Рішення № 53808405, 17.11.2015, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/4428/15-ц

Провадження № 2/520/2917/15

Рішення

іменем України

17 листопада 2015 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Прохорова П.А.,

за участю секретаря Сукач П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_2, в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача грошову суму страхової виплати у розмірі 49000,00грн. у якості страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 29.11.2014року сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний третій особі ОСОБА_2 автомобіль НОМЕР_1, під його ОСОБА_1, керуванням.

Позивач вказує, що внаслідок даного ДТП йому було нанесено матеріальну шкоду на загальну суму 70329,09грн., що підтверджується висновком №021/15 експертного автотоварознавчого дослідження від 26 лютого 2015року.

Постановою Київського районного суду м. Одеси винною особою в скоєнні ДТП було визнано ОСОБА_3, водія та власника автомобіля НОМЕР_2.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як вказує позивач, була застрахована у ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», він звернувся до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» з відповідним повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, однак ніяких дій, спрямованих на відшкодування завданої шкоди здійснено не було.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

У судове засідання 17.11.2015року позивач не зявився, однак від його представника надійшла заява, в якій представник позивача позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

У судове засідання 17.11.2015року представник відповідача не зявився, однак надіслав на адресу клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності.

Крім того, 20.07.2015року представник відповідача надіслав на адресу суду заперечення на позов, в яких просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не було надано нотаріально завірену довіреність, якою власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 уповноважив позивача на отримання страхового відшкодування по договору обовязкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за пошкодження автомобіля НОМЕР_1, тобто останній не довів, що він є власником автомобіля та має право на отримання страхового відшкодування.

Також представник відповідача зазначив, що при умові надання вищевказаної довіреності, яка підтверджує право на отримання страхового відшкодування позивачем, сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» позивачеві складає 49000,00грн., з урахуванням суми безумовної франшизи, згідно договору в розмірі 1000,00грн., відповідно до ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Третя особа - ОСОБА_2 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 17.11.2015року не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 29.11.2014 року о 12 голин 00 хвилини, ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_3, в м. Одеса по вул. Ільфа і Петрова, 13, при виїзді з прилеглої території на проїжджу частину, не переконався в безпеці, внаслідок чого трапилося зіткнення з автомобілем НОМЕР_4, який змінив напрямок руху та скоїв наїзд на автомобіль НОМЕР_5, та автомобіль НОМЕР_6, внаслідок пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_4 отримав тілесні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.2 «Правил дорожнього руху». ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України. Накладено на ОСОБА_3 штраф у розмірі 425грн. Викладене підтверджується постановою Київського районного суду м. Одеси від 06 січня 2015року, яка наявна у матеріалах справи.

Власником автомобіля НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_1, є ОСОБА_2

Відповідно до висновку судового експерта №021/15 від 26 лютого 2015року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_2 власнику автомобіля НОМЕР_5, 2001р.в., вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля НОМЕР_5, 2001р.в., дорівнює його ринковій вартості на дату ДТП (29.11.2014року) та складає 70329,09грн.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Fiat Doblo», д/н НОМЕР_7 була застрахована у ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну 50000,00 грн., розмір франшизи 1000грн.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з виконанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогнебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі володіє транспортним засобом, механізмом іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 6 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки особою, яка зобовязана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Відповідно до п. 13 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396ЦКположення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначенихпунктом 2.1 Правил дорожнього руху України(посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

При розгляді таких спорів суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права та обов'язки щодо однієї зі сторін.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем НОМЕР_5, 2001р.в., власником якого є ОСОБА_2, на підставі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на вказаний транспортний засіб, суд, з урахуванням положень п. 13 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, зазначає, що ОСОБА_1 має право вимагати відшкодування шкоди, завданої автомобілю НОМЕР_5, 2001р.в.

Згідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно до ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст.ст. 29, 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до положень Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому повинна бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно із виплатою страховиком страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в процесі розгляду справи встановлено, що ОСОБА_3 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, а на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», суд вважає, що ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» повинно відшкодувати ОСОБА_1 суму вартості матеріальної шкоди, з урахуванням ліміту відповідальності, без врахування суми франшизи, у розмірі 49000, 00грн. (50000,00грн. - страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну, згідно полісу обовязкового страхування 1000,00грн. сума франшизи = 49 000, 00грн.).

Приймаючи до уваги, що судом було відстрочено сплату судового збору до вирішення спору по суті, відповідно до ст. 88 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 490,00грн. підлягають стягненню з відповідача до державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь ОСОБА_1 (29.03.1989року народження, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і ПетроваАДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_8) суму матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням ліміту відповідальності, у розмірі 49 000 (сорок девять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Борщагівська, 145, код ЄДРПОУ 23734213) в дохід держави судовий збір у розмірі 490 (чотириста девяносто) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя П. А. Прохоров