Ухвала суду № 53812849, 19.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокусправа № 804/4130/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року по справі № 804/4130/15 за позовом іноземного підприємства «АІС-Кривий Ріг» до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Іноземне підприємство «АІС-Кривий Ріг» звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002611500 від 13.11.2014р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про безпідставність висновків податкового органу щодо неможливості встановлення факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Автостимул Плюс», оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджена належним чином оформленою первинною та бухгалтерською документацією. Жодних зауважень щодо оформлення та відповідності первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в акті не зазначено. Крім того, розрахунки за придбані товари, здійснено шляхом безготівкових розрахунків та підтверджено платіжними дорученнями.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002611500 від 13.11.2014р.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі відповідача міститься клопотання про заміну відповідача - Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області його правонаступником - Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області у зв'язку з реорганізацією.

Розглянувши дане клопотання та додані до нього документи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснення процесуального правонаступництва відповідно до ст.55 КАС України шляхом заміни відповідача Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області його правонаступником - Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що в ході перевірки неможливо встановити походження та якість придбаного позивачем товару, який підлягає обов'язковій сертифікації. Приймання продукції за якістю та комплектністю провадиться за супровідними документами, що засвідчують її якість і комплектність (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація та інше).

Оскільки позивачем до заперечення були надані обов'язкові сертифікати, згідно з якими придбані товари мають імпортне походження, податковим органом проаналізовано звітність контрагента позивача - ТОВ «Автостимул Плюс» та встановлено, що за липень 2014 року підприємство не декларувало ПДВ сплачений митним органам. Внаслідок чого, контролюючий орган дійшов висновку, що неможливо дослідити придбання та походження товару. Отже, на думку ДПІ, ІП «АІС-Кривий Ріг» здійснював господарські операції з ТОВ «Автостимул Плюс», які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Вказані висновки покладено в основу для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, з 13.10.2014 року по 17.10.2014року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку іноземного підприємства «АІС-Кривий Ріг» по факту придбання товарів (робіт,послуг) у ТОВ «Автостимул Плюс», ТОВ «Автодрайв Плюс», ТОВ «Авто Лінія» та їх подальшої реалізації за період з 01.07.14р. по 31.07.14р., по результатам якої складений акт №179/04-83-22-02/36220030 від 24.10.14р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ІП «АІС Кривий Ріг» по факту придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Автостимул Плюс», ТОВ «Автодрайв Плюс», ТОВ «Авто Лінія» та їх подальшої реалізації за період з 01.07.14р. по 31.07.14р.», яким встановлено порушення п. 185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 67 287,59 грн. за період з 01.07.14р. по 31.07.14р.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 13.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002611500, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 84 110,00 грн., з якої 67 288,00 грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 16 822,00 грн.

Позивач не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, подав до податкового орану заперечення від 04.11.14р. за наслідками розгляду якого, акт перевірки №179/04-83-22-02/36220030 від 24.10.14р. залишено без змін, а заперечення без задоволення.

28.11.14р. позивач не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням №0002611500 та оскаржив його в адміністративному порядку шляхом звернення зі скаргою до Начальника ГУ ДФС в Дніпропетровській області.

За наслідками розгляду скарги рішенням від 31.01.15р. №800/10/04-3610-08-09 податкове повідомлення-рішення №0002611500 від 13.11.14р. залишено без змін.

12.02.15р. позивач звернувся до Голови ДФС України з повторною скаргою на податкове повідомлення-рішення від 13.11.14р. № №0002611500.

02.03.15р. рішенням № 4309/6/99-99-10-01-01-15 оскаржуване податкове повідомлення-рішення також залишено без змін.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду, що перевірявся, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносин з ТОВ «Автостимул Плюс» згідно договору поставки №АС-ОПП-01-016 від 27.12.2013р.

Відповідно до умов цього договору підприємство ТОВ «Автостимул Плюс» (постачальник) зобов'язується поставити іноземному підприємству «АІС-Кривий Ріг» (покупцю) номерні агрегати, запасні частини до автомобілів, масла, мастила, іншу автохімію, автомобільні диски і шини, додаткове обладнання для автомобілів, авто інструмент та інші товарно-матеріальні цінності, згідно з видатковими накладними на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджено: копією цього договору; копіями податкових та видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 207 «Запасні частини» за липень 2014р., яка підтверджує надходження та видачу запасних частин зі складу ІП «АІС-Кривий Ріг»; сертифікатами відповідності на запасні частини, що підлягають сертифікації відповідно до Законодавства України; договором оренди на комплекс нежитлових будівель та споруд № 2014/3 від 01.05.2014 р. між ТОВ «АвтоКривбасСервіс» та ІП «АІС-Кривий Ріг»; заказами-нарядами за липень 2014 року в підтвердження реалізації запасних частин.

Розрахунки за договором проводились у безготівкові формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, виконання робіт фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Твердження відповідача про здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Автостимул Плюс», які не спрямовані на реальне настання наслідків спростовується тим, що отримані товари використані у власній господарській діяльності, про що чітко зазначено у акті перевірки.

Належні докази, що свідчили б про порушення з боку контрагентів позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

На момент укладення та виконання вказаного вище договору контрагент позивача мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними контрагентами у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю товару та їх використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування витрат та податкового кредиту за операціями з вказаними контрагентами.

Посилання відповідача на те, що неможливо дослідити придбання та походження товару не може бути прийнято як підставу для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум податкового кредиту з операцій поставки товару, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, про що прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 23 листопада 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов