Ухвала суду № 53818752, 23.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/2119/15

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Новокаховський річковий порт» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року у справі за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства «Новокаховський річковий порт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ :

10.07.2015 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Новокаховський річковий порт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 25 411 грн. 11 коп. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у сумі 10 748 грн. 43 коп. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі даних, викладених у довідці про проведення позапланової перевірки питань дотримання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на ПАТ «Новокаховський річковий порт» в 2012-2014 рр., відповідно до 4-х відсоткового нормативу відповідач повинен був створити в 2013 році 1 робоче місце для інваліда та працевлаштувати на ньому відповідну категорію працівника, але працевлаштований інвалід не був, відповідні санкції за нестворення одного робочого місця для інваліда відповідач не сплатив.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у його задоволенні, оскільки відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для створення робочих місць та працевлаштування інвалідів, передбачених ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України» (надалі-Закон №875-XII). На підтвердження ними були наведені факти про те, що підприємством протягом 2013 року надавались державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, протягом року інваліди на підприємстві працювали.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року задоволено позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Новокаховський річковий порт» на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 25 411 (двадцять п'ять тисяч чотириста одинадцять гривень) 11 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10 748,43 грн. (десять тисяч сімсот сорок вісім гривень 43 коп.) на банківські реквізити: Одержувач: УК у м. Херсоні/м. Херсон/50070000, код 37959779, МФО 852010, р/р 31219230700002; Банк: ГУДКСУ у Херсонській області.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням публічне акціонерне товариство «Новокаховський річковий порт» звернулося до суду з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати постанову суду від 04.09.2015 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що публічне акціонерне товариство «Новокаховський річковий порт» зареєстроване у Херсонському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 24.06.2008 року, подавало звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ. Показники звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів (по формі №10-ПІ) наданого ПАТ «Новокаховський річковий порт» за 2013 рік свідчать про те, що середньооблікова кількість штатних працівників склала 28 осіб, з них 1 інвалід, при нормативі працевлаштування інвалідів 1 особа.

На підставі постанови слідчого про призначення позапланової перевірки від 13.05.2015 року та на виконання ухвали Новокаховського міського суду від 20.05.2015 року №661/1997/15-к Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів 12.06.2015 року проведена позапланова документальна перевірка додержання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» керівництвом публічного акціонерного товариства «Новокаховський річковий порт» в 2012-2014 роках. В ході перевірки встановлено, що публічне акціонерне товариство «Новокаховський річковий порт» за 2013 рік мало середньооблікову кількість штатних працівників 27 осіб, середньорічну заробітну плату штатного працівника - 25 411,11 грн.; норматив працевлаштування інвалідів для відповідача становив - 1 особа, фактично середньооблікова чисельність працюючих інвалідів в 2013 році склало 0 осіб, отже, норматив працевлаштування інвалідів в 2013 році не виконано.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити позов. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

В зв'язку з невиконанням нормативу працевлаштування інвалідів за 2013 рік позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі середньорічної заробітної плати, тобто 25 411 грн. 11 коп.

Відповідно до вимог ст.20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Підприємству нарахована пеня на дату проведення перевірки (12.06.2015 року), яка складає 10 748,43 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 25 411 грн. 11 коп., а також пеню в сумі 10 748 грн. 43 коп. за порушення строків сплати санкцій.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач вказував на вжиті всі заходи щодо виконання нормативу, інформування про необхідність працевлаштування одного інваліда в місцевому підрозділу служби зайнятості, що, на його думку, об'єктивно унеможливлювало працевлаштування нормативної кількості інвалідів.

Колегією суддів встановлено, що впродовж 2013 року на підприємстві певний термін працювали інваліди.

Інвалід 3-ї групи ОСОБА_2 з 2005 року, який звільнився за власним бажанням 15.02.2013 року.

Звіти (форма №3-ПН) про наявність вакансії підсобного працівника, на який відповідач бажав прийняти інваліда, надавались відповідачем позивачу за станом на 23.04.2013 року, на 07.05.2013 року.

13.05.2013 року відповідачу з центру зайнятості була направлена безробітна ОСОБА_3, інвалід 3-ї групи, яка працевлаштована 14.05.2013 року, але попрацювала до 23.05.2013 року (10 днів).

Звіти (Форма №3-ПН) про наявність вакансії підсобного працівника, на який бажано працевлаштувати інваліда направлялись відповідачем до міського центру зайнятості станом на 24.05.2013 року, на 05.06.2013 року, на 05.07.2013 року, на 05.08.2013 року, на 02.09.2013 року.

23.09.2013 року був прийнятий на роботу інвалід третьої групи ОСОБА_4 як підсобний працівник, 24.09.2013 року переведений на посаду техніка-технолога, звільнений 27.12.2013 року.

Згідно листа Новокаховського міського центру зайнятості від 03.08.2015 року № 01-17-537 вакансія «підсобний працівник» була знята роботодавцем (відповідачем) 19.11.2013 року.

Вказані фактичні дані підтверджуються наданими суду доказами.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що зібрані у справі докази свідчать про те, що відповідач, знаходячись на реєстрації у Херсонському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів з 2008 року, мав знати порядок обчислення середньооблікової кількості інвалідів. Згідно з Методичними рекомендаціями щодо надання та заповнення статистичної звітності за формою № 10-ПІ поштова-річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затверджений наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 28.01.2003 року № 15, відповідно до Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року за № 1767, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, на яких працює 15 і більше чоловік, подають щорічно не пізніше 1 лютого до регіональних відділень Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, в рядку 02 якого відображається середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників облікового складу за рік, що розраховується згідно із Інструкцією зі статистики чисельності працівників.

Інструкцією зі статистики кількості працівників, яка була затверджена наказом Держкомстату від 28.09.2005 року № 286, встановлено, що середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників: середньооблікової кількості штатних працівників; середньої кількості зовнішніх сумісників; середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами. Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Колегія суддів зазначає, що у відповідача не було перешкод для подання до міського центру зайнятості звітів за формою № 3-ПН в період 15.02.2013 року - 23.04.2013 року, та в період вересень-грудень 2013 року,

Крім того, відповідачеві було відомо, що у разі неподання звітів за формою № 3-ПН в будь який період того року, в тому числі в період 15.02.2013 року - 23.04.2013 року, не тягло би за собою накладення санкцій, як щоб наявність працюючих інвалідів, було достатньо для виконання нормативу працевлаштування одного інваліда в 2013 році, (коефіцієнт 0,5 - тобто 6 місяців та більш), але у відповідача цей коефіцієнт складає 0,4, тривалість працевлаштування близько 5,5 місяців.

Крім того, ОСОБА_4 не зайняв посаду підсобного працівника, отже, дана посада була вільна, і на неї можливо було прийняти інваліда.

Відповідач також не звертався ні до управління праці та соціального захисту населення, ні до позивача з проханням посприяти у направленні для роботи на підприємстві інваліда, ні до відділення міжнародного фонду інвалідів Чорнобиля, товариств і громадських об'єднань інвалідів з повідомленням про наявність вакансії для інвалідів з проханням повідомити про бажаючих працевлаштуватися на підприємстві, не друкувались відповідні оголошення у засобах масової інформації про наявність вакансій тощо.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, неподання звітів за формою 3-ПН при виникненні вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період та невиконання нормативу працевлаштування інвалідів свідчить про невжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення і є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій з розрахунку середньорічної заробітної плати штатного працівника та пені за їх несвоєчасну сплату.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, як суб'єкт владних повноважень свою позицію суду доказав, та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Новокаховський річковий порт» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян

Суддя: О.І. Шляхтицький