Ухвала суду № 53812926, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 року

справа № 808/3218/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від

05 листопада 2014 року у справі №808/3218/14

за позовом

до відповідача

за участю третьої особи

про

Приватного підприємства-фірма «Дарьял»

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

Приватного підприємства «Компанія «Трансбуд Інжиніринг»

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство-фірма “Дарьял” звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 18.02.2014 №00003408-26-22-01 в сумі 43896,00 грн., від 18.02.2014 №00003508-26-22-01 в сумі 556489,50 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі №808/321814 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована необґрунтованістю та недоведеністю відповідачем тих обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі №808/3218/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідач зазначає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам та нормам матеріального права. Вказує, що договір оренди визнаний договором фінансового лізингу, так як містить умову фінансового лізингу, передбачену ст.14.1.97 Податкового кодексу України: лізинг вважається фінансовим, якщо балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору. Станом на 30.11.2016 балансова вартість об’єктів оренди за договором буде становити 0,00 грн. їх первісної вартості, тобто це доводить, що договір оренди є операцією фінансового лізингу. Стверджує, що під час проведення податкових перевірок йому було невідомо про закінчення дії договору оренди 31.12.2013. Щодо невідповідності розрахунку податку на додану вартість ст.188.1 Податкового кодексу України вказує, що нарахування були проведені на підставі наданих Позивачем первинних документів. Просить відмовити в позові в повному обсязі.

Позивач та третя особа надали заперечення на апеляційну скаргу, в яких просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обгрунтоване.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні підтримали доводи та вимоги, викладені в заперечення на апеляційну скаргу, просили постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року залишити без змін.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі направлень від 04.11.2013 №386, 387, 388, 389, від 14.11.2013 №399, 400, виданих ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства-фірми “Дарьял” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, про що складено акт від 20.12.2013 №56/08-26-22-01/20496109.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ПП-фірмою «Дарьял»:

1. п.п.14.1.97, п. 14.1. ст.14, С146.15. ст.146, п.153.7 ст. 153 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 2 грудня 2010р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29 264 гри., у тому числі по періодах :

1 кв. 2012 р. в сумі 7 316 грн.

Півріччя 2012р. в сумі 14 632 грн.

3 кв. 2012р. в сумі 21 948 грн.

Рік 2012 в сумі 29 264 грн.

2. п. 14.1.97 ст.14, п. 146.17.1 ст. 146, п. 188.1 ст. 188, ст.192.1 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI із змінами і доповненнями, у зв’язку з чим занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість всього у сумі ПДВ 1 201 850 грн., в т. ч. по періодам: грудень 2011 р. у сумі 270 993 грн., липень 2011 р. у сумі 930 857 грн. що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 611 656 грн., в т. ч. по періодам: грудень 2011 р. у сумі 270 993 грн., липень 2011 р. у сумі 340 663 гри., та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів ряд. 23.2 декларації за жовтень 2011 р. на суму 590 193 грн.

На підставі направлення від 29.01.2014 №42, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.5 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 29.01.2014 №59 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства-фірми “Дарьял” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, про що складено акт від 17.02.2014 №14/08-26-22-01/20496109.

Перевіркою встановлено порушення ПП - фірмою «Дарьял»:

1. п.п.14.1.97, п. 14.1. ст.14, п.146.15. ст.146, п.153.7 ст. 153 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 2 грудня 2010р., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 29 264 грн., у тому числі по періодах :

1 кв. 2012 р. в сумі 7 316 грн.

Півріччя 2012р. в сумі 14 632 грн.

3 кв. 2012р. в сумі 21 948 гри.

Рік 2012 в сумі 29 264 грн.

2. п. 14.1.97 ст.14, п. Д46.17.1 ст. 146, п. 188.1 ст. 188, ст.192.1 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-Vl із змінами і доповненнями, у зв’язку з чим занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість всього у сумі ПДВ 370993 грн., в т. ч. по періодам: грудень 2011 р. у сумі 370 993 грн..

На підставі актів планової та позапланової перевірок Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.02.2014 №00003408-26-22-01, за яким нараховані податок на прибуток в сумі 29264,00 грн., штрафні санкції в сумі 14632,00 грн., від 18.02.2014 №00003508-26-22-01, за яким нараховані податок на додану вартість в сумі 370993,00 грн., штрафні санкції в сумі 185496,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зробив вказані нарахування на підставі того, що вважає Договір оренди рухомого складу № 01-011211 від 01.12.2011 року, укладений позивачем з ПП – Компанія «Трансбуд Інжиніринг», договором фінансового лізингу. Внаслідок зазначеного відповідач виключив зі складу адміністративних витрат за 2012 рік суму амортизації по орендованих вантажівках з напівпричепами в розмірі 139353 грн. та нарахував податок на прибуток в сумі 29264, 00 грн., нарахував за грудень 2011 року податок на додану вартість в сумі 370993, 00 грн. на вартість ціни придбання вантажівок з напівпричепами.

З доводами відповідача не можна погодитись, виходячи з такого.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та третьою особою укладений договір оренди рухомого складу №01-011211 від 01.12.2011 року. Згідно п.1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування вантажні сідлові тягачі з бортовими напівпричепами. Згідно п.2.2. договору оренди термін дії оренди встановлюється з 01.12.2011 року по 30.11.2016 року. Також між позивачем та третьою особою укладена додаткова угода №1 від 02.12.2013 року до договору оренди (далі – додаткова угода), в якій внесено зміни щодо встановлення терміну дії договору з 01.12.2011 року по 31.12.2013 року.

Повернення рухомого складу від третьої особи до позивача підтверджено актом прийому-передачі (повернення) від 31.12.2013, поясненнями представника третьої особи в судовому засіданні.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що строк дії договору оренди з урахуванням додаткової угоди складає з 01.12.2011 по 31.12.2013, та відповідач безпідставно вирахував балансову вартість об’єктів оренди за договором оренди станом на 30.11.2016, стверджуючи, що за цією ознакою договір оренди є фінансовим лізингом за ст.14.1.97 Податкового кодексу України. Надані позивачем до справи розрахунки доводять, що станом на 31.12.2013 (момент закінчення дії оренди) балансова вартість об’єктів оренди становить більше 25 відсотків, що виключає підстави для визнання договору оренди фінансовим лізингом за ст.14.1.97 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача стосовно того, що додаткова угода від 02.12.2013 року до перевірки не надавалась, не приймаються судом, оскільки названа угода зазначена в переліку документів, наданих позивачем відповідачу листом №609-1712 від 17.12.2013, тобто до моменту складання акту планової перевірки від 20.12.2013. Також копія додаткової угоди надавалася в порядку адміністративного досудового оскарження до скарги від 21.02.2014 до ГУ Міндоходів у Запорізькій області, до скарги від 10.04.2014 до Міністерства доходів і зборів України. Відповідач доказів недійсності додаткової угоди не надав.

Суд також вважає, що висновки податкової не відповідають нормам податкового та цивільного законодавства, що підтверджується наступним.

Договір оренди не можна вважати фінансовим лізингом за нормами п.2. ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг”. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Договір оренди не містить обов’язок ПП-фірми “Дарьял” набути у власність об’єкти оренди у продавця до встановлених ПП-Компанією “Трансбуд Інжиніринг” специфікацій та умов. Взагалі об’єкти оренди були придбані позивачем в 2008 році, тобто до моменту укладання договору оренди.

Суд вважає правильним та правомірним застосування позивачем і третьою особою положень останнього абзацу підпункту “б” ст.14.1.97 Податкового кодексу України: незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору. Згідно п.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно п.3.1. договору оренди передача рухомого складу в оренду здійснюється за актами прийому-передачі, які мають бути підписаними уповноваженими представниками сторін та є невід’ємною частиною даного договору. Отже, зміст актів прийому-передачі до договору оренди становлять зміст та умови безпосередньо самого договору. В актах прийому-передачі №3 від 01.12.2011 та №3/1 від 16.12.2011 зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування – оренду (оперативний лізинг) рухомий склад. Акт прийому-передачі №3 підписаний сторонами в день підписання договору 01.12.2011, тобто договір оренди з початку його дії визначений сторонами операцією оперативного лізингу в відповідності останньому абзацу підпункту “б” ст.14.1.97 Податкового кодексу України. Згідно п.5.4. договору оренди повернення рухомого складу проводиться за актами прийому-передачі, які мають бути підписані уповноваженими представниками сторін та є невід’ємною частиною даного договору. В акті прийому-передачі (повернення) від 31.12.2013 зазначено, що орендодавець приймає, а орендар повертає з оренди (оперативного лізингу) рухомий склад. Суд приймає зазначені документи позивача та третьої особи в доказ дії оренди як операції оперативного лізингу.

Крім того, слід зазначити наступне.

При складанні актів планової та позапланової перевірок відповідач не зазначив суму податків, нарахованих ПП-фірмою “Дарьял” за договором оренди, та не провів їх взаємний залік при прийнятті податкових повідомлень-рішень, що є порушенням ст. 86.10 ПК України та призводить до подвійного стягнення податків як за правилами податкового обліку операцій оперативного лізингу, так і за правилами податкового обліку операцій фінансового лізингу.

Суд також зауважує, що нарахування податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №00003508-26-22-01 в сумі 370993 грн. зроблено в порушення ст.188.1 Податкового кодексу України: у разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу. Згідно первинних документів об’єкти оренди було придбано у ТОВ з Іноземними Інвестиціями “Сканія Україна” за видатковими накладними від 15.02.2008 №UA 11-2007-0391/1 в сумі 811014,61 грн., від 15.02.2008 №UA 11-2007-0391/2 в сумі 814943,30 грн., податковими накладними від 04.02.2008 №800218.2 в сумі ПДВ 2771,99 грн., від 05.02.2008 №800226.2 в сумі ПДВ 2760,81 грн., від 11.02.2008 №800270.2 в сумі ПДВ 132397,12 грн., від 14.02.2008 №800302.2 в сумі ПДВ 133063,07 грн. Таким чином, за правилами ст.188.1 Податкового кодексу України відповідач мав застосувати для бази оподаткування вартість придбання об'єктів лізингу, яка складає 1625957,91 грн. та нарахувати податок на додану вартість в сумі 270993 грн.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо невідповідності податкових повідомлень-рішень діючому законодавству є законними та обгрунтованими.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 05 листопада 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року у справі №808/3218/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу в повному обсязі складено 25.11.2015 року

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко