Ухвала суду № 53818529, 25.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року Справа № 876/7360/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Гавришко А.М., Макутра С.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015р. в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській обл. до Комунального підприємства «Червоноградводоканал» про погашення податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, -

В С Т А Н О В И Л А:

10.03.2015р. позивач Державна податкова інспекція /ДПІ/ у м.Червонограді Головного управління /ГУ/ Міндоходів у Львівській обл. звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з рахунків у банках відповідача Комунального підприємства /КП/ «Червоноградводоканал» податковий борг з податку на додану вартість /ПДВ/ в сумі 224170 грн. на користь Державного бюджету України (а.с.3).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015р. заявлений позов задоволено; стягнуто з рахунків КП «Червоноградводоканал» до бюджету податковий борг в сумі 224170 грн. (а.с.76-77).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач КП «Червоноградводоканал», який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.82-85).

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що правовідносини щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, ст.96 Податкового кодексу /ПК/ України. Апелянт перебуває у власності Червоноградської міської ради і остання управляє майном підприємства. При цьому, податковий орган не звертався до Червоноградської міської ради із зверненням про виділення коштів для погашення податкового боргу підприємства.

Також наявні у справі податкові вимоги не торкаються розглядуваного податкового боргу; по декларації за січень 2015 року позивачем не було скеровано жодних податкових вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.2 ст.41 ПК України).

Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно даних особових рахунків за платником податків КП «Червоноградводоканал» рахується заборгованість до бюджету по ПДВ в загальному розмірі 224170 грн. (а.с.7).

Наведена заборгованість виникла внаслідок самостійно нарахованих та задекларованих сум ПДВ згідно податкової декларації з цього податку № 9019827242 від 20.02.2015р. (а.с.8).

Наявність вказаної заборгованості стверджується також довідкою про суму податкової заборгованості КП «Червоноградводоканал» (а.с.6), обліковою карткою платника податків з ПДВ (а.с.28-33).

З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровані на адресу відповідача перша податкова вимога № 1/180 від 27.12.2001р. та друга податкова вимога № 2/67 від 28.01.2002р. (а.с.5 і на звороті).

Таким чином, при винесенні рішення по справі колегія суддів враховує, що наведені грошові зобов'язання є узгодженими, а відтак останні правомірно покладені в основу визначення податкового боргу платника податків.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у вказаній сумі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що відповідно до п.96.1 ст.96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.1.1. виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

96.1.2. затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

96.1.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.1.4. прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Таким чином, закон пов'язує необхідність звернення податкового органу до органу місцевого самоврядування із поданням щодо прийняття відповідного рішення з такими обставинами як недостатність суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, для покриття його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або відсутність у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

У розглядуваній ситуації податковий орган лише звернувся до суду із позовом про стягнення податкового боргу і на даній стадії позивач не здійснює реалізацію майна відповідача, яке перебуває в податковій заставі, на суму цього боргу.

Також відповідачем не надано доказів відсутності власного майна, що може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Отже, доводи апелянта про необхідність звернення податкового органу до органу місцевого самоврядування із поданням щодо прийняття відповідного рішення є передчасними.

Стосовно покликань апелянта на необхідність скерування повторних податкових вимог колегія суддів враховує, що у пп.59.5 ст.59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки ПК України не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу, тому податковий орган не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Також моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається ст.57 ПК України.

Отже, сума податкової заборгованості КП «Червоноградводоканал» становить 224170 грн.; будь-яких належних доказів того, що обчислення спірної суми податкового боргу проведено невірно або з порушенням установленого порядку, апелянтом не представлено.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи представниками відповідача надано докази погашення розглядуваної суми податкового боргу, а саме копію платіжного доручення № 1 від 31.01.2015р. на загальну суму 1697893 грн. 99 коп. (а.с.109).

За таких обставин правові підстави для стягнення цієї суми податкового боргу є відсутніми у зв'язку із його погашенням.

Факт погашення податкового боргу після прийняття судом першої інстанції відповідного рішення про його стягнення не впливає на правильність та законність прийнятого судового рішення, оскільки таке рішення ґрунтується на доказах, які досліджувалися під час розгляду справи в суді першої інстанції; також перевірка вказаного рішення здійснюється судом в межах доводів апеляційної скарги, які на зазначену обставину не наголошують.

Окрім цього, погашення податкового боргу в добровільному порядку платником податків не відноситься до підстав для зміни чи скасування судового рішення, які передбачені приписами ст.ст.201, 202 КАС України.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обгрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Червоноградводоканал» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2015р. в адміністративній справі № 813/1148/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська