Ухвала суду № 53817617, 18.11.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/12002/2015 р. Головуючий у 1 інстанції - Кривов»яз А.П.

Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2015 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Гарматюк О.Д.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект»

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 р.

в справі за позовом ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2015 р. частково задоволено позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Так, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Кей-Колект» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 066,88 дол США та судові витрати в сумі 3 654 грн.; в задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Кей-Колект» просить це рішення скасувати і постановити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 13.04.2006 р. між ОСОБА_1 та позивачем було укладено кредитний договір №681-6/04-2006Н, згідно якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 45 000 дол.США з розрахунку 13% річних сплати за користування кредитом.

Відповідачка ОСОБА_2 є поручителем за виконання ОСОБА_1 зобов»язань за вказаним кредитним договором згідно договору поруки від 13.04.2006 р. (а.с.11-12).

11.06.2012 р. ПАТ «УкрСиббанк» згідно договору факторингу відступило ТОВ «Кей-Колект» свої права вимоги та зобов»язаннями відповідача по кредитному договору.

Станом на 01.12.2013 р. за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 53 710,25 дол.США, що відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого НБ України на 15.12.2014 р. за 1долар США - 15,776 грн., становило 846 473,54 грн., з яких : 27 319,94 дол.США - заборгованість по основній сумі кредиту, а 26 390,31 дол. США - заборгованість за процентами.

Згідно ч.2 ст.31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову , а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити (чредмет або підставу позову, а відповідач- пред»явити зустрічний позов.

Згідно п.14 постанови ВСУ №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред»явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунок з проведенням іноземної валюти в українську за курсом , встановленим Національним Банком України на день ухвалення рішення.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Тому, суд правильно вважав, що належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зообов'язаний сплатити суму боргу.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно постанови Верховного суду України у справі №6-116 це3 від 06.11.2013 р., перебіг позовної давності за вимогами кредиторів, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішенням.

До суду із відповідною заявою про застосування строку позовної давності 8.07.2015 р. звернуся представник відповідача (а.с.85).

Тому, суд першої інстанції правильно вважав, що відповідно до зазначених норм закону з відповідача підлягає стягненню заборгованість із урахуванням строків позовної давності.

Позивачем суду надано розрахунок боргу (зі сплати частинами) ОСОБА_1, строк позовної давності щодо частини якого сплинув.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана 15 грудня 2014 р., тобто, відносно періодичних платежів, строк сплати яких настав до 15 грудня 2011 р., сплинув строк позовної давності.

Згідно п.1.2.2 кредитного договору, позичальник у будь-якому випадку зобов»язаний повернути кредиту повному обсязі у терміни, встановлені графіком погашення кредиту.

Постановлюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до графіку погашення кредиту, що є додатком до кредитного договору, останній платіж по сплаті тіла кредиту позичальником повинен бути виконаний 13 березня 2013 р., тому, по тілу кредиту стягненню підлягають періодичні платежі, строк виконання яких настав в період з 15 грудня 2011 р. по 13 березня 2013 р.

Сплата грудневого платежу по тілу кредиту повинна була відбутися 13 грудня 2011 р. (згідно графіку погашення кредиту), тому, строк позовної давності по даному платежу сплинув.

Тобто, стягненню по тілу кредиту підлягають платежі, строк виконання яких настав в період з 13 січня 2012 р. по 13 березня 2013 р.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем «Графік погашення тіла кредиту» вбачається, що тіло повинно погашатися рівними частинами по 535,71 дол.США.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, в період з 13 січня 2012 р. по 13 березня 2013 р., позичальник повинен був сплатити 15 платежів по 535,71 дол.США.

Тому, сума яка підлягає стягненню по тілу кредиту має становити 8035,65 дол.США (535,71 х15), що підтверджується самим розрахунком заборгованості, наданим позивачем, де у розділі колонки «график задолженности до погашения» вбачається, що залишок тіла кредиту станом на 13 січня 2012 р. повинен був становити 8036,01 дол. США.

Згідно п.1.3.4 Кредитного договору, термін сплати процентів з 01 по 10 число (включно) кожного місяця.

Тому, строк позовної давності щодо грудневого платежу 2011 р. по процентам сплинув.

Як вбачається з матеріалів справи, стягненню по процентам підлягають платежі, строк виконання яких настав період з 01 січня 2012 р. по 01 грудня 2013 р., тобто, дату, станом на яку позивач просить стягнути заборгованість.

Суд правильно вважав, що суми процентів, зазначені позивачем в розрахунку заборгованості, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, були нараховані також на прострочене тіло кредиту, яке складається з частин платежів, строк позовної давності відносно стягнення яких вже сплинув.

Тому, суд дійшов обгрунтованого висновку, що сума процентів, за користування кредитом, що підлягає стягненню, повинна становити 2031,23 дол.США.

Також, суд правильно вважав, що не підлягають задоволенню позовні вимоги до відповідачки ОСОБА_4 як поручителя по кредиту, оскільки, позивачем не надано доказів про пред»явлення їй протягом шести місяців відповідної вимоги про погашення даного кредиту, тому, суд відмовив у задоволенні возову в цій частині.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргуТОВ «Кей-Колект» - відхилити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8.07.2015 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :