Постанова № 53816313, 19.11.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 р. № 820/8372/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонкорма" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонкорма" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 18.03.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, яке прийняте на підставі акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 413/20-33-22-03-07/38772996 від 20.02.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях субєкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 20.02.2015 № 413/20-33-22-03-07/38772996.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та надав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що при проведенні перевірки позивача контролюючий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесене податкове повідомлення-рішення є законним. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Фахівцями Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова проведена документальна позапланова невиїзна ТОВ "Регіонкорма" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Компанія Кароліт", їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2014 року та їх подальшої реалізації або використання в господарській діяльності.

Результати перевірки оформлені актом від 20.02.2015 № 413/20-33-22-03-07/38772996, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті, за червень 2014 року в загальній сумі 447270,70 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, листом за вих. № 05/03/2015 від 05.03.2015 позивач звернувся до Західної ОДПІ м. Харкова із запереченнями до акту перевірки.

За результатами розгляду заперечення, листом від 13.03.2015 за вих. № 406/10-20-33-22-03-14 Західна ОДПІ м. Харкова повідомила позивача, що висновки, виявлені в ході перевірки залишаються без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки від 20.02.2015 № 413/20-33-22-03-07/38772996, Західною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 670906,50 грн, з яких: основний платіж - 447271 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 223635,50 грн.

Листом від 01.04.2015 за вих. № 01/04/2015 позивач звернувся до ГУ Міндоходів у Харківській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 № НОМЕР_1.

Рішенням про результати розгляду скарги за вих. № 1069/10/20-40-10-04-14 від 22.05.2015 ГУ ДФС у Харківській області скаргу ТОВ "Регіонкорма" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 № НОМЕР_1 - без змін.

Листом від 04.06.2015 за вих. № 04/06-2015 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 № НОМЕР_1.

Рішенням про результати розгляду скарги за вих. № 16107/6199-99-10-01-04-25 від 31.07.2015 податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 № НОМЕР_1 та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу ТОВ "Регіонкорма" - без задоволення.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Регіонкорма" (Замовник) та ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № 020614 від 02.06.2014.

Відповідно до пункту 1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: навантаження-розвантаження в складських приміщеннях, розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Васищево, вул. Промислова, 21, а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

У додатку № 1 до договору про надання послуг № 020614 від 02.06.2014 визначені коефіцієнти складності виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.

Додатковою угодою № 1 до договору про надання послуг № 020614 від 02.06.2014, у зв'язку зі зміною директора ТОВ "Компанія "ОСОБА_3", змінено преамбулу договору, де зазначено нового директора ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" ОСОБА_3

Факт виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку, а саме: податковою накладною від 27.06.2014 № 62727 на загальну суму з ПДВ 2683624,20 грн, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з 02.06.2014 по 27.06.2014, розрахунком вартості навантажувально-розвантажувальних робіт (послуг) № 1 за період з 02.06.2014 по 27.06.2014.

Оплата за надані послуги здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується виписками по особовим рахункам ТОВ "Регіонкорма".

Щодо посилань відповідача на відсутність документів, які підтверджують використання позивачем зазначених послуг, суд зазначає, що отримані від ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" послуги використані позивачем з метою виконання договорів поставок та контрактів, виконання яких підтверджено наданими позивачем документами первинного та бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ "Регіонкорма" та ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, контролюючим органом не встановлено.

Суд не приймає посилання відповідача на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 18.09.2014 № 527/22-03/39137160 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2014 по 31.07.2014", з огляду на наступне.

Суд відмічає, що в силу закону, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд вважає за необхідне вказати, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 КК України та статтею 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обовязку стосовно спірного податкового повідомлення-рішення не виконано, доказів відсутності факту реального вчинення ТОВ "Регіонкорма" господарських відносин з ТОВ "Компанія "ОСОБА_3" не надано.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонкорма" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 № НОМЕР_1, винесене Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонкорма" (61177, м. Харків, пров. Пластичний, буд. 9, офіс 7А, ідентифікаційний код юридичної особи 38772996) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25 листопада 2015 року.

Суддя Р.В. Мельников