Ухвала суду № 53818087, 27.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2015 рокусправа № 808/2125/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання:Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0010891702 від 23.10.2014 про нарахування суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 49 637 грн. та штрафних санкцій у сумі 12 409 грн. 25 коп. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 03.10.2014 про нарахування суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 11727 грн. 40 коп. та штрафних санкцій у сумі 5863 грн. 70 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано прийняте Токмацькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.10.2014 № НОМЕР_1, на якому зазначена дата його прийняття як « 03.10.2014». Визнано протиправним та скасовано прийняте Токмацькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 23.10.2014 № НОМЕР_2 в частини збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 14537 (чотирнадцять тисяч пятсот тридцять сім) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 3634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 25 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність оскаржуваної постанови, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та винести нову постанову, в якій відмовити в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Василівською РДА Запорізької області 10.03.2011 та є платником податку на додану вартість.

У період з 08.09.2014 року по 19.09.2014 року посадовою особою податкового органу було проведено документальну планову перевірку субєкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №1036/172/НОМЕР_3 від 03.10.2014 року.

В акті перевірки встановлено порушення, зокрема:

- пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 176.1 «а» статті 176, пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік на суму 11 727 грн. 40 коп.;

- підпункту 187.1 «а» пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 49 637 грн., у тому числі по періодам: за січень 2013 року 18 097 грн.; за лютий 2013 року 3 430 грн.; за березень 2013 року 10 643 грн.; за квітень 2013 року 16 977 грн.; за травень 2013 року 490 грн.

Подані позивачем заперечення від 14.10.2014 року на акт перевірки №1036/172/НОМЕР_3 від 23.10.2014 року відповідно до листа Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 23.10.2014 року були залишені без розгляду.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0010891702, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 49637 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 12409 грн. 25 коп.;

-№0010901702, яким визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 11727 грн. 40 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5863 грн. 70 коп.

Під час судового розгляду судом першої інстанції було встановлено, що в даті податкового повідомлення-рішення №0010901702 від 03.10.2014 наявна технічна помилка, та датою його винесення є 23.10.2014 року.

За результатами розгляду скарги позивача на вказані податкові повідомлення рішення, Головним управлінням ДВС у Запорізькій області прийнято рішення від 29.12.2014 року, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з правомірності включення позивачем до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік сум витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для транспортних засобів та реальності операцій щодо отримання дизельного палива для використання у власній господарській діяльності, на підставі яких сформовано суму податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, матеріали справи свідчать, що висновки податкового органу про заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік та заниження податку на додану вартість обґрунтовані неправомірним включенням до складу витрат, повязаних з господарською діяльністю, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 витрат на придбання дизельного палива від ТОВ ВТФ «Авіас» на суму без урахування ПДВ 72683 грн. 28 коп., а також включення до складу сум податкового кредиту сум податку на додану вартість, що сплачені у ціні придбаного дизельного палива, використання якого в оподатковуваних операціях звітного періоду та в господарській діяльності платника не підтверджено документально, що призвело до заниження оподатковуваного доходу в сумі 72683 грн. 28 коп. та завищення податкового кредиту з ПДВ 14537 грн. по цим операціям.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначений у статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу вимог пункту 177.4 цієї ж статті ПК до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За правилами пункту 138.1 статті 138 ПК до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, належать, зокрема, витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, та за змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 цієї ж статті ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пункту 138.8 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, витрати позивача на придбання товарів належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, а відтак умовами їх врахування при зменшенні оподатковуваного доходу платника є: факт понесення цих витрат у процесі реальної господарської діяльності платника, документальна підтвердженість цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту по ПДВ платник повинен підтвердити належними та достовірними документами факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях та пред'явити оформлені належним чином податкові накладні, складені постачальником з урахуванням сум податку на додану вартість.

Усі здійснювані платником господарські операції мають опосередковуватися складенням первинних документів, що відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подання платником належним чином оформлених документів, передбачених законодавством у сфері оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) протирічливими.

Так, судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що видами господарської діяльності позивача за КВЕД є: основна - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (47.25); надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у. (82.99); роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (47.26); консультування з питань комерційної діяльності й керування (70.22); надання в оренду вантажних автомобілів (77.12); інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (78.30); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20), що відображено в Акті перевірки.

Так, у періоді, що перевірявся, позивач при здійсненні господарської діяльності придбавав алкогольні напої, тютюнові вироби та інші товарно-матеріальні цінності у юридичних осіб.

Як встановлено під час судового розгляду та не заперечується Актом перевірки, у ФОП ОСОБА_1 є у власності вантажний транспортний засіб TATA LPT613 2008 року випуску.

Окрім того, 01.11.2011 між позивачем (Орендар) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (Орендодавець) укладено Договір оренди транспортних засобів відповідно до умов якого Орендодавець зобовязується передати Орендарю у тимчасове користування для здійснення підприємницької діяльності, належні йому на праві власності транспортні засоби, за плату: вантажний автомобіль марки TATA LPT613-38, 2006 року випуску, фургон ізотермічний № Y6D38132165L71646, реєстраційний номер НОМЕР_4; вантажний автомобіль MERSEDES-BENS 15201, 1995 року випуску, фургон № WDB6772231K073218, реєстраційний номер НОМЕР_5. Строк дії Договору до 31.12.2016.

Згідно з актом приймання-передачі транспорту в оренду від 01.11.2011, позивачу були передані вищевказані транспортні засоби у користування.

На підтвердження витрат на придбання та використання палива в своїй діяльності ФОП ОСОБА_1 надано відомості видачі паливно-мастильних матеріалів та подорожні листи вантажного автомобіля.

Крім того, також надано трудові договори між працівником і ФОП ОСОБА_1 щодо виконання роботи водія та механіка автомобільної колони.

Зазначені документи підтверджують використання належних позивачу та орендованих транспортних засобів у його власній господарській діяльності, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач правомірно включив до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік суми витрат з придбання паливно-мастильних матеріалів для таких транспортних засобів.

Також, матеріали справи свідчать, що сплачені суми ПДВ при придбанні палива були включені позивачем до податкового кредиту за січень 2013 року 3 430 грн., лютий 2013 року 3 430 грн.; березень 2013 року 3 267 грн.; квітень 2013 року 3 920 грн.; травень 2013 року 490 грн.

Отримання дизельного палива підтверджується відповідними податковими накладними №№ 47/44, 113/44, 192/44, 214/44, 311/44, 26/44, 124/44, 228/44, 329/44, 34/44, 148/44, 252/44, 388/44, 15/44, 146/44, 267/44, 394/44, 518/44, 553/44, 169/44 та Реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за січень 2013 року, лютий 2013 року, березень 2013 року, квітень 2013 року, травень 2013 року.

Отриманий товар оприбуткований ФОП ОСОБА_1 та використаний останнім у власній господарській діяльності, що було встановлено вище.

Таким чином, отримання товару підтверджується вказаними вище первинними документами, а також чеками з оплати паливно-мастильних матеріалів, які містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, оскільки отримання та використання паливно-мастильних матеріалів підтверджується відповідними первинними документами, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності включення сум сплаченого ПДВ у розмірі 14 537 грн. до податкового кредиту.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи обєктивно, повно та всебічно зясовано та доведено усі обставини, які мають значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду в частині задоволених позовних вимог відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2015 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:С.А. Уханенко

Суддя:І.Ю. Богданенко

Суддя:Ю.М. Дадим