Постанова № 5381302, 14.07.2009, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-а-1259/0514/09р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2009 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мавроді Р.Ф.

при секретарі Ганжа Т.А.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення та разової грошової допомоги,

В С Т А Н О В И В :

15 червня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до Управлiння працi та соцiального захисту населення Добропільської міської Ради (Далі УПСЗН) та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення за період з 2004 по 2008 роки включно , а також щорічної разової допомоги за період 2003-2009 роки.

У судовому засiданнi позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визнаний iнвалiдом 3 групи 1 категорії, та перебуває на облiку в Добропiльському УПСЗН.

Вiдповiдно до Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», він має право на отримання щорiчної допомоги на оздоровлення за 2004-2008 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Фактично вiдповiдач - Добропiльське УПСЗН виплачувало йому допомогу на оздоровлення в розмірі, значно меншому, чим передбачено діючим законодавством.

Він звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорiчних виплат вiдповiдно до вищевказаного Закону, але його звернення були вiдхилені.

Позивач вважає вiдмову у виплаті недонарахованих сум на оздоровлення безпідставною, як порушуючи його права і просить суд на пiдставi ст. 48 Закону, з урахуванням мiнiмальної заробiтньої плати, яка склалась за вiдповiдний перiод, стягнути з Добропiльського УПСЗН на його користь недонараховані виплати з допомоги на оздоровлення за період з 2004 по 2008 роки включно.

Крім того, позивач зазначив, що він згідно ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» має статус ветерана війни.

Вiдповiдно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» (надалі Закон), щорічно до 5 травня інвалідам війни сплачується разова допомога у розмірі: інвалідам 3-ої групи 7 мінімальних пенсій за віком.

Фактично вiдповiдач Добропiльське УПСЗН виплачувало йому одноразову допомогу в розмірі, значно меншому чим передбачено діючим законодавством.

Звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорiчних виплат вiдповiдно до Закону, але його звернення було вiдхилено.

Вважає вiдмову у виплаті щорічної одноразової допомоги згідно до Закону, як таке, що порушує його права і просить суд визнати дії Добропільського УПСЗН неправомірними, і на пiдставi ст.13 Закону, з урахуванням мiнiмальної пенсії за віком яка склалась за вiдповiдний перiод стягнути з Добропiльського УПСЗН на його користь виплати з щорічної разової допомоги за період 2003-2009 роки включно в загальному розмiрi 13710 грн. 00 коп.

Представник вiдповiдача – юрист-спеціаліст 1 категорії Добропільського управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради ОСОБА_2, діюча на підставі доручення, позов не визнала, і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що позивачу нараховані та він отримав компенсацiйнi виплати на оздоровлення протягом 2004-2008 років у розмiрах, що передбачено Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України № 836 вiд 26 липня 1996 р., та компенсацiйні виплати за 2005-2007 роки на пiдставi Постанови Кабінету Міністрів України № 562 вiд 12 липня 2005 р. Як розпорядник коштів нижчого рівня, Добропільським УПСЗН зазначені виплати провадяться у відповідності до постанов та роз’яснень, які надходять з Головного управління праці та соціального захисту населення Донецької області та у відповідності з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того зазначила, що Законами України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесения змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет на 2009 рік» щорічна разова грошова допомога до 5 травня здійснювалась в розмірах, які визначені Постановами Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» та від 18 березня 2009 р. № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального махисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», а саме: в 2008 році інвалідам І групи -500 грн., II групи - 400 грн. III групи - 350 гри. в 2009 році інвалідам І групи -540 гри.. II групи - 430 гри. III групи - 380 грн.. Цс не суперечить Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки статтею 17 вищевказаного Закону визначено, що фінансування витрат, пов'язаних з введениям в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Основою законодавства держави є Конституція України, статтею 95 визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Держава прагне до збалансованості бюджету України. Регулярні звіти про доходи і видатки Державною бюджету України мають бути оприлюднені. Відносини, які виникають у процесі складання розподілів затверджень, виконань Державного бюджету України регламентуються Бюджетним кодексом України. За нецільове використання бюджетних коштів ст. 119 Бюджетного Кодексу України передбачена дисциплінарна, адміністративна або кримінальна відповідальність. При цьому розпорядники бюджетних коштів приймають зобов'язання тільки в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до 4.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України». Тому посилатися лише на основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечує саме Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. У разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата разової грошової допомоги для ветеранів війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Щорічно, виходячи з фінансових можливостей держави Закон України про державний бюджет на поточний рік визначає конкретний розмір щорічної разової допомоги, а також категорії пільговиків. Законами України про Державний бюджет встановлено, що розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання видатків або платежів державного бюджету тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених їм на фінансовий рік у порядку, визначеному Міністерством фінансів України та Бюджетним кодексом України. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат. Щодо розміру мінімальний пенсії за віком, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з вказаним Законом. Застосування мінімального розміру пенсії за віком, для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено. Виходячи з цього, Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пункту 20 розділу II) було призупинено (змінено) дію частини п'ятої статей 12, 13, 14, 15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та передбачено відповідний обсяг видатків, які позивач отримував у повному обсязі. Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік" встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік. що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Щодо рішення Конституційного Суду від 22 травня 2008 року, з приводу неконституційного обмеження розміру щорічної разової грошової допомоги, встановленої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". „Про Державний бюджет України на 2008 рік", то слід вважати що це рішення набрало чинності в травні 2008 року, тобто вже після припинення виплати грошової допомоги. Змін до Закону України „Про Державний бюджет України па 2008 рік" в частині виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, не прийнято. Управління проводило виплати цієї допомоги в квітні 2008 року відповідно до діючого законодавства. Відповідно до ст. 99 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, а за ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенню позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Управління наполягає у відмові задоволенню позову за 2003-2008 роки з виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня інваліду війни у зв'язку із пропущенням строк) звернення до суду.

Просила суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про стягнення сум на оздоровлення та щорічної разової грошової допомоги до 05 травня відмовити.

Представник Головного управління державного казначейства України у Донецькій області проти позову також заперечувала, та звернулася до суду с заявою з проханням слухати справу у її відсутність.

Інші сторони не заперечували проти слухання справи у відсутність представника співвідповідача.

Заслухавши пояснення сторiн, вивчивши матерiали справи, перевiривши доводи позивача, та заперечення представника вiдповiдача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по сутi, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовiдносини, які виникли мiж позивачем та вiдповiдачем слiд розглядати iз застосуванням Конституцiї України, Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", Законiв України "Про мiнiмальну заробiтну плату", Законiв України "Про державний бюджет України " на 2004-2008р., а також Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України, якi не суперечать вимогам Основного Закону, та перелiчених Законiв.

В судовому засiданнi встановлено, що позивач як учасник та iнвалiд 3 групи є постраждалим внаслідок лiквiдацiї аварiї на Чорнобильськiй АЕС, перебуває на облiку в Добропiльському УПСЗН, що пiдтвержується ксерокопiєю посвiдчення, правоустановчих документiв, долучених до справи і ці обставини відповідачем не оспорюються.

Вiдповiдно до ст.48 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи" позивач як iнвалiд 3 групи має право на отримання щорiчної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох та п’яти мiнiмальних заробiтних плат, відповідно до 1 та 2 категорії.

До матерiалiв справи долучено довiдку Добропiльського УПСЗН, згiдно якої позивачу у 2004 році, у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та нараховано та сплачено щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 21грн.50коп. як інваліду 3 групи 1 категорії, в 2005-2008 р. у сумі 90 грн. 00 коп. як інваліду 3 групи 1 категорії, на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005 року.

Суд вважає, що розмiр щорiчних виплат, якi провадились вiдповiдачем Добропільським УПСЗН на користь позивача, не вiдповiдають вимогам дiючої норми ст.48 Закону "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи", а також Законам України щодо змiни розмiру мiнiмальної заробiтної плати , при щорiчному затверджені нового державного бюджету за 2000-2007 роки.

Статтею 19 ч.2 Конституцiї України передбачено, що органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi та в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Законами України "Про державний бюджет України" на 2004-2008 рр. мiнiмальна заробiтна плата вiдповiдно складала суму 205 грн.00 коп., 332 грн.00 коп.,350 грн. 00 коп., 420 грн.00 коп., 525 грн.00 коп.

Виходячi з загальних засад прiоритетностi законiв над урядовими нормативними актами суд вважає, що при вирiшеннi даного спору слiд застосовувати правила ст.48 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи", вiдповiдно до яких розмiри допомоги на оздоровлення за 2004,2005,2007,2008 роки, що пiдлягають стягненню з Добропiльського УПСЗН на користь ОСОБА_1, (з урахуванням нарахованого та сплаченого розміру компенсації на оздоровлення) складають:

2004 р.- (205,00 х 4) -21.50= 798 грн.25 коп. -1 категорія 3 група інвалідності;

2005 р.- (332,00 х 4) -90.00=1238грн.00коп. - 1 категорія 3 група інвалідності;

2007 р.- (420.00 х 4) -90.00 = 1590грн.00коп. - 1 категорія 3 група інвалідності;

2008 р. - (525 х 4 ) – 90,00 = 2010 грн. 00 коп. - 1 категорія 3 група інвалідності;

всього: 5636 грн. 25 коп.

Суд не може погодитись з запереченнями представників відповідачів виходячи з наступного.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1 категорії) та отримує компенсаційні виплати згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991р. № 796-ХІІ щорічна допомога інвалідам 3 групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).

Законами України "Про Державний бюджет України» за 2003-2007 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-XII, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-IV передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Суд також керується тим, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років,(до 2005 року) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття 2 Закону № 372-IV, а не Постанова КМУ №836 та Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.

У задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік також слід відмовити, оскільки п.37 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік було зупинено. Ці положення до теперішнього часу не були визнані неконституційними Конституційним судом України.

З приводу стягнення разової щорічної допомоги до 05 травня, встановлено, що визнаний інвалідом 3-ої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням. Позивач перебуває на обліку в Добропільському УПСЗН.

Згідно довідки Добропільського УПСЗН, позивачу ОСОБА_1 як інваліду війни 3-ої групи здійснені щорічні виплати до 5 Травня у квітні 2003 року в розмірі 100 грн. 00 коп., у квітні 2004 році в розмірі 130 грн.00 коп., в квітні 2005 року в розмірі 270 грн,00 коп., в квітні 2006 року в розмірі 270 грн.00 коп., в квітні 2007 року в розмірі 300 грн., 00 коп., в квітні 2008 року в розмірі 350 грн. 00 коп, в квітні 2009 року в розмірі 380 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 13 Закону України № 3551 -XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3-ої групи щорічно до 5 Травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 28 ч.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, що втратили працездатність.

Позивач ОСОБА_1 щорічно отримував грошову допомогу, яка йому виплачувалась до 5 травня кожного поточного року.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності УПСЗН з приводу недоврахування та виплати щорічної допомоги до 5 травня за 2003-2009 роки, суд вважає ці вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Фактично позивач отримав від Добропільського Управління праці та соціального захисту н аселення Добропільської міської ради Донецької області у квітні 2008-2009 р.допомогу, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». При цьому відповідач керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», який дозволяв встановлювати конкретні розміри спірної допомоги Кабінету Міністрів України.

Статтею 12 Закону від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам війни виплачується щорічна одноразова допомога до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України" визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 р.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня постановлення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, Рішення Конституційного суду України зворотної сили не мають.

Відповідач сплатив визначену діючим на час виплати законодавством суму щорічної разової допомоги до Дня Перемоги, доки Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів» ще не був визнаний неконституційним. Тобто, на час вчинення оскаржуваної дії (сплати певної суми) орган владних повноважень діяв в межах закону, тому його дії не можна вважати протиправними.

Щодо одноразової виплати до 05 травня 2009 року також слід відмовити, оскільки Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» щорічна разова грошова допомога до 5 травня здійснювалась в розмірах, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 р. № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань». Дані положення не були визнані неконституційними.

Відносно вимог про виплату недоплеченої суми допомоги за 2003-2007 роки, суд вважає, що позивачем був пропущений річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів з неповажних причин.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, судові витрати по справі у відповідності з ч.5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

На підставі ст.19 Конституції України, на підставі ст.48 Закону України "Про статус та соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", ст.2 Закону України "Про мiнiмальну заробiтну плату",ст.ст.2,13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", Законів України «Про Державний бюджет України» на 2007,2008 рр., постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» та керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 99, 100, 159, 161, 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення та разової грошової допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Управлiння працi та соцiального захисту населення Добропільської міської Ради (розрахунковий рахунок 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки в сумі 5636 (п’ять тисяч шістсот тридцять шість ) гривень 25 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в Донецький Апеляційний Адміністративний суд через Добропільський міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примiрнику.

Головуючий: суддя Р.Ф. Мавроді