Ухвала суду № 53818665, 18.11.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5500/15

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В.

Турецької І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2015р. про відмову у відкритті провадження у справі, по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» до першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови в частині, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС») звернулось в суд із позовом до першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП№44241457 від 1.08.2014р., видане першим Малиновським ВДВС Одеського МУЮ, в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна-предмета іпотеки, а саме квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2015р. відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» у відкритті провадження у порядку адміністративного судочинства, з підстав того, що вказані в позові вимоги підлягають розгляду у місцевому районному суді у порядку цивільно-процесуального законодавства.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, ухвали суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст.199КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснював по відношенню до позивача владних управлінських функцій, оскільки постанова про накладення арешту на майно винесена державним виконавцем у межах виконавчого провадження, в якому позивач не є учасником, не зобов'язує його до вчинення певний дій та не порушує його жодних прав у сфері публічно-правових відносин. Натомість, має місце спір про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на іпотечне майно перед іншими кредиторами, у зв'язку з чим перший Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в цих відносинах не може виступати як суб'єкт владних повноважень в розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.09.2007р. ОСОБА_2 уклала з ВАТ «Сведбанк» кредитний договір. В забезпечення належного виконання зобов'язання за кредитним договором укладений Іпотечний договір від 27.09.2007р., предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» та зареєстровано в Державному реєстрі іпотек.

28.11.2012р. ВАТ «Сведбанк» відступило ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» відповідно до договору факторингу №15 свої права та вимоги за зобов'язаннями по кредитному договору.

19.08.2015р. позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо, що першим Малиновським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову ВП №44241457 від 1.08.2014р. про арешт майна, яке є предметом іпотеки, та оголошено заборону його відчудження.

Позивач вважає, що оскільки його майнове право як іпотекодержателя є пріоритетним перед іншими кредиторами, і він не являється стороною виконавчого провадження, в ході якого було накладено арешт на майно, яке передано в іпотеку та заставу Банку, тому заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У частині другій ст.4 КАС України зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.

Пункт 1 частина 2 ст.17 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13 грудня 2010р. судам роз'яснено, що всі адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, установленими статтею 181 КАС України.

Так, ч.1 ст.181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 4 ст.82 ЗУ «Про виконавче провадження», визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею 7 ЗУ «Про виконавче провадження», закріплено перелік осіб, які є учасниками виконавчого провадження, серед них: державний виконавець; сторони (стягувач і боржник); представники сторін; експерти; спеціалісти; перекладачі; суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання, а також визначено коло осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, серед них: поняті; працівники органів внутрішніх справ; представники органів опіки і піклування; інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом.

Виходячи з наведеного, позивач - ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» не є ані учасником виконавчого провадження, ані особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, а тому в межах спірних правовідносин, на які поширюються особливості розгляду, передбачені ст.181 КАС України, позивач не є тією особою, якій закон надає право на звернення до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.

Крім цього, у п.19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13 грудня 2010р. зазначено, що судами при розгляді справ з приводу оскарження дій державного виконавця стосовно арешту майна боржника потрібно враховувати, що в межах статті 181 КАС України розглядаються вимоги щодо арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції шляхом ініціювання питання про зняття арешту із заставленого майна.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200,205, 206, 212,

254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ВЕКТОР ПЛЮС» - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2015р. про відмову у відкритті провадження - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

І.О. Турецька