Рішення № 53811068, 25.11.2015, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1735/15-ц

провадження 2/694/701/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

25.11.2015 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

Головуючої: судді Сакун Д. І.,

при секретарі Матвієнко А. А.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача- ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що він та його дружина ОСОБА_4, являються власниками житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, котрі розташовані за адресою АДРЕСА_1. Власником сусідньої садиби є ОСОБА_3, котра побудувала літню кухню на відстані 0,5 м. від межі та прямо по межі тимчасові господарські споруди. При цьому повністю не облаштувала водовідведення атмосферних вод. Ці води течуть в його подвір'я та під фундамент його житлового будинку. В зв'язку з цим цоколь житлового будинку постійно дає тріщини та осідає. Для того щоб будинок підтримувати в належному стані позивач змушений постійно ремонтувати цоколь. На неодноразові прохання позивача вирішити питання з водовідведенням або прийняти тимчасові господарські споруди для того, щоб він мав змогу вільно користуватись земельною ділянкою та житловим будинком ОСОБА_3 не реагує.

Враховуючи наведене, позивач просив суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні житловим будинком з надвірними спорудами та земельною ділянкою, котрі розташовані за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання облаштувати літню кухню відливами для водовідведення та знести тимчасові господарські споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а також стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати за надання правової допомоги.

Позивач та його представник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю та просять суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала та подала до суду заперечення проти позовної заяви в зв'язку з тим, що вона вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими так, як вона побудувала літню кухню в її садибі та здала її в експлуатацію в 1965 році, паркан встановлений також у 1965 році. За проведеним аналізом між технічною документацією на її садибу та садибу позивача вбачається, що його будинок в 1989 році мав капітальний ремонт шляхом розширення та добудови, що і призвело до наближення будівлі до межі та паркану, але на протязі багатьох років питання щодо стікання атмосферних вод під фундамент сусідньої будівлі АДРЕСА_1 не піднімалось ні попередніми власниками ні теперішніми. Також ОСОБА_3 стверджує, що акти комісії, які надані до матеріалів справи вона не отримувала і з їх змістом не була ознайомлена. Рішення сесії від 10.09.2015 року № 46-8/6 з рекомендаціями також не бачила та не була ознайомлена, а тому про численні звернення позивача не знала. В технічному паспорті на будинок тобто на її садибу, вказані будівлі значаться як такі, що збудовані законно, та не є самочинними забудовами та зведені з дотриманням всіх будівельних правил та норм, що існували на час забудови.

Представник відповідачки ОСОБА_2 просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ст.3 ЦПК України, ч. 1 ст..16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право позивача як суміжного землекористувача будівництво відповідачем будівель з порушенням будівельних норм, визначити істотність цього порушення, а також з'ясувати, у чому саме полягає у цьому випадку порушення законних прав позивача.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником ? частини земельної ділянки площею 0,2488 га, розташованої по АДРЕСА_1, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується договором дарування від 21.09.2012р. № 3377 (а.с. 41). Інша ? частина вказаної земельної ділянки належить дружині позивача ОСОБА_4 На зазначеній земельній ділянці розташований жилий будинок за АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по ? частині кожному на підставі договору дарування від 21.09.2012р. №3374 (а.с.43).

Відповідачці ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,3223 га, розташована по АДРЕСА_2, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 03 лютого 2010 року (а.с. 43). На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок АДРЕСА_2 з надвірними спорудами, належний позивачці на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.03.2004р. (а.с.45).

За змістом ст. ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Разом з тим, положення вищевказаних норм ЦК України передбачають також обов'язок власника використовувати своє право, не порушуючи при цьому вимоги закону, права й інтереси інших осіб та здійснення захисту свого права в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

У ч. 4 ст. 376 ЦК України встановлено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позивачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що літня кухня, тимчасові господарські споруди не відповідають вимогам державних будівельних норм, порушують його права. При розгляді справи в суді ані позивач ані його представник не заявляли клопотань про призначення експертизи з цього питання при відсутності перешкод з боку суду для здійснення ними своїх процесуальних прав та обов"язків.

До акту від 25.09.2015р. слід віднестися критично, оскільки з нього неможливо точно встановити внаслідок зливу води з яких споруд руйнується житловий будинок позивача, та чи є це наслідком невідповідності споруд вимогам ДБН. Крім того, як пояснив у судовому засіданні позивач та як вбачається з копій технічних паспортів на житлові будинки сторін у справі, стік води, що руйнує житловий будинок відбувається з літньої кухні відповідачки. По межі де розташовані тимчасові господарські споруди, які просить знести позивач, розташовані його господарські споруди, а не житловий будинок. Відтак стік води з тимчасових господарських споруд не може руйнувати житловий будинок позивача. Крім того, як вказано в листі Стецівської сільської ради (а.с. 12) рельєф місцевості має ухил в бік домоволодіння позивача, що не заперечувалося сторонами по справі. Відтак встановити чи здійснюється стік води під домоволодіння позивача внаслідок неправильного розташування/порушення вимог ДБН господарських будівель відповідачки чи внаслідок особливостей рельєфу місцевості суду не вбачається можливим.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред'явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК; п.22 цієї ж постанови Пленуму ВССУ - знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Позов пред`явлено на підставі ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права.

Відповідно до акту від 10 листопада 2015 року , затвердженого сільським головою с. Стецівка відповідачка встановила відливи водяного стоку, встановила паркан згідно технічної документації з отмосткою, яка не дає змоги доступу стоку атмосферних вод в сусіднє домоволодіння АДРЕСА_1.Тобто перешкода у користуванні майном у вигляді стоку води з літньої кухні відповідачки, усунена останньою.

Також при винесенні рішення судом враховано, що спірні споруди побудовані відповідачкою до придбання позивачем будинку та до будівництва ним своїх господарських споруд (а.с.40).

У правовій позиції висловленій Верховним Судом України у справі №6-137цс14 від 17.12.2014 року, зазначено, що за змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва зазначені в цих пунктах особи можуть вимагати від особи, яка здійснила самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення його перебудови власними силами або за її рахунок, приведення земельної ділянки у попередній стан або відшкодування витрат.

Враховуючи що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності суд зазначає про можливість переміщення досліджуваних господарських будівель та споруд від межі із суміжною земельною ділянкою, оскільки ці будівлі та споруди не є об'єктами нерухомого майна, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни цільового призначення а також про можливість застосування інших заходів впливу на відповідачку у випадку доведеності порушень з її сторони. Матеріали справи не містять даних, що відповідачка як особа, яка здійснила самочинне будівництво, притягалася до відповідальності у зв?язку з цим.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення, щодо усунення перешкод в користуванні майном. Тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, такими що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 319, 321, 376, 391Цивільного кодексу України, постановою № 6 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном - відмовити.

Повний текст рішення складено 26 листопада 2015 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Черкаської області через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д. І. Сакун