Постанова № 53818227, 16.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 листопада 2015 рокусправа № 804/12459/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

при секретарі: Порткненко М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Резнікова Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі № 804/12459/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002451703 від 23.04.2014 року щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 67479,12 гривень, штрафних санкцій на суму 17039,79 гривень, а загалом на 84518,91 гривень; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002441703 від 23.04.2014 року щодо донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 8883,00 гривень, штрафних санкцій на суму 2220,75 гривень, а загалом 11103,75 гривень; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002551703 від 28.04.2014 р. щодо штрафних санкцій у сумі 1803,91 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що підставами нарахування податкової недоїмки та штрафу стало посилання відповідача на відсутність документального підтвердження витрат розрахунковими документами. Завищення податкового кредиту ФОП ОСОБА_3 за 2012-2013 роки на загальну суму 8836,00 грн. сталося, на думку відповідача, з причини включення до складу податкового кредиту податкових накладних, оригінали яких на момент перевірки відсутні.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з правомірності винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт № 783/173/НОМЕР_4 від 11.04.2014 року (далі - Акт перевірки)

За висновками акту перевірки позивачем порушені:

- ст.177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №275 5-VI у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на загальну суму 67479,12 грн., в т.ч.: за 2011 рік - 38164,25 грн; за 2012 рік - 22234,03 грн., за 2013 рік - 7080,84 грн.;

- п.п. 192.1.1. п. 192.1. ст.192, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 8883,00 грн., у тому числі: за 2012 рік - 7570 грн., за 2013 рік - 1313 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002451703 від 23.04.2014 року щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 67479,12 гривень, штрафних санкцій на суму 17039,79 гривень, а загалом на 84518,91 гривень, податкове повідомлення-рішення № 0002441703 від 23.04.2014 року щодо донарахування податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 8883,00 гривень, штрафних санкцій на суму 2220,75 гривень, а загалом 11103,75 гривень, та податкове повідомлення-рішення № 0002551703 від 28.04.2014 р. щодо штрафних санкцій у сумі 1803,91 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002441703 від 23.04.2014 року колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту перевірки, висновок податкового органу щодо заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість, що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 8883,00 грн. у спірному періоду, ґрунтується на відсутності первинних документів під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_3. (а.с. 35)

Проте, такі висновки податкового органу, з якими помилково погодився суд першої інстанції, не заслуговують на увагу, оскільки норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

При цьому, не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірки, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, подання виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення перевірки.

Обов'язок суду оцінити відповідні доказ за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України є однією з гарантій установлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з висновками статті 59 КАС України.

Разом з тим, з аналізу наданих позивачем в ході судового розгляду справи документів бухгалтерського обліку вбачається, що лише видаткова та податкова накладна від 29 вересня 2012 року № 1871 (а.с. 183-184) фіксують факт сплати ПДВ, та як наслідок підтверджують правомірность формування податкового кредиту у розмірі 1767,62 грн., оскільки інші первинні документи не стосуються спірного перевіряємого періоду або не зазначені в акті перевірки у переліку податкових накладних, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит у 2013-2013 роках та які не були надані при проведенні перевірки. (а.с. 34-35).

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності вказаного ППР в частині збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 2210 грн. (в тому числі за основним платежем - 1768 грн., за штрафними санкціями - 442 грн. (1768х0,25).

Щодо рішення відповідача про сплату позивачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в перевіряємий період здійснював роздрібну торгівлю алкогольними та безалкогольними напоями, соками, мінеральною водою а тютюновими виробами. При цьому з Акту перевірки вбачається, що під час обстеження магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» виявлено 2 найманих працівника, які працювали без укладення трудового договору (а.с. 18). Позивачем на перевірку не надавалися трудові угоди з найманими працівниками, відомості нарахування та виплати заробітної плати, табеля обліку робочого часу, податкові розрахунки по формі 1ДФ, звітність з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 року.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладанні трудового договору з фізичною особою. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

За приписами статті 24-1 КЗпП України встановлено, що у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий-договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Посилання представника позивача на той факт, що на момент здійснення перевірки відповідачем трудові угоди з найманими працівниками були зареєстровані в органах державної служби зайнятості, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Перевірка ФОП ОСОБА_3 проводилася з 17.03. 2014 року по 28.03.2014 року. Термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 31.03.2014 року по 04.04.2014 року на підставі наказу відповідача від 28.03.2014 року № 242. З матеріалів справи а саме, з трудових договорів, що містять в матеріалах справи вбачається, що останні зареєстровані в державній службі зайнятості: з громадянкою ОСОБА_4 - 17.04.2014 року за № 04551400238; з громадянкою ОСОБА_5 - 30.05.2014 року за № 045510400313. (а.с. 174, 175-176), тобто вже по закінченню проведення перевірки.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необгрунованість доводів позивача щодо фактичного оформлення на момент здійснення перевірки трудових правовідносин з найманими працівниками, оскільки дані угоди як вже зазначалось вище були зареєстровані вже після закінчення перевірки ФОП ОСОБА_3.

Крім того, відповідно до ст. 177.10. ПК України фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

В порушення п. 177.10 статті 177 ПК України перевіркою встановлено неведення позивачем обліку доходів та витрат за період з 01.01.2011 року по 31.08.2013 року.

Як вбачається з протоколу обшуку від 07.10.2013 року у ході проведення обшуку виявлено книгу обліку розрахунку операції. Разом з тим з даного протоколу не можливо встановити, якого саме періоду стосувалась вилучена книга та чи залишилась у позивача її копія. Жодних пояснень з цього питання позивач суду не надав.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (Закон № 2464-VI ) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 1-2 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що під час проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 у березні 2014 року останнім не було надано в повному обсязі первинні документи, що підтверджують правомірність обчислення податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0002451703 від 23.04.2014 року та податкове повідомлення-рішення № 0002551703 від 28.04.2014 р. є правомірними, та прийняті в межах повноважень відповідача. Разом з тим, позивачем підтвердженно правомірність формування податкового кредиту у вересні 2012 року в розмірі 1767,62 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0002441703 від 23.04.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов'язання на вказану суму та застосованих в цій частині штрафних санкцій.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової, про часткове задоволення позовних вимог.

За приписами підпункту 5 пункту 1 ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати, про що відповідно до вимог ст. 207 КАС України зазначає у резолютивній частині постанови.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачем відмовлено.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача на загальну суму 97426,57 грн. Судом задовольняються вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2014 року № 0002441703 на суму 2210 гривень, у зв'язку з чим відсоток задоволених позовних вимог становить 2,3 %. Позивач за подачу позову та апеляційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 1169,11 грн, у зв'язку з чим стягненню на користь позивача підлягає 26 гривень 90 копійок. (1169,11х0,023)

Повний текст складений 20 листопада 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 195, 196, 198, 202, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2014 року у справі № 804/12459/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2014 року № 0002441703 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2210 грн. і в цій частині позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014 року № 00002441703 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 2210 грн., з яких 1768 грн. - основне зобов'язання, 442 грн - штрафні санкції.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Стягнути на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 26,9 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області .

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко