнання неправомірною бездіяльності щодо ігнорування рапортів позивача від 30.03.2015 року, 29.04.2015 року, 13.05.2015 року та не оформлення перепусток до Одеського порту, визнання неправомірними дій щодо видання листа від 13.02.2015 року №331/08 начальнику Іллічівської філії ДП «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_4 щодо анулювання ОСОБА_2 перепусток до Іллічівського порту, визнання незаконним наказу в. о. начальника ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря №117-о від 08.05.2015 року про звільнення ОСОБА_2 та його скасування, зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста посту екологічного контролю «Іллічівський морський торгівельний порт» Іллічівського сектору екологічного та радіологічного контролю відділу екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що наказ про звільнення його за прогули є незаконним, прийнятим без врахування всіх обставин, які свідчать про відсутність вини позивача у не виконанні своїх посадових обов'язків та не виході на роботу, оскільки відповідачем були вчинені навмисні дії, які не давали можливості позивачу попасти на територію Одеського і Іллічівського порту, зокрема анульовані перепустки в Іллічівський порт та не видані в Одеській порт, рапорти позивача з вимогами вирішити спірну ситуацію були проігноровані, а тому позивач підлягає поновленню на посаді та на його користь має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (а.с.57-59), оскільки позивач не з'являвся на робочому місці тривалий час як в Одеському порту, куди він був відряджений, так і в Іллічівському порту, куди він мав повернутися, враховуючи не можливість виконання обов'язків у відрядженні, не прибув в ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря для з'ясування обставин не надання перепустки за місцем відрядження, рапорти позивача не направлялися на офіційну електронну адресу відповідача та не надавалися ним у відповідності до інструкції з діловодства в інспекції, а тому відповідач вважає, що позивач спричинив прогул без поважних причин, звільнений правомірно та не підлягає поновленню на роботі в інспекції.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року в задоволенні позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення накладено на нього в порушення вимог ст. 149 КЗпП України, оскільки відносно цієї ситуації не проводилось службового розслідування, не відбиралось пояснення з приводу причин прогулу, обставин його відсутності на робочому місці не було з'ясовано.

Крім того, апелянт зазначає, що він був позбавлений з боку роботодавця достовірної та зрозумілої інформації щодо свого робочого місця, відповідач відряджаючи його на роботу з посту екологічного контролю «Іллічівський морський торгівельний порт» до посту екологічного контролю «Одеській морській торгівельний порт», не забезпечив його (ОСОБА_2) перепусткою, необхідною для доступу на його робоче місце, без обґрунтованої підстави анулював усі перепустки ОСОБА_5 до Іллічівського морського торгівельного порту, направлені ним на електрону адресу zvit_kordon@ukr.net відповідача, рапорти ОСОБА_2 з вимогою вирішити спірну ситуацію залишив без відповіді.

З огляду на викладене, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року та прийняття нової, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_2 23.12.2014 року наказом ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря №314-0 призначений на посаду головного спеціаліста посту екологічного контролю «Миколаївський морський торгівельний порт» Миколаївського сектору екологічного та радіологічного контролю відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря з випробувальним терміном на 3 місяці та в той же день наказом №315-0 переведений на рівнозначну посаду головного спеціаліста посту екологічного контролю «Іллічівський морський торгівельний порт» Іллічівського сектору екологічного та радіологічного контролю відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря.

Наказом ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря №33-0 від 9.02.2015 року, у зв'язку із виробничою необхідністю, позивач був направлений з 11.11.2015 року до посту екологічного контролю «Одеський морський торгівельний порт» відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.

Однак, в зв'язку із перебуванням на лікарняному та у відпустках за власний рахунок, прибув для виконання наказу №33-0 від 09.02.2015 року в управління ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря 29.03.2015 року, 30.03.2015 року дізнався, що перепустка на нього в порт не оформлена і з цього часу своїх функціональних обов'язків не виконував.

При цьому, в зв'язку із кадровими змінами заступником начальника ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря 13.02.2015 року направлений до Іллічівської філії ДП «Адміністрація морських портів України» лист №331/08 з проханням анулювати перепустку в порт, в тому числі, позивачу.

У зв'язку із відсутністю виробничої необхідності, наказом в.о. начальника ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря №88-0 від 3 квітня 2015 року був скасований наказ №33-0 від 09.02.2015 року про направлення позивача на пост екологічного контролю «Одеській морський торгівельний порт», про наявність цього наказу ОСОБА_2 дізнався 29.04.2015 року, ознайомлюватися з ним не бажав, а тому був складений акт про відмову від підпису позивачем в цьому наказі.

Наказом ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря №117-0 від 08.05.2015 року позивач був звільнений з посади головного спеціаліста посту екологічного контролю «Іллічівський морський торгівельний порт» Іллічівського сектору екологічного та радіологічного контролю відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон за прогул в період з 30 березня по 08 травня 2015 року без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Про зазначені обставини позивач був повідомлений листом ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря №1107/01 від 18.05.2015 року, який він отримав 20.05.2015 року, з'явився до інспекції та розписався про ознайомлення з наказом про звільнення із зауваженнями.

Підставою для висновку про прогул позивача в період з 30 березня по 8 травня 2015 року стала службова записка начальника відділу екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон від 08.05.2015 року, акти відсутності на роботі та рапорти, рапорт ОСОБА_2 від 29.04.2015 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи актами про невихід на роботу позивача без поважних причин в робочі дні 5-7 травня 2015 року, з 30 березня по 30 квітня 2015 року, підписаними посадовими особами Іллічівського сектору екологічного та радіологічного контролю інспекції, рапортами про цю подію на адресу начальника ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря та начальника відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон для вжиття заходів реагування, підтверджуються прогули позивача, а також те, що позивач сам фактично не заперечує обставини того, що він не виконував свої посадові обов'язки та не знаходився в цей період на робочому місці.

Крім того, суд першої інстанції зазначав, що позивач не вчиняв будь-яких активних дій для вирішення цієї ситуації, не цікавився причинами не оформлення перепустки, не приходив до свого попереднього місця роботи або відділу кадрів ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря, працівником якої він був, не звертався належним чином за роз'ясненням зазначених обставин керівництвом інспекції, направлення своїх рапортів про спірну ситуацію на офіційну електронну адресу відповідача не довів. Суд також вважав логічним відкликання перепустки до Іллічівського порту, оскільки позивач був направлений на пост екологічного контролю «Одеській морський торгівельний порт» на невизначений час, а тому вимоги ОСОБА_2 вважав необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позову повністю.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції неправильними і такими, що не відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу законів про працю України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 23.12.2014 року перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, працюючи на посаді головного спеціаліста посту екологічного контролю «Іллічівський морський торгівельний порт» Іллічівського сектору екологічного та радіологічного контролю відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чорного моря (а.с.142-143).

З 11.02.2015 року згідно Наказу ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря №33-0 від 09.02.2015 року, у зв'язку із виробничою необхідністю, позивач був направлений до посту екологічного контролю «Одеський морський торгівельний порт» відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон (а.с.141).

Тобто, згідно вищевказаного наказу, було змінено робоче місце позивача, а саме з 11.02.2015 року позивач повинен був працювати на тій самій посаді, але на посту екологічного контролю «Одеський морський торгівельний порт» відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон.

Однак, в зв'язку із перебуванням на лікарняному та у відпустках за власний рахунок, позивач прибув для виконання наказу №33-0 від 09.02.2015 року в управління ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря 29.03.2015 року, 30.03.2015 року дізнався, що перепустка на нього в Одеській морський торгівельний порт не оформлена.

Фактично з цього часу позивач не виконував своїх функціональних обов'язків.

З матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. начальника ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря №88-0 від 03.04.2015 року був скасований наказ №33-0 від 09.02.2015 року про направлення позивача на пост екологічного контролю «Одеській морський торгівельний порт», у зв'язку із відсутністю виробничої необхідності.

Про наявність цього наказу ОСОБА_2 дізнався 29.04.2015 року, що підтверджується матеріалами справи і про що сторони не заперечують.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заступником начальника ДНІ Північно-Західного регіону Чорного моря 13.02.2015 року був направлений до Іллічівської філії ДП «Адміністрація морських портів України» лист №331/08 з проханням анулювати перепустки в порт в зв'язку із кадровими змінами, в тому числі, позивачу (а.с.25).

Наказом ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря №117-0 від 08.05.2015 року ОСОБА_2 був звільнений з посади головного спеціаліста посту екологічного контролю «Іллічівський морський торгівельний порт» Іллічівського сектору екологічного та радіологічного контролю відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон за прогул в період з 30 березня по 8 травня 2015 року без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України.

З положень ст. 30 Закону Україну «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року вбачається, що припинення державної служби можливе як з підстав, передбачених цим Законом, так і на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України.

Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Отже,з наведеної норми права вбачається, що звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини.

Згідно ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ст. 149 КЗпП України).

Пункт 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни (прогул - це різновид такого порушення) за наявності вини працівника.

Звертаючись до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених трудових прав, позивач зазначав, що відповідач не дав можливості йому працювати, зокрема, не забезпечив його перепусткою в Одеський морський торгівельний порт, анулював перепустку в Іллічівський морський торгівельний порт, безпідставно не розглядав його рапорти про ситуацію яка склалася, тобто не створив умови праці, чим порушив вимоги ст. 141 КЗпП України, у зв'язку з чим одними з вимог просив визнати бездіяльність та дії відповідача пов'язані з даними обставинами неправомірними.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог, з огляду на наступне.

Стосовно позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльності Держекоінспекції, яка виразилась в ігноруванні рапортів ОСОБА_2 від 30.03.2015 року, 29.04.2015 року, 13.05.2015 року та неоформленні ОСОБА_2 перепусток до Одеського порту.

Відповідач, стверджуючи що електронна адреса zvit_kordon@ukr.net не є офіціальною електронною адресою Держеконінспекції і відповідне листування не може вважатися належним сповіщенням та інформуванням відповідача, не спростовує факту отримання рапортів позивача на вказану електронну адресу, а тільки зазначає про відсутність підтвердження про їх прочитання.

В свою чергу матеріалами справи підтверджено, що вказана електронна адреса використовувалась відповідачем для листування по роботі з підрозділами, в тому числі і в листуванні з ПЕК »ІМТП», незважаючи на відсутність її зазначення на офіційному сайті Держєкоінспекції та позивачем направлялись відповідні рапорти на вказану електронну адресу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що навіть після отримання відповідачем рапорту у письмовому вигляді від 29.04.2015 року, обставини викладені в ньому позивачем стосовно неможливості виконувати свої функціональні обов'язки, залишились поза увагою Держекоінспекції, перевірка за вказаними обставинами не проводилась.

Відповідач не заперечує той факт, що Одеській морській торгівельний порт є режимним об'єктом та що ним не оформлювався перепустка ОСОБА_2, у зв'язку з направленням ОСОБА_2 у зазначений період до цього порту.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що відповідач допустив неправомірну бездіяльність, яка виразилась в ігноруванні рапортів ОСОБА_2 від 30.03.2015 року, 29.04.2015 року, 13.05.2015 року та неоформленні ОСОБА_2 перепусток до Одеського порту, у зв'язку з чим позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача щодо неправомірності дій Держекоінспекції при анулюванні перепусток до Іллічівського порту.

З листа №331/08 від 13.02.2015 року заступника начальника ДЕІ Північно-Західного регіону Чорного моря, направленого до Іллічівської філії ДП «Адміністрація морських портів України» вбачається те, що останній звернувся з проханням анулювати перепустки в порт(пішохідні,автомобільні,на відвідування іноземних суден) в тому числі, позивачу в зв'язку із кадровими змінами (а.с.25).

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено наявності кадрових змін, пов'язаних із тимчасовим (без визначеного терміну) направленням ОСОБА_2 до Одеського морського торгівельного порту, а матеріалами справи навпаки спростовуються ці так звані кадрові зміни, тому як згідно штатного розкладу, трудової книжки позивача у період з 23.12.2014 року по 08.05.2015 року ОСОБА_2 значився як головний спеціаліст ПЕК «ІМТП».

Отже, дії Держекоінспекції щодо анулювання перепусток ОСОБА_2 до Іллічівського морського торгівельного порту за вищевикладених обставин є неправомірними, а позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи актів про невихід на роботу позивача без поважних причин в робочі дні 5-7 травня та в період з 30 березня по 30 квітня 2015 року, рапорти посадових осіб ПЕК «ІМТП» на адресу Держекоінспекції, а також те, що позивач фактично не заперечував невиконання своїх посадових обов'язків та незнаходження у цей період на робочому місці, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання звільнення позивача з ДЕІ півнично-Західного регіону Чорного моря правомірним.

Колегія суддів вважає неправильним цей висновок суду першої інстанції і таким, що не відповідає обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що у термін з 30.03.2015 року по 03.04.2015 року місцем роботи ОСОБА_2 був пост екологічного контролю «Одеській морській торгівельний порт», проте потрапити у цей час на своє робоче місце він не міг через незабезпечення з боку керівництва необхідною перепусткою, неоформлення якої відповідачем не заперечується.

В свою чергу, згідно копії табелю обліку робочого часу, наданому представником відповідача під час апеляційного розгляду справи, 01, 02 та 03 квітня 2015 року зафіксовані як дні прогулу ОСОБА_2 в Іллічівському сектором екологічного та радіологічного контролю відділу екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний контроль(т.2 а.с.38)

Актами про відсутність на робочому місці ОСОБА_2 від 31.03.2015 року, 30.03.2015 року, 01.04.2015 року, 02.04.2015 року, 03.04.2015 року зафіксовано відсутність позивача на робочому місці, а саме на ПЕК «ІМТП» м.Іллічівськ, в той час, як зазначалось вище, його робоче місце було визначено керівництвом відповідача в Одеському порту.

Матеріалами справи встановлено, що з наказом №88-0 від 03.04.2015 року, яким скасовано наказ №33-0 від 09.02.2015 року про направлення ОСОБА_2 на пост екологічного контролю «Одеській морський торгівельний порт», тобто про те, що знов змінилось його робоче місце і він (ОСОБА_2) з 03.04.2015 року повинен був повернутися до роботи на ПЕК «ІМТП» м.Ілічівськ, позивача було ознайомлено лише 29.04.2015 року.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів критично ставиться до прийнятих судом першої інстанції в якості доказів актів, складених за кожен день посадовими особами ПЕК «ІМТП» м.Ілічівськ про відсутність на роботі ОСОБА_2 в період з 30.03.2015 року по 29.04.2015 року, тобто той період, коли позивач вважав своїм робочим місцем ПЕК в Одеському морському торгівельному порту.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не були витребувані письмові пояснення порушника трудової дисципліни (ОСОБА_2.), та не проводилась перевірка, як того вимагає ст. 149 КЗпП України.

На письмовий рапорт ОСОБА_2 від 29.04.2015 року відносно спірної ситуації відповідач не відреагував та не з'ясував причини невиконання ОСОБА_2 своїх функціональних обов'язків.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів також критично відноситься і до наявних в матеріалах справи актів про невихід на роботу ОСОБА_2 і в період з 29.04.2015р по 08.05.2015 року.

Слід також зазначити, що в порушення вимог ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення до ОСОБА_2 було застосоване пізніше одного місяця з дня його виявлення, враховуючи те, що перший день прогулу було зафіксовано актом від 30.03.2015 року.

Колегія суддів вважає, що для обґрунтування своїх висновків про наявність підстав для звільнення позивача з роботи за прогули, суд першої інстанції повинен був встановити обставини, які підтверджували б неповажні причини невиходу на роботу ОСОБА_2, та як наслідок вину працівника, чого судом першої інстанції не було зроблено.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що правових підстав для видання наказу про звільнення ОСОБА_2 по п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули у відповідача не було, тому вимоги про визнання наказу в.о. начальника ДЕІ Півнично-Західного регіону Чорного моря №117-0 від 08.05.2015 року незаконним та його скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір із одночасним прийняттям рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Оскільки колегією суддів суду апеляційної інстанції встановлено підстави для визнання незаконним звільнення позивача, вимоги щодо поновлення на попередній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, середньоденна заробітна плата позивача складає 80,86 грн.

Слід зазначити, що тривалість вимушеного прогулу позивача за період з 08.05.2015 року по 03.06.2015 року, за який стягується середній заробіток, складає 17 робочих днів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.05.2015 року по 03.06.2015 року у розмірі 1 374,62 грн. (17 днів х 80,86 грн.).

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення №ПН3953 від 03.06.2015 року та позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 73,08 грн.

Враховуючи норми ст. 94 КАС України, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що стягненню на користь ОСОБА_2 підлягають понесені ним судові витрати по сплаті судового збору, підтверджені документально, у розмірі 73,08 грн.

Виходячи з всього вищевказаного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 202; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Визнати неправомірною бездіяльність Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, яке виразилося в ігноруванні рапортів ОСОБА_2 від 30 березня 2015 року, 29 квітня 2015 року, 13 травня 2015 року та неоформленні ОСОБА_2 перепусток до Одеського морського торгівельного порту.

Визнати неправомірною діяльність Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, яке виразилося у виданні листа від 13 лютого 2015 року №331/08 адресованого начальнику Іллічівської філії ДП «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_4 щодо анулювання ОСОБА_2 перепусток до Іллічівського морського торгівельного порту.

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря №117-0 від 08 травня 2015 року про звільнення ОСОБА_2.

Зобов'язати Державну екологічну інспекцію Північно-Західного регіону Чорного моря поновити ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста посту екологічного контролю «Іллічівський морський торговельний порт» Іллічівського сектору екологічного та радіологічного контролю відділу екологічного та радіологічного контролю у пунктах пропуску через державний кордон.

Стягнути з Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 1 374 (тисяча триста сімдесят чотири) грн. 62 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 8 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв