Постанова № 53815514, 24.11.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4537/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцької ОДПІ від 02 листопада 2015 року №3442/С про непогодження застосування податкового компромісу,

- визнання узгодженою та досягнутою процедуру податкового компромісу по заяві фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 15 квітня 2015 року за податковим повідомленням-рішенням №0001071701/62/1603 від 20 січня 2015 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем вчинені всі передбачені Податковим кодексом України дії для досягнення податкового компромісу. Стверджував, що достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5% від визначеної в ній суми без будь-яких перевірок з боку контролюючого органу, будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечувала, мотивуючи правомірністю рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу. Стверджувала, що станом на дату повторно розгляду заяви про застосування процедури податкового компромісу, норми Закону №63 не діяли і як наслідок не можливо їх застосовувати.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 10 вересня 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с. 26).

Кременчуцькою ОДПІ, у період з 11 грудня 2014 року по 24 грудня 2014 року проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року, правильності нарахування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 грудня 2014 року №2987/16-03-17-01-10/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження податку на додану вартість за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 49857,00 грн. (а.с. 27-37).

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20 січня 2015 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0001071701/62/1603, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем: "Податок на додану вартість, 14010100" загалом в розмірі 62321,25 грн. (в т.ч., основний платіж 49857,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 12464,25 грн.) (а.с. 25).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року відкрито провадження по справі № 816/1070/15.

15 квітня 2015 року позивачем до Кременчуцької ОДПІ подано заяву про намір досягнення податкового компромісу відповідно до підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 62321,25 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0001071701/62/1603 від 20 січня 2015 року (а.с. 21). Сума податкового компромісу в розмірі 2 492,85 грн. сплачена позивачем 16 квітня 2015 року (а.с. 22).

24 квітня 2015 року Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу № 4880/c/16-03 (а.с. 12-13).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі №816/2794/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.04.2015 про непогодження застосування податкового компромісу, зобов'язано Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про застосування податкового компромісу вх. № 9058 від 15 квітня 2015 року з урахуванням підстав скасування судом рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24 квітня 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу (а.с. 56-58, 62-63).

На виконання вищевказаного рішення суду, Кременчуцькою ОДПІ повторно розглянуто заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4В, від 15 квітня 2015 року та прийнято рішення від 02 листопада 2015 року №3442/с щодо непогодження застосування податкового компромісу (а.с. 23-24).

Відмовляючи повторно у застосуванні податкового компромісу контролюючий орган виходив з того, що: "ФОП ОСОБА_4 16 квітня 2015 року сплачено згідно платіжного доручення №163 до бюджету суму ПДВ 2492,85 грн., що складає 5% від податкового зобов'язання в сумі 49857 грн. Відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначена статтею 2001 розділу V Кодексу, автоматично збільшується на суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, що обліковуються в інтегрованих картках платників податку станом на 01 липня 2015 року. Так як сплачена ФОП ОСОБА_4 сума ПДВ 2492,85 грн. станом на 01 липня 2015 року рахувалася в інтегрованій картці як надміру сплачена, то 08 липня 2015 року ця сума автоматично перейшла на рахунок ФОП ОСОБА_4 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до статті 2001 з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету або на спеціальний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, що обрав спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, в системі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань. Таким чином станом на 29 жовтня 2015 року сплачена сума 2492,85 грн. не може вважатися сплатою під компроміс. В той же час, пункт 12 Закону №63 вказує, що "Платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу, протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом". Отже, вказана норма передбачає, що положення даного нормативно-правового акту діють у визначений законом період, з 17 січня 2015 року по 16 квітня 2015 року включно. З огляду на зазначене, станом на 29 жовтня 2015 року, тобто дату повторного розгляду заяви про застосування процедури податкового компромісу, норми Закону №63 не діють і як наслідок не можливе їх застосування".

Не погоджуючись з даним рішенням Кременчуцької ОДПІ щодо непогодження застосування податкового компромісу, ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправними та скасування останнього.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 1 підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 25 грудня 2015 року №63-VIII) податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Пунктом 2 вказаного підрозділу ПКУ визначено, що сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до пунктів 7, 8 підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Як слідує з вищевикладеного, процедура податкового компромісу в своїй основі направлена на встановлення діалогу між державою та платниками податків, звільнення платників податків від фінансової, кримінальної та адміністративної відповідальності за умови сплати не задекларованих та/або неузгоджених платежів з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, зменшення кількості адміністративних скарг до контролюючих органів та адміністративних позовів до суду платників податків на рішення контролюючих органів, а також забезпечення додаткових податкових надходжень до бюджету.

Так, в ході судового розгляду встановлено та не спростовано відповідачем, що ФОП ОСОБА_4 15 квітня 2015 року подано до Кременчуцької ОДПІ заяву про намір досягнення податкового компромісу відповідно до підрозділу 92 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 62321,25 грн. по податковому повідомленню-рішенню № 0001071701/62/1603 від 20 січня 2015 року (а.с. 21) та сплачено суму податкового компромісу в розмірі 2492,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16 квітня 2015 року (а.с. 22).

24 квітня 2015 року Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу № 4880/c/16-03 (а.с. 12-13), яке в подальшому постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі №816/2794/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року, визнано протиправним та скасовано, а Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію зобов'язано повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про застосування податкового компромісу вх. № 9058 від 15 квітня 2015 року з урахуванням підстав скасування судом рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24 квітня 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу (а.с. 56-58, 62-63).

В силу статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Полтавського окружного адміністративного суду набрала законної сили 08 жовтня 2015 року.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

На виконання вищевказаного рішення суду, Кременчуцькою ОДПІ повторно розглянуто заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, від 15 квітня 2015 року та прийнято рішення від 02 листопада 2015 року №3442/с щодо непогодження застосування податкового компромісу (а.с. 23-24).

Суд не може погодитися з вищевказаним рішенням контролюючого органу виходячи з наступного.

Так, задовольняючи частково позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 по справі №816/2794/15 - "суд дійшов до висновків, щодо необґрунтованості відмови в погодженні позивачу податкового компромісу з підстави наявності факту заниження зобов'язання з податку на додану вартість у зв'язку з заниженням ПДВ, а не у зв'язку із завищенням податкового кредиту. Інших невідповідностей заяви позивача про намір досягнення податкового компромісу умовам податкового компромісу відповідачем не зазначено, а судом не встановлено".

Посилання контролюючого органу у рішенні від 02 листопада 2015 року №3442/с про непогодження податкового компромісу на той факт, що станом на 29 жовтня 2015 року сплачена сума 2492,85 грн. не може вважатися сплатою під компроміс у зв'язку із автоматичним переходом 08 липня 2015 року на рахунок ФОП ОСОБА_4 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та рахується як переплата, суд вважає помилковим з огляду на ту обставину, що у зв'язку із скасуванням рішення Кременчуцької ОДПІ від 24 квітня 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу по справі №816/2794/15, при цьому скасоване рішення не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого рішення, тобто з 24 квітня 2015 року.

Аргументування в оскаржуваному рішенні, що станом на дату повторного розгляду заяви про застосування процедури податкового компромісу, норми Закону №63 не діють і як наслідок не можливе їх застосування, суд вважає необгрунтованим і безпідставним, оскільки скасовуючи рішення Кременчуцької ОДПІ від 24 квітня 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу та зобов'язуючи Кременчуцьку ОДПІ повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про застосування податкового компромісу вх. №9058 від 15 квітня 2015 року по справі №816/2794/15, судом надавалася правова оцінка правовідносинам, що виникли на дату чинності Закону України від 25 грудня 2015 року №63-VIII.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу Кременчуцької ОДПІ на ту обставину, що повторний розгляд заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про застосування податкового компромісу вх. №9058 від 15 квітня 2015 року відбувся не з вини заявника, а у зв'язку із визнанням адміністративним судом протиправним та скасуванням попереднього рішення про непогодження податкового компромісу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу від 02 листопада 2015 року №3442/с є необґрунтованим, і тому визнається протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання узгодженою та досягнутою процедуру податкового компромісу по заяві фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 15 квітня 2015 року за податковим повідомленням-рішенням №0001071701/62/1603 від 20 січня 2015 року, суд зазначає слідуюче.

Так, податковим законодавством не передбачено можливості визнавати податковий компроміс досягнутим в судовому порядку, оскільки відповідно до вищевказаного пункту 8 підрозділу 92 Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом, тобто автоматично після настання певних обставин.

Враховуючи, що позивачем було сплачено узгоджене податкове зобовязання 16 квітня 2015 року, податковий компроміс вважається досягнутим 16 квітня 2015 року, саме на підставі пункту 8 підрозділу 92 Податкового кодексу України.

При цьому, у зв'язку із прийняттям контролюючим органом рішення від 02 листопада 2015 року про непогодження застосування податкового компромісу, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про застосування податкового компромісу вх. № 9058 від 15 квітня 2015 року.

Зазначене узгоджується з положеннями пункту 2 частини другої статті 162 КАС України, згідно якої у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 02 листопада 2015 року №3442/С про непогодження застосування податкового компромісу.

Зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про застосування податкового компромісу вх. № 9058 від 15 квітня 2015 року.

В решті позовних відмов відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області судові витрати, понесені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1218 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2015 року.

СуддяС.О. Удовіченко