Постанова № 53815274, 23.11.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2015 року №813/3954/15

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2015 року №0004432202, №0004442202, -

В С Т А Н О В И В :

28 липня 2015 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (надалі ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія») до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2015 року №0004432202, №0004442202.

Свої позовні вимоги в даній справі позивач обґрунтовує тим, що на його думку оспорювані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству України.

Так, позивач зазначає, що відповідачем у лютому 2015 року було проведено перевірку дотримання позивачем вимог п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість. За результатами цієї перевірки було складено акт №511/13-04-22-01/01432606 від 25.02.2015 року та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими застосовано штрафні санкції в розмірі 10% і 20% за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобовязання.

У звязку з чим, позивач акцентує увагу на тому, що рішеннями про розстрочення податкового боргу та відповідними договорами про розстрочення податкового боргу ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» було надано розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість.

Проте, при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі не досліджувались питання чи нараховані Підприємству фінансові санкції (штраф) та нарахована пеня станом на дату вирішення питання про розстрочення існуючої податкової заборгованості (підписання відповідного договору) були включені до загальної суми розстроченого податкового боргу.

Окрім того, на переконання позивача, відповідачем не було враховано те, що рішеннями про розстрочення податкового боргу та відповідними договорами про розстрочення податкового боргу було встановлено інші строки сплати розстрочених податкових зобовязань, аніж передбачені законодавством для сплати податкових зобовязань, згідно поданої платником податку податкової декларації.

Також позивач указує на те, що ним проводилося погашення податкового боргу, який був розстрочений, однак такі обставини не були взяті до уваги відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

Окремо позивач відзначає, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень контролюючим органом також не було проведено належного розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, із урахуванням розміру грошового зобовязання, строків його сплати, термінів його фактичного виконання, розміру та строку прострочення та ін., що не дає можливості визначити чи санкцію було обчислено правомірно, чи ні.

Враховуючи наведені ним доводи, позивач вважає, що відповідачем було безпідставно винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення №0004432202, №0004442202 від 18.03.2015 року, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами судді від 29.07.2015 року у даній адміністративній справі відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано заперечення на адміністративний позов, додаткові письмові пояснення. У своїх запереченнях відповідач обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а його позиція полягає в наступному.

Відповідач указує на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті за висновками акта перевірки №511/13-04-22-01/01432606 від 25.02.2015 року, які свідчать про порушення платником податків (позивачем) строків сплати узгоджених грошових зобовязань, у звязку з чим, до нього було застосовано передбачені Податковим кодексом України штрафні санкції. При цьому, такі штрафні санкції були нараховані в автоматизованому режимі на підставі даних АС Податковий блок. Також відповідач зазначає, що ним було узято до уваги перенесення строків сплати грошових зобовязань за рішеннями та договорами про розстрочення податкового боргу й звертає увагу на те, що розстрочення податкового боргу №10 від 07.02.2014 року було скасоване рішенням ГУ Міндоходів у Львівській області №2/2500 від 12.05.2014 року.

Відповідно, свої висновки й рішення контролюючий орган вважає обґрунтованими та законними, а відтак, не вбачає підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень №0004432202, №0004442202 від 18.03.2015 року.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, письмових поясненнях та просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, письмових поясненнях, наголосила на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень №0004432202, №0004442202 від 18.03.2015 року, оскільки такі, на її думку, прийняті в повній відповідності з нормами чинного законодавства України, а також просила суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.02.2015 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області було проведено перевірку дотримання вимог п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» (01432606) за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №511/13-04-22-01/01432606 від 25.02.2015 року, в якому зафіксовано несвоєчасну сплату ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» узгодженої суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість, чим порушено п.57.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України.

У подальшому, на підставі акту №511/13-04-22-01/01432606 від 25.02.2015 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004432202 від 18.03.2015 року, яким визначено платнику податків 20 відсотковий штраф у сумі 79 972,22 грн. за затримку сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 399 861,1 грн. більше 30 календарних днів, а також податкове повідомлення-рішення №0004442202 від 18.03.2015 року, яким визначено платнику податків 10 відсотковий штраф у сумі 57 819,13 грн. за затримку сплати грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 578 191,3 грн. до 30 календарних днів.

Вважаючи свої права порушеними діями та рішеннями субєкта владних повноважень, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0004432202, №0004442202 від 18.03.2015 року, позивачем було оскаржено їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області.

Рішенням про результати розгляду скарги №2763/10/13-01-10-07-05 від 29.05.2015 року Головним управлінням ДФС у Львівській області було залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0004432202 від 18.03.2015 року, а податкове повідомлення-рішення №0004442202 від 18.03.2015 року було скасоване в частині штрафної (фінансової) санкції в сумі 420,13 грн., в іншій же частині таке рішення було залишене без змін.

Не погодившись з такими діями та рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся з означеним позовом до суду та вимагає визнати протиправними й скасувати податкові повідомлення-рішення №0004432202, №0004442202 від 18.03.2015 року.

Загалом, суд у першу чергу відзначає, що відповідно до п.п.60.1.3 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобовязання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Відтак, у звязку зі зменшенням суми грошового зобовязання (штрафної санкції) за податковим повідомленням-рішенням №0004442202 від 18.03.2015 року, воно є відкликаним і не створює для платника податків жодних наслідків, а тому не може бути предметом оскарження.

У той же час, згідно з п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога у випадках, визначених п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобовязання або податкового боргу.

У даному ж випадку, відсутні докази складання податкового повідомлення-рішення зі зменшеною сумою грошового зобовязання, зокрема, таке не надано відповідачем, а позивач стверджує про відсутність такого рішення та про його неотримання. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду цієї справи податкове повідомлення-рішення №0004442202 від 18.03.2015 року не відкликане, породжує для позивача відповідні правові наслідки, а відтак, може бути оскаржене до адміністративного суду.

У звязку з чим, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, що засвідчують підстави й порядок прийняття оспорюваних рішень, суд відзначає наступне.

Так, як вбачається з відомостей акта №511/13-04-22-01/01432606 від 25.02.2015 року, порушення законодавства зі сторони позивача, на думку податкового органу, полягало в несвоєчасній сплаті ним узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, за що податковим законодавством України передбачено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10% і 20% в залежності від строку затримки сплати.

А саме, в акті як підставу для сплати грошового зобовязання наведено «рішення ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (ст.100 ПКУ) №6 від 08.02.2014», а також указується дата сплати грошових коштів із простроченням, кількість протермінованих днів сплати, сума боргу, ставка штрафу, розрахунок штрафних санкцій та їх розмір.

Окрім того, судом встановлено, що ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» було перенесено строки сплати грошових зобовязань/податкового боргу за рядом рішень про розстрочення податкового боргу та відповідними договорами про розстрочення податкового боргу.

Так, між ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», на підставі рішення №8 від 30.01.2013 року, було укладено договір про розстрочення податкового боргу №31 від 30.01.2013 року, за яким розстрочено сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 513 140,17 грн. з 30.01.2013 року по 14.10.2013 року.

Також, між ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», на підставі рішення від 30.07.2013 року, було укладено договір про розстрочення податкового боргу №63 від 29.07.2013 року, за яким розстрочено сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 222 470,28 грн. з 29.07.2013 року по 13.12.2013 року.

Окрім того, між ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», на підставі рішення №10 від 07.02.2014 року, було укладено договір про розстрочення податкового боргу №6 від 08.02.2014 року, за яким розстрочено сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 893 774,05 грн. з 10.03.2014 року по 10.12.2014 року.

Також, між ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», на підставі рішення №3717/25-05 від 07.04.2014 року, було укладено договір про розстрочення податкового боргу №20 від 07.04.2014 року, за яким розстрочено сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 103 001,61 грн. з 07.04.2014 року по 22.09.2014 року.

Окрім того, між ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області та ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія», на підставі рішення №49 від 04.09.2014 року, було укладено договір про розстрочення податкового боргу №34 від 04.09.2014 року, за яким розстрочено сплату податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 1 082 345,66 грн. з 04.09.2014 року по 17.12.2014 року.

Відтак, суд приходить до висновку, що порушення строків сплати грошового зобовязання, про яке вказується в акті №511/13-04-22-01/01432606 від 25.02.2015 року, стосується зобовязання з податку на додану вартість у сумі 893 774,05 грн., розстроченого за договором про розстрочення (відстрочення) (грошових зобовязань) податкового боргу №6 від 08.02.2014 року, укладеного на підставі рішення №10 від 07.02.2014 року, що, власне, й відповідає вказаній в акті підставі для сплати грошового зобовязання, яка наведена вище.

У звязку з чим, суд відзначає, що, відповідно до п.100.1 ст.100 Податкового кодексу України, розстроченням, відстроченням грошових зобовязань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобовязань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України.

Згідно п.100.6 ст.100 Податкового кодексу України, розстрочені суми грошових зобовязань або податкового боргу (в тому числі окремо суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Як вбачається зі змісту договору про розстрочення (відстрочення) (грошових зобовязань) податкового боргу №6 від 08.02.2014 року, грошові зобовязання позивача з податку на додану вартість підлягали сплаті рівними частками (по 89 377,40 грн., а за останній місяць 89 377,45 грн.) до 10 числа кожного місяця з березня по грудень 2014 року. Тобто, даним договором було встановлено інші строки сплати виконання грошових зобовязань, аніж ті, які за загальним правилом визначаються Податковим кодексом України.

Зазначене вказує на помилковість наведених в акті №511/13-04-22-01/01432606 від 25.02.2015 року даних про строки прострочення виконання позивачем грошового зобовязання, оскільки такі дані вказують на обчислення відповідачем строків прострочення не з дати перенесеного строку сплати платником податків грошових зобовязань/податкового боргу. Наприклад, в акті №511/13-04-22-01/01432606 відповідач зазначає, що сплата 27.08.2014 року здійснена з простроченням на 213 днів, отже, це вказує на те, що терміном оплати було 26.01.2014 року (27.08.2014 року - 213 днів), сплата 26.06.2014 року здійснена з простроченням на 207 днів, отже, це вказує на те, що терміном оплати було 01.12.2013 року (26.06.2014 року - 207 днів), сплата 01.07.2014 року здійснена з простроченням на 203 дні, отже, це вказує на те, що терміном оплати було 10.12.2013 року (01.07.2014 року - 203 дні) і т.д., хоча договір про розстрочення був укладений 08.02.2014 року й перший строк сплати за ним був визначений 10.03.2014 року.

Із огляду на що, суд вважає, що контролюючим органом не було взято до уваги, що договором про розстрочення №6 від 08.02.2014 року були встановлені інші строки сплати розстрочених податкових зобовязань, аніж за загальним правилом, й обчислення строку протермінування платежу провадилося без врахування положень такого договору. Це, в свою чергу, свідчить про невірне обчислення відповідачем кількості днів затримки сплати податкових зобовязань з податку на додану вартість, що призвело до невірного нарахування штрафних санкцій.

При цьому, суд надає критичної оцінки доводам відповідача щодо скасування за рішенням ГУ Міндоходів у Львівській області №2/2500 від 12.05.2014 року розстрочення податкового боргу №10 від 07.02.2014 року (договір №6 від 08.02.2014 року), чим він обґрунтовує застосування штрафних санкцій у визначеному ним розмірі.

Суд відзначає, що, відповідно до п.п.100.12.2 п.100.12 ст.100 Податкового кодексу України, договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: зясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобовязань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобовязання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобовязання чи податкового боргу.

Як передбачено п.4.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) платників податків, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України №574 від 10.10.2013 року, з ініціативи органу доходів і зборів, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган доходів і зборів вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу), приймає рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу), про що повідомляє платника податків та відповідний орган доходів і зборів. Орган доходів і зборів, який ініціював розірвання договору, на підставі рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) розриває договір про розстрочення (відстрочення).

У такому випадку підрозділ, до функцій якого належать питання розстрочення (відстрочення) грошового зобовязання (податкового боргу), письмово повідомляє підрозділ, до функцій якого належить ведення обліку надходжень з податків, зборів, платежів, та структурні підрозділи, які здійснюють адміністрування відповідних податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, для здійснення заходів щодо нарахування пені та відповідних штрафних санкцій, відповідно до норм чинного законодавства.

Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 5).

При цьому, рішення про розстрочення (відстрочення) скасовується в повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).

Згідно з п.4.5 цього ж Порядку, рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору. У пункті 6.4 «Особливі умови» договору робиться запис: «Договір достроково розірвано, документ від _____ №____».

У день прийняття рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) підрозділ, до функцій якого належать питання розстрочення (відстрочення) грошового зобовязання (податкового боргу), таке рішення заносить у журнал, зазначаючи номер, дату, суму розстрочення (відстрочення), яку скасовано.

Дані з журналу переносяться до ІС.

Копія такого рішення передається не пізніше наступного робочого дня підрозділу, до функцій якого належить ведення обліку надходжень з податків, зборів, платежів, для проведення відповідної звірки.

В ІС рішення про скасування розстрочення (відстрочення) проводиться шляхом відображення: ознаки щодо скасування суми розстрочення (відстрочення); нарахування розстрочених (відстрочених) сум грошових зобовязань (податкового боргу), строк сплати яких не настав; нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).

Проте, як вбачається із копії договору про розстрочення (відстрочення) (грошових зобовязань) податкового боргу №6 від 08.02.2014 року, яка була надана відповідачем 02.11.2015 року, разом із додатковими поясненнями та засвідчена представником контролюючого органу, у ньому відсутній запис про дострокове розірвання такого договору. Окрім цього, відповідачем не доведено факту прийняття рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобовязань (податкового боргу) та повідомлення про таке рішення позивача.

Отже, суд приходить до переконання, що обставина скасування рішення про розстрочення грошових зобовязань і розірвання відповідного договору про розстрочення, у визначеному законом порядку, не доведена належним чином, у звязку з чим, податковим органом слід брати до уваги строки сплати грошового зобовязання, які були встановлені договором про розстрочення (відстрочення) (грошових зобовязань) податкового боргу №6 від 08.02.2014 року, чого ним зроблено не було.

Більш того, слід знову ж наголосити, що відповідач в акті №511/13-04-22-01/01432606 від 25.02.2015 року як на підставу для визначення строків сплати грошового зобовязання посилається саме на таке розстрочення №6 від 08.02.2014 року, а не на інші підстави. При цьому, як уже було сказано вище, розрахунки суми штрафу не відповідають перенесеним строкам сплати розстроченого зобовязання за цим договором, а відповідають строкам сплати, що знаходяться поза межами договору про розстрочення (відстрочення) (грошових зобовязань) податкового боргу №6 від 08.02.2014 року (до його укладення). Тобто, відповідачем безпідставно не були взяті до уваги перенесені строки сплати грошового зобовязання при визначенні порушення зі сторони позивача й відповідальності за нього, хоча відповідач одночасно й посилається, власне, на таке розстрочення, отже, такий розрахунок штрафних санкцій не може бути вірним.

Окрім того, суд відзначає й іншу помилковість при розрахунку штрафних санкцій, який наведений в акті №511/13-04-22-01/01432606 від 25.02.2015 року. Так, згідно із п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

В акті №511/13-04-22-01/01432606 відповідачем застосовується до позивача штраф у розмірі і 10%, і 20%, проте, штраф у розмірі 10% було застосовано за прострочення платежу більше 30 календарних днів, а, зокрема, за прострочення сплати 17 288,9 грн. на 213 днів, 10 000 грн. на 191 день, 15 000 грн. на 184 дні і т.д. Хоча, таке прострочення, якщо воно дійсно було би допущене позивачем, вимагало б застосування санкції в розмірі 20%, а не 10%, позаяк, строк прострочення перевищує 30 календарних днів.

Окрім того, суд також вважає за необхідне відзначити, що з договору про розстрочення (відстрочення) (грошових зобовязань) податкового боргу №6 від 08.02.2014 року вбачається, що до загальної суми грошового зобовязання, яке розстрочується, було включено й штрафну (фінансову) санкцію в сумі 62 505 грн. У той же час, із оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та акта №511/13-04-22-01/01432606 неможливо визначити чи враховано такі штрафні санкції, які були визначені на дату укладення договору про розстрочення, при визначенні штрафу за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями №0004432202, №0004442202 від 18.03.2015 року, оскільки їх неврахування може призвести до подвійного застосування щодо платника податків відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не було враховано всіх дійсних обставин справи при визначенні штрафних (фінансових) санкцій позивачу, що призвело до їх застування за податковими повідомленнями-рішеннями №0004432202, №0004442202 від 18.03.2015 року в розмірі, що не відповідає приписам чинного законодавства України.

При цьому, суд враховує, що якщо встановлено невідповідність частини рішення субєкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Разом з цим, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, самостійно приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке би відповідало закону, та давати вказівки, які би свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого субєкта владних повноважень.

У звязку з чим, зважаючи на те, що в даному випадку суд прийшов до висновку про неможливість виокремити частини оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є неправомірними, такі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню повністю.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

При винесенні рішення суд також вважає за потрібне відмітити необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують правомірність дій контролюючого органу, наявність достатніх підстав для винесення оспорюваних рішень та їх повну й безумовну відповідність чинному законодавству України. Відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача. А отже, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і їх правомірність.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що субєкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 18.03.2015 року №0004432202.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 18.03.2015 року №0004442202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (код ЄДРПОУ 01432606) сплачений судовий збір у сумі 365 (триста шістдесят пять) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 26 листопада 2015 року.