Ухвала суду № 53818551, 10.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2015 року Справа № 876/6401/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника відповідача Яцків І.Я.,

третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Дунаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області до Головного управління Держземагенства у Тернопільській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, про скасування наказів ,-

В С Т А Н О В И В :

18 березня 2015 року Дунаївська сільська рада Кременецького району Тернопільської області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати накази до Головного управління Держземагенства у Тернопільській області за № 19-382/14-14 СГ, № 19-384/14-14 СГ, № 19-389/14-14 СГ від 08.08.2014 року ,,Про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки".

Постановою від 07 травня 2015 року Тернопільський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яке є правонаступником Головного управління Держземагенства у Тернопільській області, подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що згідно Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

З 01.01.2013 року набрали чинності зміни до положень ст.122 Земельного кодексу України стосовно визначення уповноваженого розпорядника земель сільськогосподарського призначення державної власності, а саме - центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до наданих повноважень, закріплених Положенням про Головне управління Держземагентства у Тернопільській області, затвердженого наказом Держземагентства України від 05.06.2013 №243, виключно Головне управління Держземагентства у Тернопільській області передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту у власність або в користування для всіх потреб в межах Тернопільської області.

Отже, твердження суду першої інстанції, що земельні ділянки, передані у користування гр. ОСОБА_2, згідно ст. 122 Земельного кодексу України належать до земель комунальної власності та їх розпорядником являється Дунаївська сільська рада Кременецького району є хибним.

Крім того, за результатами проведеної інвентаризації сформовано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту, у тому числі на території Дунаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області та присвоєно кадастрові номера останнім, про що свідчать витяги з Державного земельного кадастру про реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Таким чином, при прийнятті рішень щодо надання дозволів ОСОБА_2 на розроблення землевпорядних документацій та їх затвердження Головне управління керувалось виключно нормами чинного законодавства та відповідно діяло в межах визначених законом повноважень.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні апеляційного суду підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що наказами Головного управління Держземагенства у Тернопільській області за № 19-382/14-14 СГ, № 19-384/14-14 СГ, № 19-389/14-14 СГ від 08.08.2014 року ,,Про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду земельної ділянки" ОСОБА_2 затверджено проекти землеустрою та надано в оренду на 25 років для ведення фермерського господарства земельні ділянки площею 26,1741 га, 31,7884 га та 41,6627 га, які знаходяться на території Дунаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно матеріалів справи земельні ділянки площею 26,1741 га, 31,7884 га та 41,6627 га, які знаходяться на території Дунаївської сільської та передаються в оренду ОСОБА_2, формується вперше, а тому така передача здійснюється у відповідності до приписів ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 статті 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

За змістом 1861 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (ч.1).

Органи виконавчої влади, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (копії такого проекту) безоплатно надати свої висновки про його погодження або відмову в такому погодженні (ч.5).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6).

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що у разі невідповідності проекту землеустрою зазначеним вимогам орган виконавчої влади зобов'язаний відмовити у затвердженні проекту землеустрою.

Пунктом ,,в" ст. 6 Закону України ,,Про землеустрій" визначено що землеустрій базується на таких принципах: організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів.

Відповідно до ст. 50 Закону України ,,Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Згідно з ч.1 ст. 59 Закону України ,,Про землеустрій" врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою на місцевому рівні полягає в прогнозуванні та забезпеченні комплексного розвитку соціальної та інженерної інфраструктури території.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення документації із землеустрою та затвердження цієї документації здійсненні без врахування громадських інтересів жителів села Дунаїв, на території сільської ради якого знаходяться спірні земельні ділянки.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про те, що лише з 15.10.2014 року Головне управління Держземагентства у Тернопільській області зобов'язане було направляти на розгляд місцевих рад питання щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення документації із землеустрою, оскільки на час прийняття оскаржених наказів наведені вище норми законодавства містили обов'язок відповідних органів при вчинення таких дій враховувати інтереси суспільства.

Протокольним рішенням колегії Держземагентства України, введеного в дію наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 15.10.2014 року № 328, зобов'язано начальників головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15 жовтня 2014 року, забезпечити обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою. Зокрема, під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування. До запиту додавати копії клопотань та графічних матеріалів до них.

Таким чином, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів привів свої внутрішні положення у відповідність до вимог законодавства, а саме щодо врахування громадських інтересів під час надання земель сільськогосподарського призначення у власність або користування.

Зазначені вимоги законодавства не були враховані відповідачем під час прийняття оскаржених наказів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо їх скасування.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги щодо недотримання судом першої інстанції вимог ст. 159 КАС України, а саме в частині неналежного обґрунтування правової позиції.

Однак, в силу приписів п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки недотримання судом першої інстанції вимог ст. 159 КАС України не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного по суті рішення.

Крім того, відповідно до ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення, а тому апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у справі № 819/597/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 16 листопада 2015 року.