Постанова № 53815382, 24.11.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24 листопада 2015 року Справа № 814/3876/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., пр. позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЄланецького районного центру зайнятості, вул. Горького, 15, смт. Єланець, Миколаївська область, 55500

доОСОБА_2, вул. Кубишевська, 44, с. Нововолодимирівка, Єланецький район, Миколаївська область, 55533 простягнення незаконно виплачених коштів в сумі 1806,24 грн.,ВСТАНОВИВ:

Позивач, Єланецький районний центр зайнятості, звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_2, про стягнення незаконно виплачених коштів в сумі 1806,24 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідачка звернулася до районного центру зайнятості із заявою про надання їй допомоги у працевлаштуванні, внаслідок чого, їй було надано статус безробітної з призначенням допомоги по безробіттю, однак, у період перебування на обліку, як безробітної, вона отримувала компенсацію за надання соціальних послуг особі похилого віку.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про дату, час та розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення. Надала суду заяву (арк.с.115), в якій позов не визнає.

Заслухав пояснення представника позивача, дослідив матеріали і обставини справи, суд встановив наступне.

Статтею 7 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III (далі - Закон N 1533-III) встановлено, що видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до пунктів 5-6 частини 2 статті 12 Закону N 1533-III районні центри зайнятості контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

29.01.2007 відповідачка подала до центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного, 05.02.2007 їй було надано статус безробітної.

З 05.02.2007 по 30.01.2008 відповідачу виплачувалась допомога по безробіттю на загальну суму 1806,24 грн.

08.07.2013 року позивач отримав листа від Управління Пенсійного фонду України в Єланецькому районі Миколаївської області, в якому йшлося про те, що згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Єланецької райдержадміністрації № 484 від 15.03.2013 відповідач отримувала компенсацію за надання соціальних послуг особі похилого віку з 26.06.2006р. по 28.02.2010р.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону N 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 вимогу ч. 2 ст. 36 Закону N 1533-III не виконала, на час прийняття до центру зайнятості та під час перебування на обліку в службі зайнятості не повідомила про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг та не могла бути безробітною, оскільки згідно зі ст.2 Закону України Про зайнятість населення ( який був чинний до 31.12.2012 року) такими особами визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які готові та здатні приступити до роботи. Відповідач не готова та не здатна була приступити до роботи, оскільки вона з 26.06.2006 року по 28.02.2010 року надавала соціальні послуги особі похилого віку, а, отже, не мала права отримувати допомогу по безробіттю.

У зв'язку із вказаними обставинами позивач надіслав на адресу відповідачки претензійний лист № 8 від 31.07.2013 року.

Відповідно до ч. 3 статті 36 Закону N 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Крім того, абзацом 1 пункту 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307 (далі - Порядок 307 чинного на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Згідно з ч. 1 статті 34 Закону N 1533-III Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Станом на день, коли ОСОБА_2 звернулась до центру зайнятості та стала отримувати допомогу по безробіттю був чинний Закон України Про зайнятість населення № 803, яким було передбачено (ст.2), що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Не можуть бути визнані безробітними громадяни: а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату); б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру яка не потребує професійної підготовки; в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу; г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку.Цією статтею передбачено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути визнанні безробітними.

Відповідачка до переліку цих осіб не відноситься, тому мала право на отримання допомоги по безробіттю. Посилання позивача на те, що безробітними вважаються особи, які готові та здатні приступити до роботи, а в звязку з тим, що відповідач надавала соціальні послуги особі похилого віку, тому не може приступити до роботи є хибним та ґрунтується на невірному розумінні цієї норми права.

29.01.2007 року, коли відповідач ставала на облік та почала отримувати допомогу по безробіттю вона не відносилась до зайнятого населення, відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про зайнятість населення № 803, була безробітною в розумінні ч.ст.2 Закону України Про зайнятість населення № 803, нічого не приховувала та умислу або зловживання своїми правами та обовязками не допускала.

Крім того, пунктом 2 Порядку № 307, який визначає умови, розмір та тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не передбачено диференціювання розміру та тривалості виплати допомоги по безробіттю за наявності чи відсутності такої умови як надання безробітним соціальних послуг особам похилого віку.

Згідно з п.5 ст.227 КАС України суд дослідив лист управління ПФУ, але позивач всупереч ст.71 КАС України не довів, що відповідач перебувала на обліку в центрі зайнятості та отримала допомогу по безробіттю в загальному розмірі 1806,24 грн. незаконно.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Гордієнко