Постанова № 53816318, 24.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 листопада 2015 р. № 820/8214/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ"

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправними дії Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області щодо внесення в акт перевірки від 30.06.2015 р. №4169/22-01/37076604 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ" код 37076630 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при оформленні взаємовідносин з ТОВ «ОСОБА_2 Петролеум», код 38544588 за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р. та ТОВ «Барилит плюс», код 38361609, за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.» висновків щодо відсутності реальності вчинення господарських операцій між ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ" (код ЄДРПОУ 37076604) та ТОВ «ОСОБА_2 Петролеум» (код ЄДРПОУ 38544588) за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р. та ТОВ «Барилит плюс» (код ЄДРПОУ 38361609) за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0005262201 від 19.11.2014 р., яке прийняте на підставі висновків акту перевірки №8342/22-01/37076604 від 05.11.2014 р.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та уточненого адміністративного позову, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд вважає за необхідне вказати, що з урахуванням прийнятого судом уточненого адміністративного позову від 24.11.2015 року відповідачем по справі є Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Праус» за період з 01.01.2013 р. по 30.04.2014 р., за результатами якої складено акт від 05.11.2014 року №8342/22-01/37076604(а.с.171-193 том 1).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0005262201 від 19.11.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

При вирішенні спору в частині позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області щодо внесення в акт перевірки від 30.06.2015 р. №4169/22-01/37076604 висновків щодо відсутності реальності вчинення господарських операцій між ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ" (код ЄДРПОУ 37076604) та ТОВ «ОСОБА_2 Петролеум» (код ЄДРПОУ 38544588) за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р. та ТОВ «Барилит плюс» (код ЄДРПОУ 38361609) за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р., суд зазначає наступне.

Положеннями пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. п. 75.1, 75.1.1 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового Кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Суд зазначає, що право на внесення відомостей та висновків в акт перевірки є переважним правом відповідача згідно з діючим законодавством України. Отже доводи позивача щодо неправомірності дій Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області щодо внесення в акт перевірки від 30.06.2015 р. №4169/22-01/37076604 висновків є безпідставними, вказані дії відповідача відповідають вимогам податкового законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області щодо внесення в акт перевірки від 30.06.2015 р. №4169/22-01/37076604 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ" код 37076630 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при оформленні взаємовідносин з ТОВ «ОСОБА_2 Петролеум», код 38544588 за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р. та ТОВ «Барилит плюс», код 38361609, за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р.» висновків щодо відсутності реальності вчинення господарських операцій між ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ" (код ЄДРПОУ 37076604) та ТОВ «ОСОБА_2 Петролеум» (код ЄДРПОУ 38544588) за період з 01.04.2014 р. по 30.06.2014 р. та ТОВ «Барилит плюс» (код ЄДРПОУ 38361609) за період з 01.05.2014 р. по 31.05.2014 р. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0005262201 від 19.11.2014 р., яке прийняте на підставі висновків акту перевірки №8342/22-01/37076604 від 05.11.2014 р. суд зазначає.

Слід вказати на те, що фактично контролюючим органом зроблені вказані висновки по господарським операціям між підприємством позивача та ТОВ «Праус».

Судом встановлено, що між ТОВ "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ" (в якості покупця) та ТОВ «Праус» (в якості постачальника) укладений договір поставки нафтопродуктів №44/08-П від 01.08.2013 року(а.с.215 217 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти в подальшому товар, згідно умов договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що номенклатура, кількість, ціна товару та строки поставки визначається сторонами у Додаткових угодах до договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 4.2. вищезазначеного договору товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: ЕХW резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів.

Сторонами укладено додаткові угоди, в яких уточнено номенклатуру, кількість, якість та ціну товару, а саме:

- № 130831000000071 від 01.08.2013 року на загальну суму 5916621,24 грн. у т.ч. ПДВ 986103,54 грн.

- № 130831000000073 від 01.08.2013 року на загальну суму 2 043 206,70 грн. у т.ч. ПДВ 340 534,45 грн.,

- № 130831000000075 від 01.08.2013 року на загальну суму 494 136,72 грн. у т.ч. ПДВ 82 356,12 грн.

З метою повідомлення позивача про місцезнаходження товару та виконання постачальником своєї частини договору №44/08-П від 01.08.2013 року ТОВ «ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ» складено та надіслано на адресу ТОВ «Праус» лист № 44/01-П від 01.08.2013 року, в якому зазначено, що придбані товари знаходяться на зберіганні в ПАТ «Дніпронафтопродукт» та можуть бути отримані в будь-який час на протязі дії вищевказаного договору.

Згідно п. 4.5 договору поставки сторони укладають акти приймання-передачі товару, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару.

На підтвердження виконання договору поставки нафтопродуктів №44/08-П від 01.08.2013 року, додаткових угод до нього та факту передання ТМЦ сторонами складені акти приймання-передачі нафтопродуктів:

-№ 130831000000071 від 31.08.2013 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 436.329 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 5 916 621,24 грн.,

-№ 130831000000073 від 31.08.2013 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 148.705 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 2 043 206,70 грн.,

-№ 130831000000075 від 31.08.2013 року, відповідно до якого кількість ТМЦ становить 35.652 тонн, а загальна вартість з ПДВ складає 494 136,72 грн.

ТОВ «Праус» були видані наступні податкові накладні:

- №71 від 31.08.2013 р. на суму 5916621,24 грн. у т.ч. ПДВ 986103,54 грн.;

- №73 від 31.08.2013 р. на суму 2 043 206,70 грн. у т.ч. ПДВ 340 534,45 грн.;

- №74 від 31.08.2013 р. на суму 494 136,72 грн. у т.ч. ПДВ 82 356,12 грн.;

Згідно п. 3.1 договору якість товару, що поставляється, має відповідати технічним умовам (ТУ) та державним стандартам (ДСТУ), діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару.

Судом встановлено, що ТОВ «Праус» надало позивачу сертифікати відповідності на нафтопродукти, копії яких містяться в матеріалах справи(а.с.229-231, 235-236 том 1).

Розділ 5 договору №44/08-П передбачає порядок розрахунків та ціни.

Розрахунок по договору поставки №44/08-П від 01.08.2013 року у серпні 2013 року не здійснювався та ТОВ «ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ» сплачено поставлений товар у червні 2014 р. у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1459 від 06.06.2014 р. на суму 8 453 964,66 грн.(а.с.228 том 1).

Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту, що відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Разом з тим, зберігання нафтопродуктів здійснювалося ПАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі договору зберігання №0908/10-1 від 09.08.2010 року(а.с.240-242 том 1).

На підтвердження виконання договору зберігання сторонами укладалися акти приймання-передачі наданих послуг №08215 від 31.08.2013 р., №02210 від 28.02.2014 року, №04233 від 30.04.2014 р., №06228 від 30.06.2014 р. протокол узгодження ціни від 28.02.2015 року.

Як встановлено судом, прямого постачання нафтопродуктів між позивачем та ТОВ «Праус» не відбувалось, право власності на придбані нафтопродукти переходило від ТОВ «Праус» до ТОВ «Тернопільоптторг» на нафтобазах ПАТ «Дніпронафтопродукт» (відповідно до умов договору поставки).

Суд зазначає, що транспортування здійснювалося ТзОВ «Зелена Говерла» на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом №ЗГ-Т-010713 від 01.07.2013 року(а.с.1010-12 том 2).

На виконання договору та за результатами надання послуг по перевезенню нафтопродуктів складено додаткову угоду №1 від 01 грудня 2013 року, акти здачі прийомки виконаних робіт від 31.08.2013 року на суму 104877,0 грн., від 28.02.2014 р. на суму 90878,40 грн., від 30.04.2014 р. на суму 135496,80 грн., від 30.06.2014 р. на суму 123357,60 грн.

На підтвердження транспортування товару від місця зберігання до АЗС до матеріалів справи позивачем надані реєстри товарно-транспортних накладних.

За результатами доставки вантажу, зазначеного у товарно-транспортних накладних, в пункт розвантаження, паливо оприбутковувалось відповідальними особами ТОВ «ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ» відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496).

З прибуттям нафтопродуктів на АЗС в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у ТТН, відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт.

Згідно п.п. 10.2.8 Інструкції у разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляв час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчував її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт.

На підтвердження виконання вищезазначених операцій свідчать підписи уповноважених осіб відповідальних за приймання нафтопродуктів та інформація про прийнятий нафтопродукт (вид, марка, вага час прибуття та вибуття перевізника), що знаходяться в кожній товарно-транспортній накладній. Разом з тим, товарно-транспортні накладні також містять штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача.

Також у звязку з тим, що зазначені вище обставини відображені в акті перевірки та контролюючий орган перевірив та описав усі первинні документи, які підтверджують реальність операцій з поставки палива і не вказав жодних зауважень щодо обсягу і оформлення первинних документів в акті перевірки.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, судом встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами за вищевказаними договорами, що підтверджені належними доказами та усі зібрані докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України). витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Слід зазначити, що відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд оцінивши наявні в справі докази зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобовязань за спірними правочинами.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що надані документи відповідають вимогам чинного законодавства України та можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Слід вказати, що контролюючий орган в акті перевірки від 05.11.2014 року посилається на акт від 11.06.2014 року №627/223/37276126 «Про неможливість проведення зустрічної звірки

ТОВ «Праус» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх

реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року» та лист від 23.09.2014

г6667/223/37276126 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус»

(ЄДРПОУ 7276126) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх

реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2013 р. 31.07.2014 р.

З цього приводу суд вважає за необхідне вказати, що наявна у контролюючого органу інформація про можливі порушення з боку контрагентів позивача не може бути підставою для висновків про відсутність реальності здійснених ним господарських операцій.

В силу приписів Податкового Кодексу України акт перевірки, складений контролюючим органом відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008 р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст. 244-2 КАС України.

Згідно ст. 22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з приписами пункту 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого звязку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - субєктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №0005262201 від 19.11.2014 р. підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНОПІЛЬОПТТОРГ" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0005262201 від 19.11.2014 р., яке прийняте на підставі висновків акту перевірки №8342/22-01/37076604 від 05.11.2014 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко