Ухвала суду № 53808198, 24.11.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"24" листопада 2015 р. Справа № 922/4245/15

Вх. номер 4245/15

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

за участю:

заявника (боржника) - не з`явився;

представника стягувача - ОСОБА_1, за довіреністю № 36 від 08.12.2014 року;

розглянувши заяву Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про розстрочку виконання рішення суду (вх. № 45924 від 16.11.2015 року) по справі за позовом: Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 ворота" м. Харків

до Ізюмського комунального виробничого водопроводно-каналізаційного підприємства (водоканал) м. Ізюм

стягнення 7975,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 ворота" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію до Ізюмського комунального виробничого водопроводно-каналізаційного підприємства (водоканал) м. Ізюм про стягнення 7975,06 грн. за неналежне виконання умов кредитного договору № 4 від 31.05.2013 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Ізюмського комунального виробничого водопроводно-каналізаційного підприємства (водоканал) м. Ізюм на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 ворота" пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 7861,24 грн. та пеню за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 113,82 грн. Стягнуто з Ізюмського комунального виробничого водопроводно-каналізаційного підприємства (водоканал) м. Ізюм судовий збір в сумі 1827,00 грн.

16.11.2015 року Ізюмське комунальне виробниче водопроводно-каналізаційне підприємство звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про надання розстрочки виконання рішення суду від 15.09.2015 року по справі № 922/4245/15. В обґрунтування своєї заяви боржник посилається на скрутне матеріальне становище, яке спричинене збитковістю тарифу, який встановлено НКРЕКП та за яким ІКВ ВКП надає послуги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2015 року прийнято заяву Ізюмського комунального виробничого водопроводно-каналізаційного підприємства (водоканал) м. Ізюм про розстрочку виконання рішення суду від 15.09.2014 року до розгляду. Розгляд заяви призначено на 24.11.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 24.11.2015 року представник позивача надав пояснення щодо заяви боржника про розстрочку виконання рішення суду (вх. № 47193). У своїй заяві, стягувач проти заяви боржника заперечує, зазначає про те, що з 02.12.2014 по 04.12.2015 року в АТ "ОСОБА_2 Ворота" на підставі Постанови НБУ № 781 від 04.12.2014 року та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 142 від 05.12.2014 року запроваджено ліквідаційну процедуру.

Заявник (боржник) у судове засідання 24.11.2015 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Стягувач у судовому засіданні 24.11.2015 року проти заяви боржника про надання розстрочки по справі № 922/4245/15 заперечував.

Відповідно до п.3 роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/333 від 12.09.1996 року зі змінами від 22.10.2007 року "Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України", дата судового засідання, в якому вирішується питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання, має встановлюватися з урахуванням того, що передбачений частиною першою статті 121 ГПК України десятиденний строк визначається з наступного дня після винесення ухвали про призначення відповідного судового засідання.

Відповідно до п.25 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 року №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", господарський суд не може продовжити встановлений частиною першою ст.121 ГПК України строк розгляду заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, розглянувши заяву боржника про розстрочку виконання рішення суду, заслухавши пояснення стягувача, зазначає наступне.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до пункту 7.1.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пленум Вищого господарського суду України в пункті 7.2 Постанови "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2010 року № 9 розтлумачив приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочення виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду у даній справі, заявник посилається на скрутний фінансовий стан, збитковість, обмеженість матеріальних ресурсів, які позбавляють підприємство можливості погашення існуючої заборгованості у повному обсязі.

Складне фінансове становище боржника підтверджується наданим фінансовим звітом та копіями балансу, згідно яких підприємство не отримує прибуток та не має можливості розрахуватись по своїм зобов`язанням.

Заперечення стягувача ґрунтуються на тому, що з 02.12.2014 по 04.12.2015 року в АТ "ОСОБА_2 Ворота" на підставі Постанови НБУ № 781 від 04.12.2014 року та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 142 від 05.12.2014 року запроваджено ліквідаційну процедуру. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів здійснюються дії з врегулювання погашення вимог вкладників та інших кредиторів неплатоспроможного АТ "ОСОБА_2 Ворота" (п. 8 ч. 1 ст. 48, п. 11 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

За таких обставин, термін до якого Уповноважена особа має здійснити стягнення дебіторської заборгованості з позичальників ОСОБА_2 та здійснити заходи із задоволення грошових вимог кредиторів ОСОБА_2 становить до 04.12.2015 року, позаяк боржником запропоновано розстрочення виконання рішення поза межами строку на ліквідацію ОСОБА_2 - до 31.12.2016 року.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.

Ці дані встановлюються згідно з частиною 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Положеннями статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 року, розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 цього Кодексу).

Аналіз положень статей 116, 121 статтею 115 Господарського процесуального кодексу України дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення має бути спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Слід також зазначити, що при вирішенні питання про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суд враховує і негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

Враховуючи вищевикладені обставини і норми закону, суд дійшов висновку про те, що надання боржнику розстрочки виконання рішення суду за графіком, запропонованим боржником, буде мати негативні наслідки для стягувача, оскільки останній перебуває в процесі ліквідації та потребує коштів для погашення вимог кредиторів ОСОБА_2 в обмежені строки, а саме строк для здійснення заходів із задоволення грошових вимог кредиторів ОСОБА_2 становить до 04.12.2015 року, в той час як боржником запропоновано розстрочення виконання рішення поза межами строку на ліквідацію ОСОБА_2 - до 31.12.2016 року..

За таких обставин у задоволенні заяви боржника (вх.№45924 від 16.11.2015 р.) про розстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2015 р. у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про розстрочку виконання рішення суду (вх. № 45924 від 16.11.2015 року) у справі №922/4245/15 відмовити.

Суддя Добреля Н.С.