Постанова № 53818387, 24.11.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 876/9162/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ), Волинської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 12 червня 2015 року №279 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п»ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади»; визнати протиправним та скасувати наказ Волинської митниці ДФС від 8 липня 2015 року №644-о «Про звільнення ОСОБА_1»; поновити його на посаді головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Волинської митниці ДФС; стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що земельна ділянка, на якій розташовано задекларований житловий будинок, не перебуває у власності позивача, відповідно відсутній обов»язок щодо внесення даних про таку земельну ділянку до Декларації, а господарська споруда не задекларована у зв»язку з помилкою. Крім того, перевірка щодо позивача була здійснена із порушенням законодавства.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 12 січня 2015 року Волинською митницею ДФС надіслано на адресу Ковельської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області запит про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» за №03-70-04/42-1816, щодо головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Волинської митниці ОСОБА_1 про достовірність вказаних у заяві відомостей останнього про проведення відносно нього перевірки.

Ковельською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області 26 травня 2015 року надіслано на адресу позивача запит №1409/03-06-17-03-108 про надання інформації про власників земельної ділянки, на якій знаходиться задекларований в позиції 24 розділу ІІІ Декларації житловий будинок, загальною площею 185 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, а також про спосіб, дату та вартість незадекларованої господарської споруди (В-1), загальною площею 123,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, джерела коштів для покриття витрат на придбання даної споруди.

Згідно із наданим поясненням ОСОБА_1 від 12 червня 2015 року земельна ділянка, на якій розташовано задекларований житловий будинок, на відміну від останнього, не перебуває у власності позивача, відповідно відсутній обов»язок щодо внесення даних про таку земельну ділянку до Декларації, а господарська споруда не задекларована у зв»язку з помилкою, вартість будівництва споруди не пам»ятає.

Ковельською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області проведено перевірку відомостей щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, про що складено висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п»ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 12 червня 2015 року за №279.

Вказаним висновком констатовано, що ОСОБА_1 у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», а саме:

- у розділі ІІІ, в позиції 23 декларації не задекларовано земельну ділянку, місцезнаходження: АДРЕСА_1, загальною площею 935 кв.м.;

- у розділі ІІІ, в позиції 28 декларації не задекларовано інше нерухоме майно - господарську споруду (В-1), площею 123,3 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_2.

8 липня 2015 року Волинською митницею ДФС винесено наказ №644-о «Про звільнення ОСОБА_1.», відповідно до пункту 1 якого позивача - головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Волинської митниці ДФС звільнено із займаної посади 10 липня 2015 року з підстав, передбачених Законом України №1682-VII, пункту 72 частини першої статті 36 КЗпП України, на підставі висновку Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 12 червня 2015 року №279.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 12 червня 2015 року за №279 стосовно ОСОБА_1 є правомірними, а відтак такими, що не підлягають скасуванню, відповідно оспорюваний наказ Волинської митниці ДФС від 8 липня 2015 року №644-о «Про звільнення ОСОБА_1», що виданий на підставі зазначених висновків, є законним та обґрунтованим, що виключає можливість задоволення адміністративного позову.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступних підстав.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначає Закон України «Про очищення влади» (далі - Закон).

Як встановлено частинами 3, 4 статті 1 Закону протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Особи, зазначені у частинах третій, п»ятій - сьомій статті 3 цього Закону, не можуть обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), протягом п»яти років з дня набрання чинності відповідним рішенням суду.

Частиною 8 статті 3 Закону встановлено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону передбачено, що перевірці підлягає достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Згідно з додатком до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року №3206-VI - «Декларація про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 20__ рік» - у позиціях 23 «Земельні ділянки» та 28 «Інше нерухоме майно» підрозділу А «Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, та витрати декларанта на придбання такого майна або користування ним» Розділу ІІІ «Відомості про нерухоме майно» повинні бути вказані земельні ділянки та нерухоме майно, що перебувають у власності, в оренді чи іншому праві користування декларанта.

У поданій ОСОБА_1 Декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 2014 рік, позиція 23 містить дані про одну земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 846 кв.м.; позиція 24 «Житлові будинки» - про житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а позиція 28 «Інше нерухоме майно», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 154,4 кв.м.

Як видно із висновку Ковельської ОДПІ від 12.06.2015 року №279 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п»ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» (а.с. 14-15), Ковельською ОДПІ направлялися запити про надання відомостей про ОСОБА_1 до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.04.2015 року №3918, Державного агентства земельних ресурсів України від 22.04.2015 року №3919, Центру з надання послуг, пов»язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Ковель, Ковельського, Турійського, Старовижівського та Маневицького районів, підпорядкованого УДАІ УМВС України від 22.04.2015 року №3920, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 22.04.2015 року №3917, реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції від 05.05.2015 року №4339, Державної інспекції сільського господарства у Волинській області від 22.04.2015 року №3921.

Реєстраційна служба Ковельського міськрайонного управління юстиції повідомила про те, що за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване наступне майно:

- Будинок, місцезнаходження: Волинська область, АДРЕСА_1, загальною площею 173,7 кв.м., зареєстровано 24.06.2004 року;

- Перукарня, промисловий магазин та офісні приміщення (Б-1), місцезнаходження: Волинська область, АДРЕСА_2, загальною площею 154,4 кв.м., зареєстровано 03.05.2012 року;

- Господарська споруда (В-1), місцезнаходження: Волинська область, АДРЕСА_2, загальною площею 123,3 кв.м., зареєстровано 03.05.2012 року.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що висновки Ковельської ОДПІ про те, що ОСОБА_1 у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» у розділі ІІІ, в позиції 23 декларації незадекларовано земельну ділянку, місцезнаходження: АДРЕСА_1, загальною площею 935 кв.м. є помилковими, оскільки згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ОСОБА_1 відсутнє право власності на зазначену земельну ділянку.

Посилання відповідача на те, що земельна ділянка за місцезнаходженням: АДРЕСА_1, загальною площею 935 кв.м. є власністю позивача з моменту посвідчення договору дарування земельної ділянки приватним нотаріусом Ковельського нотаріального округу Волинської області Заліською Н.М., а саме з 06.02.2006 року є безпідставним з огляду на наступне.

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов»язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов»язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Сукупність зазначених повноважень в особи дає підстави вважати її власником відповідного майна.

У відповідності до частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об»єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Оскільки позивачем не проведено державної реєстрації права власності на зазначену земельну ділянку, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то право власності на цю земельну ділянку у нього відсутнє.

Щодо правомірності висновків Ковельської ОДПІ про те, що ОСОБА_1 у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади» у розділі ІІІ, в позиції 28 декларації не задекларовано інше нерухоме майно - господарську споруду (В-1), площею 123,3 м2, місцезнаходження: АДРЕСА_2, слід зазначити наступне.

Як видно з Декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 2014 рік ОСОБА_1, у розділі ІІІ, в позиції 28 задекларовано інше нерухоме майно - загальною площею 123,3 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_2, загальною площею 154, 4 кв.м., господарська споруда (В-1), загальною площею 123,3 кв.м. знаходиться за цією ж адресою, та державну реєстрацію прав власності на які, згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проведено в один і цей же день, 03.05.2012 року.

Ковельською ОДПІ у висновку не доведено, що позивачем незадекларовано саме господарську споруду (В-1), загальною площею 123,3 кв.м., оскільки в розділі ІІІ, позиції 28 не конкретизовано, яке саме інше нерухоме майно задекларовано позивачем, оскільки за даною адресою знаходяться: перукарня, промисловий магазин, офісні приміщення та господарська споруда, а оскільки позивачем у даній графі задекларовано інше нерухоме майно, загальною площею 154,4 кв.м., то очевидним є той факт, що при заповненні даних у Декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 2014 рік позивачем допущено описку в зазначенні загальної площі в позиції «інше нерухоме майно».

Також у висновку Ковельської ОДПІ від 12.06.2015 року №279 встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону, не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел, а саме: не надано документального підтвердження вартості майна набутого під час перебування на посадах державної служби (промисловий магазин та офісні приміщення(Б-1), загальною площею 154,4 кв.м., господарська споруда (В-1), загальною площею 123,3 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_2, та не надано документального підтвердження законних джерел коштів на покриття витрат на будівництво зазначених об»єктів нерухомості.

Колегія суддів вважає такі висновки є помилковими та необґрунтованими виходячи з наступного.

Як зазначено у поясненнях ОСОБА_1 на запит Ковельської ОДПІ від 26.05.2015 року №1409/03-06-17-03-108 зазначено, що перукарня, промисловий магазин та офісні приміщення (Б-1), площею 154,4 кв.м., господарська споруда (В-1), загальною площею 123,3 кв.м., які розташовані: АДРЕСА_2, ним не придбавались, а будувались впродовж кількох років і були побудовані за спільні кошти його сімї, а вартості будівництва пригадати не може.

Крім того, відповідачем не встановлено вартості зазначеного майна, тому висновки про те, що вартість майна (майнових прав), вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов»язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини 1 статті 2 Закону, не відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел є передчасними.

З системного аналізу положень Закону України «Про очищення влади» та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п»ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», з урахуванням визначених основних засад люстрації та цілей, на досягнення яких запроваджений процес люстрації в Україні, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу між вчиненим порушенням та відповідальністю за це порушення, суд доходить висновку, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить на праві власності особі. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна, не може бути підставою для застосування Закону України «Про очищення влади» в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об»єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені у висновку Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 12 червня 2015 року №279 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п»ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», є помилковими та необґрунтованими, а тому такий висновок підлягає скасуванню.

Крім цього, слід зазначити, що наказ Волинською митницею ДФС №644-о «Про звільнення ОСОБА_1.» також підлягає скасуванню, оскільки такий винесений на підставі висновку Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 12 червня 2015 року №279, який визнаний судом протиправним та скасовано, а позивач поновленню на посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм не належну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

З наведених вище підстав, виходячи із наданих статтею 162 КАС України повноважень, позовні вимоги слід задовольнити шляхом: визнання протиправним та скасування висновку Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 12 червня 2015 року №279 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п»ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади»; визнання протиправним та скасування наказу Волинської митниці ДФС від 8 липня 2015 року №644-о «Про звільнення ОСОБА_1»; поновлення його на посаді головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Волинської митниці ДФС та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Для визначення розміру середнього заробітку на час працевлаштування застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Згідно з п. 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Визначаючи розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції виходить з наступних розрахунків, здійснених за наявними у матеріалах справи доказами та у відповідності з вищевказаним нормативно-правовим актом.

Як видно з довідки Волинської митниці ДФС від 20.11.2015 року №03-70-10/16-1267 про заробітну плату за квітень - травень 2015 року, останні відпрацьовані позивачем повні два місяці були саме квітень - травень 2015 року, середньоденна заробітна плата з розрахунку з останні два повних місяці роботи становить 197,22 грн.

З наведеного, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 липня 2015 року по день винесення рішення судом становить 19 130 грн. 34 коп. (197 грн. 22 коп. середньоденна заробітна плата * 97 днів вимушеного прогулу).

Крім цього, з матеріалів справи видно, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 73,08 грн. за подання адміністративного позову та 80,40 грн. - за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа..

Оскільки, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду задоволено заявлені позовні вимоги, то таким чином, на користь позивача слід стягнути 153,48 грн. (73,08+80,40) сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі №803/2033/15 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок Ковельської об»єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 12 червня 2015 року №279 про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади».

Визнати протиправним та скасувати наказ Волинської митниці ДФС від 8 липня 2015 року №644-о «Про звільнення ОСОБА_1».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Волинської митниці ДФС з 10.07.2015 року.

Стягнути з Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.07.2015 року по 24.11.2015 року включно в розмірі 19 130 (дев»ятнадцять тисяч сто тридцять) гривень 34 коп. без утримання прибуткового податку (податку на доходи фізичних осіб) та інших обов»язкових платежів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору у розмірі 153 (сто п»ятдесят три) гривні 48 коп.

Постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 3 845 (три тисячі вісімсот сорок п»ять) гривень 79 коп. підлягає негайному виконанню.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.11.2015 року.