Постанова № 53815009, 25.03.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2011 р. Справа № 2a-445/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Зарицької Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державного міського підприємства ІваноФранківськтеплокомуненерго"

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про скасування податкових повідомлень-рішень № 0008381502/0 від 08.12.2010 року та № 0008381502/1 від 31.12.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

07.02.2011 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго»звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008381502/0 від 08.12.2010 року. Позовні вимоги мотивувало тим, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необґрунтовано та безпідставно нараховано позивачу штрафні санкції за в сумі 54 788,00 грн.

21.03.2011 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив також скасувати податкове за відповідачем № 0008381502/1 від 31.12.2010 року, оскільки останнє винесене на підставі акту перевірки № 19823/15-2/03346058 від 30.11.2010 року, що й податкове повідомлення-рішення № 0008381502/0 від 08.12.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачу безпідставно нараховано штрафні санкції в сумі 54 788,00 грн. та 346 458,02 грн. відповідно. Вважає їх протиправними, так як не погоджується із зафіксованим в акті перевірки від 30.11.2010 року висновками щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства. Зазначив, що Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго» своєчасно сплачено задекларовані ним суми податку на додану вартість за квітень 2007 року та за травень 2007 року в розмірі 550 089,00 грн. і 142 827,00 грн. відповідно, що підтверджується копіями платіжних доручень № 1884 від 28.04.2007 року, № 2228 від 24.05.2007 року, № № 2239, 2243 від 25.05.2007 року, № 2241 від 29.05.2007 року, № 2242 від 30.05.2007 року, а також № 2251 від 30.05.2007 року, № 3034 від 25.06.2007 року, № 3057 від 26.06.2007 року. При цьому вказав, що позивачем у відповідності до вимог п.1.7, п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року за № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, у даних платіжних дорученнях чітко зазначено призначення платежу: податок на додану вартість за травень 2007 року, «код платежу»03346058, код одержувача 20568100. За таких обставин, суми податкових зобовязань з податку за додану вартість за вказані періоди з урахуванням вимог п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст.16 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа. А тому відповідачем протиправно зараховано, сплачені позивачем суми податку на додану вартість за квітень 2007 року та за травень 2007 року, у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Зазначив, що черговість погашення податкових зобовязань платника податків встановлена п.7.7 статті 7 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, яка діє незалежно від волі платника податків. Відповідачем на виконання п.7.7 ст.7 даного Закону правомірно було спрямовано, сплачені позивачем суми податку на додану вартість за квітень 2007 року та за травень 2007 року, у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не є податковим боргом в порядку календарної черговості його виникнення. А тому, задекларовані Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго»суми податку на додану вартість за вказані періоди сплачені ним з порушенням строків, встановлених чинним законодавством. З урахуванням наведеного відповідачем згідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 ЗУ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, застосовано до Державного міського підприємства «ІваноФранківськтеплокомуненерго»згідно податкових повідомлень-рішень № 0008381502/0 від 08.12.2010 року та № 0008381502/1 від 31.12.2010 року штрафні санкції в сумі 54 788,00 грн. та 346 458,02 грн. відповідно. Просив в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представників сторін, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго»23.02.1996 року зареєстроване виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа та 20.03.1996 року взяте на податковий облік як платник податків Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську.

Судом встановлено, що 30.11.2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартіть до бюджету Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго»за період квітень-травень 2007 року.

За результатами перевірки складено акт за № 19823/15-2/03346058 від 30.11.2010 року, в якому зафіксовано факт несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобовязання з податку на додану вартіть за період квітень-травень 2007 року, чим порушено вимоги п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 ЗУ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

На підставі вищевказаного акту перевірки заступником начальника Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську ОСОБА_3 винесено податкове повідомлення-рішення за № 0008381502/0 від 08.12.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 346 458,02 грн.

Крім того, 31.12.2010 року відповідачем на підставі згаданого акту перевірки від 30.11.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0008381502/1 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 346 458,02 грн.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України Про систему оподаткування у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначені види податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України. Згідно п.3 ч.1 ст.9 даного Закону платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що 21.05.2007 року та 19.06.2007 року Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуненерго»на виконання п.п 7.7.1 п.7.7, п.п.7.8.1 п.7.8 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та п.п. 4.1.4 п.4.1 ст.4 ЗУ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, подано до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року та травень 2007 року, якими узгоджено зобовязання платника податків щодо податку на додану вартість за вказані періоди в сумі 550 089,00 грн. та в сумі 142 827,00 грн. відповідно.

Згідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 даного Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

У відповідності до вимог п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 ЗУ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року № 2181 із змінами, внесеними згідно ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»від 30.06.2006 року № 398, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ч.1 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року за № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Судом встановлено, що 30.05.2007 року та 26.06.2007 року Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуенерго»сплачено задекларовані ним суми податку на додану вартість за квітень 2007 року та за травень 2007 року в розмірі 550 089,00 грн. і 142 827,00 грн. відповідно. Дана обставина підтверджується копіями платіжних доручень № 1884 від 28.04.2007 року (100 000,00 грн.), № 2228 від 24.05.2007 року (32 000,00 грн.), № № 2239, 2243 від 25.05.2007 року (28 089,00 грн., 290 00,00 грн.) № 2241 від 29.05.2007 року (100 000,00 грн.) та № 2242 від 30.05.2007 року (100 000,00 грн.), призначення платежу: податок на додану вартість за квітень 2007 року, «код платежу»03346058, код одержувача 20568100, а також копіями платіжних доручень № 2251 від 30.05.2007 року ( 40 000,00 грн.), № 3034 від 25.06.2007 року ( 112 827,00 грн.) та № 3057 від 26.06.2007 року ( 30 000,00 грн.), призначення платежу: податок на додану вартість за травень 2007 року, «код платежу»03346058, код одержувача 20568100.

При цьому суд зазначає, що вищевказані платіжні доручення оформлені позивачем з дотриманням вимог п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року за № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/89/76.

За таких обставин, суми податкових зобовязань з податку за додану вартість за квітень 2007 року та за травень 2007 року з урахуванням вимог п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст.16 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату вказаних податкових зобовязань, визначених платником податків, а саме 28.04.2007 року, 24.05,2007 року, 25.05.2007 року, 29.05.2007 року і 30.05.2007 року при сплаті податку на додану вартість за квітень 2007 року та 30.05.2007 року, 25.06.2007 року і 26.06.2007 року при сплаті податку на додану вартість за травень 2007 року.

З наведеного вбачається, що Державним міським підприємством «Івано-Франківськтеплокомуенерго»узгоджена сума податку на додану вартість за квітень 2007 року та за травень 2007 року сплачена до закінчення встановленого законом граничного терміну, тобто до 30.05.2007 року та до 02.07.2007 року відповідно.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача з приводу того, що контролюючим органом, в даному випадку Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську, правомірно у відповідності до вимог п.7.7 статті 7 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено черговість погашення податкових зобовязань платника податків за рахунок коштів, призначених на сплату податку на додану вартість за квітень 2007 року та за травень 2007 року, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

В той же час, як уже було встановлено судом, позивач у платіжних дорученнях № 1884 від 28.04.2007 року, № 2228 від 24.05.2007 року, № № 2239, 2243 від 25.05.2007 року, № 2241 від 29.05.2007 року, № 2242 від 30.05.2007 року та відповідно № 2251 від 30.05.2007 року, № 3034 від 25.06.2007 року, № 3057 від 26.06.2007 року чітко вказав призначення платежу: податок на додану вартість за квітень 2007 року та травень 2007 року. А тому, недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого п.7.7 статті 7 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не наділяє податковий орган правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом, сплачених платником податку сум, у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що винесені Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську податкові повідомлення-рішення № 0008381502/0 від 08.12.2010 року та № 0008381502/1 від 31.12.2010 року є протиправними, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008381502/0 від 08.12.2010 року та № 0008381502/1 від 31.12.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 29.03.2011 року.