Ухвала суду № 53818055, 19.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокусправа № 804/6312/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року по справі № 804/6312/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфом" до Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції про визнання протиправними дій, скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та стягнення сплаченого виконавчого збору,-

в с т а н о в и В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліфом" зврнулося до суду з позовом, в якому просило:

1)визнати протиправними дії Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції щодо несвоєчасного надіслання позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2015р. №46150696;

2)скасувати постанову Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 28.01.2015р. про стягнення виконавчого збору з позивача у розмірі 21652,30грн.;

3)стягнути на користь позивача виконавчий збір у розмірі 21652,30грн. за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний виконавець при винесені оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору не пересвідчився чи була отримана боржником постанова про відкриття виконавчого провадження та чи були здійсненні боржником дії, які спрямовані на самостійне виконання ним рішення у встановлений державним виконавцем строк. Позивач вказував на те, що фактично постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу підприємства пізніш, ніж прийнята постанова про стягнення виконавчого збору, у зв'язку з чим позивач вказує на безпідставність рішення відповідача про стягнення виконавчого збору, який був змушений сплатити позивач.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про порушення державним виконавцем строків направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження, які визначено ст.. 25 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, судом встановлено, що постанова про стягнення з позивача виконавчого збору прийнята державним виконавцем ще до направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, що відповідно позбавило позивача можливості самостійно виконати рішення суду.

Не погоджуючись з рішенням суду, Баглійський відділ державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на

порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності винесення державним виконавцем постанови про стягнення судового збору. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що для прийняття вказаної постанови існували правові підстав, оскільки боржник самостійно не виконав рішення суду у встановлений державним виконавцем строк. Крім цього, відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду і суд першої інстанції, на вказані обставини, уваги не звернув.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою старшого державного виконавця Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції 20.01.2015р. відкрито виконавче провадження №46150696 з примусового виконання виконавчого листа №804/8258/13-а від 24.09.2013р. виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з ТОВ "Поліфом" на користь УПФУ в Баглійському районі боргу в сумі 216523,02 грн. Цією ж постановою боржнику запропоновано добровільно виконати рішення суду в строк до 27.01.2015р.

20.01.2015р. старшим державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

У зв'язку з невиконанням рішення у встановлений державним виконавцем строк (до 27.01.2015р.), 28.01.2015р. старшим державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 21652,30 грн.

28.01.2015р. старшим державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника.

28.04.2015р. на депозитний рахунок Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції боржником перераховано грошові кошти в сумі 238228,83 грн., у тому числі виконавчий збір у розмірі 21652,30грн.

05.05.2015р. старшим державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження №46150696 на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до розпорядження старшого державного виконавця від 07.05.2015р., було перераховано грошові кошти на користь УПФУ в Баглійському районі м. Дніпродзержинська в сумі 216 523,02 грн., виконавчий збір на користь держави в сумі 21 652,30 грн., витрати на користь держави в сумі 53,21 грн.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 2, 5 статті 25 цього Закону (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За змістом ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час винесення постанови про стягнення виконавчого збору) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Таким чином, виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави вважати, що державний виконавець, починаючи примусове виконання рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може відкласти виконавчі дії, в тому числі, з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів, про що державний виконавець виносить відповідну постанову та повідомляє сторін.

Отже, зазначеними нормами права передбачено, що обов'язок державного виконавця щодо надіслання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження передує вчиненню будь - яких дій стосовно примусового виконання рішення.

Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2015р. за супровідним листом вих. №09/02-14/659 від 20.01.2015р. фактично направлена на адресу ТОВ «Поліформ» 04.02.2015р., що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції (а.с.48).

Встановивши такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на порушення державним виконавцем вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» в частині недотримання строків направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника, а отже і про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Баглійського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ щодо несвоєчасного надіслання ТОВ "Поліфом" постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2015р. №46150696.

Обгрунтованими також суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування постанови від 28.01.2015р. про стягнення виконавчого збору з позивача та стягнення виконавчого збору на користь позивача за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Як зазначено вище, підставою для винесення постанови від 28.01.2015р. про стягнення виконавчого збору з позивача став встановлений державним виконавцем факт невиконання боржником рішення суду згідно виконавчого листа в строк, встановлений для добровільного його виконання. В той же час, як зазначено вище, постанова про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлено строк для добровільного виконання рішення, направлена на адресу боржника вже після винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 28.01.2015р.

Крім цього, встановлені обставини справи свідчать про те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2015р. отримано представником позивача Медведєвою Л.В. 28.04.2015р. під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №46150696.

Отже, боржником фактично отримано постанову про відкриття виконавчого провадження після спливу строку для добровільного виконання рішення, а відповідно боржник не міг виконати рішення у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності постанови Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпрродзержинського міського управління юстиції від 28.01.2015р. про стягнення виконавчого збору з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліфом" у розмірі 21652,30грн., а отже і про наявність підстав для її скасування та задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім цього, у зв'язку із скасуванням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь ТОВ "Поліфом" виконавчий збір у розмірі 21652,30грн., оскільки такий виконавчий збір фактично було сплачено боржником на підставі постанови державного виконавця, яку визнано неправомірною.

Апеляційна скарга ДВС не свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. Фактично заявник апеляційної скарги, обґрунтовуючи свою правову позицію, посилається на те, що сам факт невиконання рішення суду в добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк, є підставою для стягнення з боржника виконавчого збору. З такою позицією відповідача можливо б було погодитись за умови своєчасного отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій встановлено строк для самостійного виконання рішення. Але, у спірному випадку, встановлено, що недотримання державним виконавцем вимог Закону щодо строків направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу боржника, призвело до об'єктивної неможливості самостійного виконання боржником рішення суду у визначений державним виконавцем строк.

Крім цього, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем порушено строки звернення з позовом до суду. Натомість, вказані обставини досліджувались судом першої інстанції під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі та з огляду на наведені позивачем обставини, суд першої інстанції поновив строк звернення до суду з позовом, визнавши поважними причини пропуску цього строку. Зазначені позивачем, в якості поважності причин пропуску строку, обставини - несвоєчасність отримання постанови про стягнення виконавчого збору, відсутність директора підприємства, як законного представника позивача, в період з 05.05.2015р. по 13.05.2015р., суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованими та достатніми для ухвалення рішення про поновлення строку звернення до суду за захистом порушеного права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Баглійського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року по справі №804/6312/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська